21 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 202/10407/22
провадження № 51-2931км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року постановлені стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Лиман Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ,)
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 111-1 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з позбавленням права обіймати будь які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України на строк 10 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно з вироком наприкінці червня 2022 року ОСОБА_6 добровільно, діючи умисно, перебуваючи у с. Старий Караван Краматорського району Донецької області під час його тимчасової окупації російськими військами, надавав останнім допомогу у веденні бойових дій проти ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Так, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про місцевих жителів, які евакуювались з с. Старий Караван Краматорського району Донецької області у зв'язку з активними бойовими діями, з метою розселення військовослужбовців ЗС РФ повідомив останнім про покинуті житлові будинки за адресами: АДРЕСА_3 де розмістились військовослужбовці зс рф.
Крім того, ОСОБА_6 , з метою надання зс рф допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, вибірково вказував на проукраїнські налаштованих місцевих жителів ІНФОРМАЦІЯ_2 яких в кількості не менше 2 осіб (точну кількість не встановлено) військовослужбовці зс рф вивезли до АДРЕСА_1 для проведення невстановленими в ході досудового розслідування особами з числа співробітників «міністерства внутрішніх справ днр» так званих «фільтраційних заходів з виявлення, попередження та припинення діяльності диверсійно-розвідувальних груп та осіб, які сприяють військовослужбовцям ЗСУ в проведенні розвідувально-підривної діяльності проти ЗС РФ», у приміщенні ВП АДРЕСА_4.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 рокувирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що розгляд у судах першої та апеляційної інстанціях був упередженим, що підтверджується відношенням суддів до обвинуваченого з наперед визначеним статусом - винуватий.
Крім того, захисник наголошує на тому, що суд першої інстанції порушив вимоги частини 4 статті 315 КПК адже під час підготовчого засідання не роз'яснив ОСОБА_6 право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох судді.
Відвід судді першої інстанції був розглянутий без сторони захисту.
На переконання захисника суд першої інстанції проігнорував факти повідомлені допитаними свідками, які спростовують винуватість ОСОБА_6 та не підтверджують викладені в обвинувальному акті обставини.
Жодний доказ не підтверджує добровільність дій ОСОБА_6
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність захисник убачає у невірному тлумаченні диспозиції частини 7 статті 111-1 КК, адже ОСОБА_6 не вчиняв дій, які можна рахувати як допомога у веденні саме бойових дій.
Від прокурора, який приймав участь у перегляді судового рішення в суді апеляційної інстанції, надійшли заперечення на касаційну скаргу сторони захисту, в яких він просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвоката ОСОБА_7 у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Перевіривши наведені доводи захисника, колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Як визначено статтею 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з частиною 2 статті 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Крім того, частиною 2 цієї статті передбачено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до пункту 1 статті 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є обов'язковими для виконання Україною.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на суворому дотриманні законів під час здійснення правосуддя, зокрема, у рішеннях «Волков проти України» (рішення від 09 січня 2013 року), «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (рішення від 15 жовтня 2002 року), «Гору проти Греції» (рішення від 20 березня 2009 року), «Андрєєва проти Латвії» (рішення від 18 лютого 2009 року).
Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.
Статтею 6 Конвенції проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ця норма імплементована також у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК.
Згідно з частиною 1 статті 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України (частина 4 статті 21 КПК).
Критерії визначення складу суду, повноважного на розгляд кримінального провадження, встановлені у статті 31 КПК. Залежно від ступеня тяжкості злочину та (або) виду суб'єкта злочину провадження у суді першої інстанції здійснюється: суддею одноособово, колегіально судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох суддів і трьох присяжних.
Відповідно до частини 2 статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.
Крім того, як передбачено частиною 4 статті 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Таким чином, залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах цієї категорії може застосовуватись одна з двох альтернативних судових процедур: загальний порядок судового розгляду суддею одноособово, та колегією у складі трьох професійних суддів.
Така альтернативність покликана сприяти дотриманню балансу між економією процесуальних засобів і гарантіями дотримання прав особи у кримінальному судочинстві.
Можливість вибору між одноособовим та колегіальним складом розгляду кримінального провадження передбачає обов'язок держави в особі її уповноважених органів та службових осіб забезпечити свободу цього вибору та його практичну реалізацію.
Отже, розгляд кримінального провадження судом першої інстанції колегіально у складі трьох суддів, покликаний забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні особливо тяжких злочинів.
Крім того, інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього колегіальним складом суду ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки в такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.
Право на розгляд кримінального провадження колегіальним складом суду є додатковою гарантією неупередженого та справедливого судового розгляду, та невід'ємною складовою права обвинуваченої особи на захист.
Недотримання зазначених вимог закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки може перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною 7 статті 111-1 КК, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років, а тому вказане кримінальне правопорушення з огляду на положення статті 12 КК відноситься до особливо тяжких злочинів.
Однак, за результатом перевірки матеріалів кримінального провадження, а саме звукозапису судового засідання від 09 грудня 2022 року, колегією суддів встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції не виконав імперативної вимоги, визначеної у частині 4 статті 315 КПК, та не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_6 його право на розгляд провадження колегіальним складом суду.
Більше того, під час касаційної перевірки було встановлено, що матеріали кримінального провадження не місять технічного запису судового засідання, яке також відбулося 09 грудня 2022 року після проведеного підготовчого судового засідання.
На запит касаційного суду Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська листом від 07 листопада 2024 року повідомив, що архівна копія технічного носія інформації з записом судового засідання від 09 грудня 2022 року в суді відсутня.
Зазначене позбавляє колегію суддів перевірити виконання судом першої інстанції приписів частині 4 статті 315 КПК під час подальшого судового розгляду.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статі 412 КПК (у редакції на момент розгляду кримінального провадження судом першої інстанції) судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
А наявні в матеріалах кримінального провадження технічні записи судових засідань також не підтверджують роз'яснення обвинуваченому права на колегіальний розгляд кримінального провадження аж до завершення судового розгляду, та постановлення обвинувального вироку.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку. При цьому у апеляційній скарзі захисник наголошував на порушенні права ОСОБА_6 на захист через нероз'яснена йому права на здійснення розгляду кримінального провадження у складі трьох професійних суддів.
Відмовляючи у задоволенні наведених доводів апеляційної скарги, апеляційний суд належним чином не перевірив їх, не надав обґрунтованої відповіді на них.
Положеннями частини 2 статті 418, статті 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Зокрема, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, суд апеляційної інстанції вказані у ній доводи стосовно порушення права обвинуваченого на захист та на справедливий суд, належним чином не перевірив, та не відреагував на допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального закону, чим порушив вимоги статті 419 КПК.
Таким чином, колегія суддів дійшла переконання, що внаслідок нероз'яснення обвинуваченому ОСОБА_6 його права на здійснення розгляду кримінального провадження колегіальним складом суду, було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Як визначено пунктом 1 частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Положеннями частини 2 статті 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що могли істотно вплинути на обґрунтованість та вмотивованість прийнятих судових рішень, а тому є підставою для скасування вироку та ухвали.
Враховуючи те, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на інші доводи касаційної скарги.
З огляду на вимоги глави 28 КПК зазначені обставини підлягають перевірці у загальному порядку при новому розгляді в суді першої інстанції, під час якого суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, має повно та об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Разом з тим, згідно з положеннями частини 3 статті 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Як убачається з резолютивної частини вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року до набрання цим вироком законної сили ОСОБА_6 залишено без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19 січня 2025 року включно.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3