22 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 465/4628/23
провадження № 61-15190ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції, Державного підприємства «Сетам» про стягнення коштів, інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції 181 642,59 грн, з яких: 176 126,20 грн - основного боргу, сплаченого продавцю за автостоянку № 5, площею 14 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 3 895,06 грн - інфляційних втрат та 1 621,33 грн - 3 % річних, у зв'язку з визнанням електронних торгів недійсними та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди; з ДП «Сетам» стягнути 9 560,13 грн, з яких: 9 269,80 грн - основного боргу, сплаченого в якості гарантійного внеску на рахунок організатора торгів за автостоянку № 5, площею 14 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 205 грн - інфляційних втрат та 85,33 грн - 3 % річних, у зв'язку з визнанням електронних торгів недійсними.
Франківський районний суд м. Львова рішенням від 17 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 181 642,59 грн, з них: 176 126,20 грн - основного боргу, сплаченого продавцю за автостоянку № 5, площею 14 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 3 895,06 грн - інфляційних втрат та 1 621,33 грн штрафних санкцій (3 % річних), у зв'язку з визнанням, електронних торгів недійсними та 1 211,20 грн судового збору. В іншій частині вимог відмовив.
Франківський районний суд м. Львова додатковим рішенням від 29 квітня 2024 року стягнув з Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Львівський апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2024 року апеляційні скарги Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишив без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року залишив без змін.
14 листопада 2024 року Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українине підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українитаким, що відповідає Конституції України(є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України(абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК Українималозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення коштів та моральної шкоди, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 241 247,72 грн.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції, Державного підприємства «Сетам» про стягнення коштів, інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко