Провадження № 22-ц/803/9359/24 Справа № 210/2445/24 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 210/2445/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2024 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 серпня 2024 року,
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 15 років він працював на підприємстві відповідача, з них з 07 липня 2008 року по 24 лютого 2023 року - барильєтником (завантаження печей) коксового цеха № 1 коксохімічного виробництва дільниці «Газове господарство і обігрів» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в умовах впливу шкідливих факторів.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання від 20 липня 2023 року, підставою виникнення у позивача професійного захворювання стало, те що він, працюючи барильєтником з 07 липня 2008 року по 24 лютого 2023 року, виконував роботи з обслуговування газозбірників газоскідних свічок, стояків на коксових батареях, очищав газовивідну арматуру від відкладення смоли і графіту, забезпечував працездатність систем зрошення клапанових коробок газозбірників і перекидних газопроводів, аміакопроводів, систем пневмоущільнення кришок стояків, системи гідрозмиву смоли і фусів з газозбірників, систем гідроущильнення розтруби з'єднань, прибирав робочі майданчики газозбірника, прибирав верх коксової батареї мі газовивідними стояками за допомогою ручного інструменту, внаслідок чого підпадав під дію шкідливих виробничих факторів, таких як важкість праці, пил та шкідливі хімічні речовин параметри яких перевищували нормативні.
Пунктом 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що причиною виникнення в позивача професійного захворювання є важкість праці: величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажі докладанні зусиль за участі м'язів тулуба та ніг становило 144 576 кг/с при нормативному значенні до 70 000 кг/с, величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантаж докладанні зусиль за участі м'язів тулуба та ніг становило 268 400 кг/с при нормативному значенні до 100 000 кг/с, робоча поза: незручна 33,4-37% робочої зміни при нормативно значенні до 25%, нахили тулуба (вимушені, більше 30°), кількість за зміну: 120-250 разів за зміну при нормативному значенні 100 разів за зміну, пил: концентрація пилу вуглецю: кок- кам'яновугільний, нековий, нафтовий, сланцевий становила 8.5-15,2 мг/мЗ, при нормативно 6,0 мг/м3.
У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, які характеризувалися наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищували граничнодопустимі норми, через недосконалість робочого місця, з вини відповідача, позивач отримав хронічні професійні захворювання.
21 вересня 2023 року первинно Обласною МСЕК № 2 позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 30% (20% радикулопатія, 10% ХОЗЛ).
04 квітня 2024 року позивач повторно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено 60% (50% - радикулопатія, 10% -ХОЗЛ) з переоглядом 10 березня 2026 року, та 3 група інвалідності з 04 квітня 2024 року з переоглядом 10 березня 2026 року.
Позивач зазначає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями його постійно турбує стійкий біль в попереку та хребті, біль віддається в ліву ногу, обмеження рухів в колінах та суглобах, крутячий біль, загальна слабкість, утруднена хода, задишка при фізичному навантаженні, вологий довготривалий кашель. Внаслідок отриманого професійного захворювання, позивач змушений постійно бути під наглядом лікарів, щороку проходити стаціонарне лікування для підтримання свого здоров'я, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування.
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою та постійними болями. Стан здоров'я не дає змоги тривалий час виконувати фізичну роботу, довго сидіти в одному положенні, погано переносить спеку та холод, адже суглоби швидко реагують на зміну температури і починається біль. При найменшому охолодженні загострюється захворювання легень, тому позивач часто хворіє на запалення легень та бронхіт. Ночами довгий час може не спати з-за болю, постійно користується медикаментами полегшуючими його страждання. Попри вік та стан здоров'я позивача, йому важко влаштуватися на роботу, щоб матеріально допомагати сім'ї.
Все це негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані, тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 355 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди без утримання податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 2 000,00 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилаючись на необґрунтованість рішення суду просить рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на його користь до 355 000,00 грн.
