28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 161/4783/23
провадження № 61-15332ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа - Опікунська рада при виконавчому комітеті Підгайцівської сільської ради, про визнання ОСОБА_1 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна,
У березні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, яку обґрунтував тим, що його брат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю з дитинства першої групи. Внаслідок хронічних, стійких психічних розладів, що спостерігаються у щоденній поведінці його брата, він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зазначав, що його брат потребує постійного стороннього догляду й допомоги. Покликаючись на зазначені обставини, заявник ОСОБА_3 просив суд визнати його брата ОСОБА_1 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном брата.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, у цій справі заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , недієздатним. У задоволенні подання Підгайцівської сільської ради про встановлення опіки та призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 відмовлено.
08 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, без зазначення конкретних норм права, щодо яких відсутній правовий висновок, його обґрунтування, не свідчить про невиконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо належного обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Обґрунтувань інших підстав касаційного оскарження касаційна скарга не містить.
У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов'язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтею 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа - Опікунська рада при виконавчому комітеті Підгайцівської сільської ради, про визнання ОСОБА_1 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков