Ухвала
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 454/2215/14-ц
провадження № 61-12960ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Червоноградська міська рада Червоноградського району Львівської області, про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності, визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю та припинення права власності,
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Острівська сільська рада Сокальського району Львівської області, правонаступником якої є Червоноградська міська рада Червоноградського району Львівської області, про поділ житлового будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності на будинок, визнання права власності, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на землю та припинення права власності.
Позовна заява, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, мотивована тим, що на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 серпня 2008 року ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області № 360 від 14 травня 2009 року частині будинку, що їй належить присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Позивачка стверджувала, що вона фактично користувалася другим поверхом будинку, в той час як відповідач користувався першим поверхом будинку, які обладнані окремими входами, однак після визнання за нею права власності на 1/2 ідеальну частину будинку між нею та відповідачем виникають постійні конфлікти з приводу користування будинком. Зазначає, що неодноразово зверталася із заявами до правоохоронних органів у зв'язку з перешкодами у користуванні належною ї й частиною будинку, які чинить відповідач, в тому числі і обмежуючи їй доступ до будинку, замурувавши вхід до її частини будинку. Вважає, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Вказує, що вони з відповідачем не можуть домовитися щодо розподілу будинку між ними, а тому спірний будинок в натурі між ними не поділено. Крім того, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та видано державний акт на право приватної власності на землю серія ЯЖ № 646540 від 02 липня 2009 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю за №010946101262.
Зазначений державний акт відповідач отримав, коли рішення суду, на підставі якого вона набула право власності на 1/2 частину спірного будинку, ще не набрало законної сили, а відтак, на той час за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на весь житловий будинок АДРЕСА_1 . Наголошує, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений без зміни її цільового призначення, а оскільки право власності на 1/2 частину будинку набуте нею за рішенням суду в порядку спадкування, вона також набула право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила:
виділити ОСОБА_1 із спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель;
припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями;
визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серія ЯЖ № 646540 від 02 липня 2009 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю за №010946101262 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,2500 га за ОСОБА_3 ;
припинити право особистої власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,2500 га.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено:
виділено ОСОБА_1 із спільної часткової власності в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками (позивачем та відповідачем) в однакових частках: на першому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення №1 коридор площею 4,5 м2; приміщення № 2 коридор зі сходовою кліткою площею 6,3 м2; приміщення № 3 коридор площею 1,5 м2; приміщення № 4 санвузол суміщений площею 3,4 м2; приміщення № 5 кухня площею 9,8м2; приміщення № 6 житлова кімната площею 20,0 м2. На другому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення № 12 коридор площею 3,4 м2; приміщення № 13 коридор площею 1,5м2; приміщення № 14 житлова кімната площею 13,8 м2; приміщення № 15 житлова кімната площею 20,7 м2; погріб під будинком, 1/2 сараю «Б», гараж «В», ворота «2» та огорожу «1». Колодязь «К» залишити в спільному користуванні;
припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_1 ;
визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 з належними господарськими будівлями згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками (позивачем та відповідачем) в однакових частках: на першому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення №1 коридор площею 4,5 м2; приміщення № 2 коридор зі сходовою кліткою площею 6,3 м2; приміщення № 3 коридор площею 1,5 м2; приміщення № 4 санвузол суміщений площею 3,4 м2; приміщення № 5 кухня площею 9,8 м2; приміщення № 6 житлова кімната площею 20,0 м2. На другому поверсі будинку наступні приміщення: приміщення № 12 коридор площею 3,4 м2; приміщення № 13 коридор площею 1,5м2; приміщення № 14 житлова кімната площею 13,8 м2; приміщення № 15 житлова кімната площею 20,7 м2; погріб під будинком, 1/2 сараю «Б», гараж «В», ворота «2» та огорожу «1». Колодязь «К» залишити в спільному користуванні;
стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію як вартість доплати за зменшення частки позивачки в площі будинку згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння між двома співвласниками (позивачем та відповідачем) у сумі 26 700,00 грн;
визнано недійсним та скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 646540 від 02 липня 2009 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010946101262 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,2500 га за ОСОБА_3 ;
припинено право особистої власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, надану для будівництва, обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,2500 га;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 вересня 2018 року залишено рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково:
рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про виділення 1/2 частини будинку змінено. Доповнено резолютивну частину рішення після абзацу другого новим абзацом такого змісту: «Виділити ОСОБА_3 в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, згідно другого варіанту розподілу даного будинковолодіння за висновком експертизи від 22 січня 2015 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Захід», а саме: на першому поверсі будинку: приміщення коридору зі сходовою кліткою (№7) площею 6,7 кв.м.; приміщення коридору (№8) площею 5,1 кв.м.; приміщення кухні (№9) площею 7,2 кв.м.; приміщення санвузлу суміщеного (№10) площею 3,1 кв.м.; приміщення житлової кімнати (№11) площею 20,0 кв.м.; на другому поверсі будинку: приміщення коридору зі сходовою кліткою (№16) площею 13,5 кв.м.; приміщення коридору (№17) площею 3,8 кв.м.; приміщення житлової кімнати (№18) площею 14,9 кв.м.; приміщення вбиральні (№19) площею 1,0 кв.м.; приміщення житлової кімнати (№20) площею 19,3 кв.м.; господарські будівлі і споруди: 1/2 частину сараю «Б», літню кухню «Г» з прибудовою до неї «г», сарай «Ж» і погріб»;
рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, державної реєстрації права власності на земельну ділянку та припинення права особистої власності ОСОБА_3 на земельну ділянку - скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено;
в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 січня 2024 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 :
скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у частині поділу в натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
залишено без змін постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року та рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року у частині, яка не скасована апеляційним судом;
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
скасовуючи постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у частині поділу в натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, та направляючи у цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обраний другий варіант поділу спірного будинку передбачає втручання у несучі конструкції спірного будинку з їх зміною та порівняно значні будівельні роботи з його реалізації, перед першим, який фактично не передбачає суттєвих втручань у несучі конструкції та вимагає значно менших будівельних робіт з його реалізації відповідно до висновку експертів;
суди попередніх інстанцій не пояснили чому, попри те, що обидві сторони спору заявили суду про фактично існуючий порядок користування ними спірним будинком, відповідно до якого у користуванні позивачки перебував другий поверх цього будинку, а його першим поверхом користувався відповідач, вони дійшли висновку, що змішаний поділ спірного будинку між його співвласниками по обом поверхам (другий варіант поділу) найкраще відповідає інтересам цих співвласників;
оскаржувані судові рішення не містять інших мотивів, які б пояснили, на підставі яких об'єктивних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, окрім максимального наближення до ідеальних часток, перевага вибору має надаватись другому варіанту поділу спірного будинку, визначеному у висновку експертів;
судами залишений без уваги довід про те, що найкращим інтересам співвласників спірного будинку, якщо тільки вони не довели належним чином протилежне суду, може відповідати при реалізації його поділу між ними мінімальне втручання у несучі конструкції спірного будинку, мінімальні витрати на додаткові будівельні роботи та мінімальна кількість таких робіт, яких вимагає обраний варіант поділу спірного будинку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково:
рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 червня 2017 року у частині поділу в натурі нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - скасовано та ухвалено у цій частині вимог нове судове рішення, яким:
виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, згідно першого варіанту розподілу будинковолодіння за висновком експертизи від 22.01.2015 року, складеного ТзОВ «Інвестиційна група «Захід», а саме: 9 - коридор зі сходовою кліткою пл. 6.7 кв. м; 10 - коридор зі сходовою кліткою пл. 13.5 кв. м; 11 - коридор пл. 7.6 кв. м; 12 - кухня пл. 11.0 кв. м; 13 - кладова пл.0.7 кв. м; 14 - житлова кімната пл. 22.6 кв. м; 15 - житлова кімната пл. 16.5 кв. м; 16 - житлова кімната пл. 15.6 кв. м; 17 - санвузол суміщений пл.. 3.6 кв. м;
загальна площа другого поверху 97.8 кв. м, а також господарські будівлі - 1/2 сараю «Б», гараж «В», ворота «2» та огорожу «1»;
виділено ОСОБА_3 в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та належних до нього господарських будівель, згідно першого варіанту розподілу будинковолодіння за висновком експертизи від 22.01.2015 року, складеного ТзОВ «Інвестиційна група «Захід», а саме: 1 - коридор пл. 4.5 кв. м; 2 - коридор пл. 7.6 кв. м; 3 - кухня площею 11.0 кв. м; 4 - санвузол суміщений пл. 3.6 кв. м; 5 - кладова пл. 0.7 кв. м; 6 - житлова кімната пл. 22.8 кв. м; 7 - житлова кімната пл. 16.4 кв. м; 8 - житлова кімната пл. 15.2 кв .м;
загальна площа першого поверху 81.8 кв. м, а також господарські споруди: 1/2 сараю «Б», літню кухню «Г» з прибудовою до неї «г», сарай «Ж», і погріб на вулиці «Д»;
колодязь «К» залишено у спільному користуванні.
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за збільшення частки позивачки у житловому будинку, що виділяється в натурі ОСОБА_1 в розмірі 39 605,00 грн.
ОСОБА_1 слід провести наступні будівельні роботи: влаштувати один пройом та одну перегородку без втручання у несучі конструкції спірного будинку;
ОСОБА_3 слід провести наступні будівельні роботи: закласти один пройом у несучій конструкції; влаштувати одну перегородку, один пройом і демонтувати одну перегородку без втручання у несучі конструкції будинку.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
запропонований експертом перший варіант поділу домоволодіння є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників у житловому будинку, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об'єктів нерухомості, а необхідність проведення переобладнань не потребує великого обсягу матеріальних затрат та фізичних зусиль, не вимагає значного втручання в несучі конструкції жилого будинку, та забезпечує порядок користування житловим будинком, який склався між сторонами протягом тривалого часу, а відтак, на думку суду, відповідає найкращим інтересам сторін. Запропонований експертом перший варіант поділу будинковолодіння фактично не передбачає суттєвих втручань у несучі конструкції та вимагає значно менших будівельних робіт з його реалізації, але також передбачає відносно незначне відхилення від ідеальних часток сторін спору у спірному будинку та меншу грошову компенсацію за збільшення ідеальної частки у будинку.
ОСОБА_1 12 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року (повне судове рішення складено 27 червня 2024 року).
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 25 вересня 2024 року подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить змінити постанову суду апеляційної інстанції.
В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального права. Разом з тим, підстави касаційного оскарження судового рішення передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, в уточненій касаційній скарзі не викладено.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат