27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 161/2181/24
провадження № 61-15319ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
У лютому 2024 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (далі - ДКП «Луцьктепло» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за період з квітня 2020 року до грудня 2023 року в розмірі 79 444,29 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2024 року позов ДКП «Луцьктепло» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в сумі 79 444,29 грн. вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в частині вимог щодо неї.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2024 року; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
Копію ухвали апеляційного суду від 09 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримала 17 серпня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2024 року визнано неподаною та повернуто заявниці.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що заявниця у встановлений судом строк не виконала вимоги ухвали, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню з підстав, передбачених частиною другою статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року про повернення її апеляційної скарги.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував її доводів про те, що вона звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у справі порушено її права, як споживача надавачем комунальних послуг.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У відповідності до приписів частини 3 статті 185 та частини 2 статті 357 ЦПК України, якщо особа, яка подала скаргу відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені частиною 3 статті 357 цього Кодексу, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2024 року; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
Копію ухвали апеляційного суду від 09 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримала 17 серпня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування положень статті 185 ЦПК України, оскільки заявницею у межах встановленого судом строку не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона звільнена від сплати судового збору у цій справі на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з урахуванням наступного.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, вказана пільга щодо сплати судового збору підлягає застосуванню у випадку коли позивач пред'явив позовні вимоги, пов'язані з порушенням його прав саме як споживача. Та, у відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, і на наступних стадіях цивільного процесу.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення у справі за позовом надавача послуг до споживачів, зокрема і до неї, тому судовий збір за оскарження судового рішення у цій справі підлягав сплаті заявницею на загальних підставах.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявниці з ухваленим судовим рішенням та власного тлумачення норм чинного ЦПК України.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, апеляційним судом роз'яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник