29.10.2024 Єдиний унікальний номер 205/10514/24
Номер провадження: 2/205/3876/24
29 жовтня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», Позивач) в особі свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» було укладено Договір № 7109245 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір). Згідно умов кредитного договору, відповідачу було надано кредит в сумі 25 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 20.09.2024 року з процентною ставкою 1,99 % в день, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 . При цьому позивачем виконано взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, шляхом надання відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.
Далі позивач зазначає, що 27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, у відповідності до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за Договором № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року. Про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладанні кредитного договору відповідного повідомлення.
Позивач вказує, що оскільки відповідач порушила взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 27.05.2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 70 770 грн. 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 45 770 грн. 00 коп.
Оскільки станом на дату звернення до суду відповідач продовжує ухилятися від виконання взятих на себе зобов'язань, а тому на суму основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. кредитором також було нараховано відсотки за 60 календарних днів (27.05.2024 року - 25.07.2024 року) в межах строку договору у розмірі 29 850 грн. 00 коп.
У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року у загальному розмірі 100 620 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Представником відповідач ОСОБА_1 - адвокатом Пузін Денисом Миколайовичем у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилався на ті обставини, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно - телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також, ознайомлення з усіма істотними умовами договору. До суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC (X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. Також, відсутні будь - які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором № 7109245 від 26.09.2023 року, відповідно до Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» було подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому вказав, що Відповідач, оформляючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.,реєструється та створює електронний кабінет, в якому їй надходить текст кредитного договору та де вона має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач. Так, на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем було надано електрони доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «А5069», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що відповідач ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Представник позивача зазначає, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електрону пошту зазначену при укладанні кредитного договору відповідного повідомлення. Таким чином, на теперішній час, ані кредитний договір, ані будь -яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісними. А також, відповідачу проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту, у межах нового погодженого строку та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку. Відтак, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяву, в якій просять здійснити розгляд справи за їх відсутності. У такій заяві представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву надісланому на адресу суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 26.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 7109245 про надання споживчого кредиту за умовами якого первісний кредитор зобов'язався надати відповідачу, як позичальнику, на умовах строковості 25 000 грн. 00 коп., на строк 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,99%.
Матеріалами справи підтверджено, що повноваження Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у Свідоцтві про реєстрацію фінансової установи, виданому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 426 від 28.02.2017 року та розпорядженні, виданого Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Судом встановлено, що 27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому Права грошової вимоги.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємної частиною цього договору.
Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг від 21.01.2022 року, Статуті ТОВ "ФК «Фінтраст Україна», затвердженого рішенням № 5 про створення товариства від 01.11.2023 року.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» повідомило відповідача ОСОБА_2 27.05.2024 року шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні договору.
Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року, станом на 27.05.2024 року, мається заборгованість в загальному розмірі 70 770 грн. 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 45 770 грн. 00 коп.
Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року та витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 70 770 грн. 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 45 770 грн. 00 коп.
Відповідач ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором не сплатила та не вчинила жодних дій на його погашення.
Тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» нарахувало відповідачу відсотки за користування кредитом за 60 календарних днів (27.05.2024 року - 25.07.2024 року) в межах строку дії договору, що становить 29 850 грн. 00 коп.
Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за Договором № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року у розмірі 100 620 грн. 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 45 770 грн. 00 коп., а також, відсотків за користування кредитом за 60 календарних днів (27.05.2024 року - 25.07.2024 року) в межах строку дії договору, що становить 29 850 грн. 00 коп.
Оскільки товариство наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає, то суд доходить висновку, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Суд також вказує, що згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалося вище судовим розглядом встановлена, що ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» Договір № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року, щодо отримання грошових коштів під проценти за їх користування під проценти, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора А 5069.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Крім того матеріали справи містять підписаний електронно-цифровим підписом паспорт споживчого кредиту в якому прописані суми/ ліміти кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, відсоткові ставки та штрафні санкції.
У зв'язку з чим суд вимушений відхилити доводи відповідача щодо того, що доданий до позову договір не містить істотних умов, і що позивач не надавав доказів його підписання саме відповідачем по справі.
Суд вказує, що текст такого договору разом із паспортом споживчого кредитування, який є його додатком, містить всі істотні умови, що притаманні даному виду договірних правовідносин, зокрема строк та сума кредиту, порядок його повернення, розмір та вид відсоткової ставки тощо.
При цьому без здійснення вказаних дій відповідачем, спрямованих на укладення договору позики в обраний спосіб, у тому числі проходження верифікації особи, яка його підписує, отримання електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, який був згодом використаний для підписання такого договору, останній не був би укладений сторонами.
У зв'язку із чим суд доходить висновку, що вказаний правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора договору позики із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З огляду на наведене, суд констатує, що після підписання електронним підписом кредитного договору і прийняття акцепту оферти у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у товариства виникли зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів у погодженому сторонами розмірі.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
В даному випадку матеріалами справи також підтверджено, що відповідач не виконала зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого допустила заборгованість за кредитним договором.
Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом позики ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Також частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Разом із цим, за змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц), в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року (справа №300/438/18).
За умовами Договору № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року передбачено надання кредиту в розмірі 25 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів, з процентною ставкою 1,99 % в день, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам у розмірі 45 770 грн. 00 коп. які були нараховані кредитодавцем в межах установленого в договорі строку кредитування.
Що стосується вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків за 60 календарних днів у період з 27.05.2024 року - 25.07.2024 року в межах строку договору у розмірі 29 850 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Розмір заборгованості за кредитним договором був визначений на рівні 70 770 грн. 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 45 770 грн. 00 коп. станом на час укладання договору факторингу та відображений в зазначеному вище Акті прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року.
Позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження підстав нарахування відсотків за 60 календарних днів у період з 27.05.2024 року - 25.07.2024 року , тобто за період, що передував даті укладання договору факторингу, коли позивач ще не набув прав вимоги до відповідача, а тому суд відмовляє у задоволені позові в цій частині через його безпідставність.
Щодо наявного права вимоги у позивача на підставі договору факторингу, суд зазначає про наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За договором факторингу позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступило право вимоги позивачу за вимогою до боржника ОСОБА_1 , Договір № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року, загальна сума заборгованості 70 770 грн. 00 коп.
Таким чином, за таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 7109245 від 26.09.2023 року у загальному розмірі 70 770 грн. 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 45 770 грн. 00 коп.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, в матеріалах даної справи наявний Договір № 17/07-2024 від 17.07.2024 року, Акт прийому - передачі виконаних робіт згідно Договору № 17/07-2024 від 17.07.2024 року, в якому позивачеві було надано такі види правних послуг із хронометражем та їх відповідною вартістю: 1) зустріч адвоката та клієнта для надання консультації та аналізу наданих документів - 1 год. - 1 000 грн.; 2) аналіз практики та правових позицій Верховного суду у наданих правовідносинах, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства, необхідного для застосування при підготовці позовної заяви - 1 год. - 1000 грн. 00 коп.; оформлення додатків до позовної заяви, підготовка та направлення адвокатського запиту - 3 год. - 3 000 грн. 00 коп.; 4) підготовка та подання до суду позовної заяви та підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів - 4 год. - 4 000 грн. 00 коп., підготовка адвоката до судових засідань, та участь у судових засіданнях - 1 год. - 1 000 грн. 00 коп.
Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, що зазначені у вказаному Акті, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, є завищеним.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 8 (вісім) двосторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 10 годин є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв'язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1703 грн. 77 коп. (70 770 грн. 00 коп. х 2 422 грн. 40 коп. : 100 620 грн. 00 коп.).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) за Договором № 7109245 про надання споживчого кредиту від 26.09.2023 року, станом на 27.05.2024 року, заборгованість у загальному розмірі 70 770 грн. 00 коп.., що складається із суми основного кредиту у розмірі 25 000 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 45 770 грн. 00 коп.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за 60 календарних днів за період з 27.05.2024 року - 25.07.2024 року у розмірі 29 850 грн. 00 коп. - відмовити.
4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.
4.Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1703 грн. 77 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Мовчан Д.В.