В мотивування доводів апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 зауважує, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
При постановленні рішення суду не взято до уваги стан здоров'я позивача, відсоток втрати професійної працездатності, тривалості роботи у шкідливих умова праці на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін у житті позивача, оскільки порушення стану здоров'я позивача є сталим, незворотніми, такими, що не можуть бути змінені в бік покращення. Внаслідок професійного захворювання позивач переносить фізичний біль. Періодичне лікування та курси відновлювальних процедур не дають жодної позитивної динаміки, що вказує на систематичні страждання позивача та відсутність покращення його здоров'я. Наявність фізичних страждань викликає моральні страждання, адже фізичний біль не можливо переносити без душевного болю.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бузинарську Д.М., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача 15 років, з них з 07 липня 2008 року по 24 лютого 2023 року - барильєтником (завантаження печей) коксового цеха № 1 коксохімічного виробництва дільниці «Газове господарство і обігрів» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с.7-8).
Згідно з висновком про умови праці працівника, затвердженого 18 травня 2023 року, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України 08 квітня 2014 року № 248, умови праці ОСОБА_1 відносяться до 4 класу «Небезпечні». Відсутні дані про умови праці за період роботи з 01 серпня 2007 року по 30 травня 2008 року - слюсар дільниці механізації ТОВ «Коксохім ремонт». По назві професій та при відсутності характеристик факторів виробничого середовища і трудового процесу, зробити висновки умови праці та використовувати дані по аналогічним робочим місцям неможливо. (а.с.12, зворот).
З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 20 липня 2023 року встановлено, що хронічне професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин. Працюючи барильєтником коксового цеху №1 коксохімічного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 07 липня 2008 року по 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 виконував робот із обслуговування газозбірників, газоскідних свічок та стояків на коксових батареях, очищення газовивідної арматуру від відкладення смоли і графіту, забезпечував працездатність систем зрошення клапанових коробок газозбірників і перекидних газопроводів, аміакопроводів, систем пнемо-ущільнення кришок стояків, системи гідрозмиву смоли і фусів з газозбірників, систем гідроущильнення розтруби з'єднань, прибирав робочі майданчики газозбірника, прибирав верх коксової батареї мі газовивідними стояками за допомогою ручного інструменту, внаслідок чого підпадав під дію шкідливих виробничих факторів, таких як важкість праці, пил та шкідливі хімічні речовин параметри яких перевищували нормативні. (а.с.15).
За результатами первинно огляду обласною МСЕК № 2 від 21 вересня 2023 року відповідно до довідки серії 12ААА №129714 позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 30% (20% радикулопатія, 10% ХОЗЛ) з 04 вересня 2023 року по 01 жовтня 2024 року з датою переогляду 10 вересня 2024 року.
04 квітня 2024 року при повторному переогляді позивачу було визначено 60% (50% - радикулопатія, 10% -ХОЗЛ) з переоглядом 10 березня 2026 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 129982 від 04 квітня 2024 року та 3 група інвалідності з 04 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою МСЕК Серія 12ААГ № 558416 від 04 квітня 2024 року з переоглядом 10 береня 2026 року. (а.с.18-20).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20 липня 2023 року, причинами виникнення в позивача професійних захворювань є важкість праці: величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажі докладанні зусиль за участі м'язів тулуба та ніг становило 144 576 кг/с при нормативному значенні до 70 000 кг/с, величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантаж докладанні зусиль за участі м'язів тулуба та ніг становило 268 400 кг/с при нормативному значенні до 100 000 кг/с, робоча поза: незручна 33,4-37% робочої зміни при нормативно значенні до 25%, нахили тулуба (вимушені, більше 30°), кількість за зміну: 120-250 разів за зміну при нормативному значенні 100 разів за зміну, пил: концентрація пилу вуглецю: кок- кам'яновугільний, нековий, нафтовий, сланцевий становила 8.5-15,2 мг/мЗ, при нормативно 6,0 мг/м3.
Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, відсоток втрати ним професійної працездатності, з визнанням людиною з інвалідністю третьої групи.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 60 % та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров'я у повному обсязі неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 14 років 07 місяців років в ПАТ «АрселоррМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 60 %, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 200 000,00 грн до 240 000,00 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселоррМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 000,00 грн до 2 400,00 грн, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача ПАТ «АрселоррМіттал Кривий Ріг» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 3 600,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2 400,00 грн х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2024 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 200 000,00 грн до 240 000,00 (двісті сорок тисяч) гривень.
Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, збільшивши цей розмір з 2 000,00 грн до 2 400,00 (дві тисячі чотириста) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 3 600,00 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: