ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2024Справа № 910/18920/23
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Каленська В. О.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/18920/23
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
До Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6)
про 129 073, 72 грн
За участі представників сторін: не прибули.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у розмірі 129 073, 72 грн.
12.01.2024 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 30.01.2024.
29.01.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача та відзив на позов.
29.01.2024 судом було зареєстровано відповідь на відзив від представника позивача - ФОП ОСОБА_1
30.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 30.01.2024 суд на місці ухвалив: (1) задовольнити клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувати у позивача інформацію про кількість укладених договорів з паркування транспортних засобів на майданчику за адресою: АДРЕСА_2 з юридичними та фізичними особами з паркування транспортних засобів за період з 05.03.2019 по 05.01.2021; копії договорів з паркування транспортних засобів на майданчику за адресою: АДРЕСА_2 укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та юридичними та фізичними особами за період з 05.03.2019 по 05.01.2021, (2) відкласти підготовче судове засідання на 09.04.2024.
05.02.2024 до суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог протокольної ухвали суду від 30.01.2024 (три квитанції про надання послуг паркування). В своїх поясненнях представник позивача зазначає, що витребувана інформація у клопотанні позивача від 29.01.2024 взагалі не входить до предмету доказування у справі, оскільки позовні вимоги стосуються сплати одноразового платежу за укладення договору, а не виконання договору № ДНП-2020-01/07 від 24.01.2020.
09.02.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 09.04.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 21.05.2024.
У судовому засіданні 21.05.2024 суд на місці ухвалив: (1) зобов'язати представника позивача надати копію договору про надання правової допомоги, (2) надати пояснення щодо виконання умов мирової угоди від 25.08.2023, затвердженої судом у межах справи №910/246/23, (3) відкласти судове засідання по суті на 09.07.2024.
09.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог протокольних ухвал суду від 21.05.2024.
09.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою всіх сторін, суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 27.08.2024, про що повідомлено сторін ухвалою від 10.07.2024.
27.08.2024 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
27.08.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 27.08.2024 представники сторін не прибули.
Після вирішення спору судом, 29.08.2024 року від відповідача у справі в підсистемі "Електронний суд" надійшли пояснення у справі № 910/18920/23, які судом до уваги не приймаються, оскільки подані після завершення розгляду справи та стосуються виконання позивачем у даній справі умов мирової угоди по іншій господарській справі.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
Згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-12-18-000003-2 по лоту "Право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_2 , в межах III територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено КП "Київтранспарксервіс" 10.01.2020 року, ФОП ОСОБА_1 визнано переможцем аукціону (том 1, а. с. 15-16).
У протоколі електронного аукціону №UA-PS-2019-12-18-000003-2 визначено, що сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону становить 64536, 86 грн.
21.01.2020 ФОП ОСОБА_1 було сплачено на користь КП "Київтранспарксервіс" грошові кошти у розмірі 64536, 86 грн, що підтверджується квитанцією №125 від 21.01.2020 року із зазначенням призначення платежу: "одноразовий платіж згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-12-18-000003-2 " (том 1, а.с. 23)
24.01.2020 року між КП "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ФОП ОСОБА_1 (сторона-2) було укладено Договір №ДНП-2020-01/07 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - Договір №ДНП-2020-01/07 від 24.01.2020), відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, проспект Возз'єднання 21, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для маркування), що включає 42 (сорок два) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №75-р/тк від 15.07.2021 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано:
- що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (пункт 1 резолютивної частини рішення Комітету);
- визнано дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2 резолютивної частини рішення Комітету).
За зазначені порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 2605133 гривень (пункт 3 резолютивної частини рішення Комітету).
За таких підстав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та на підставі частини 2 статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" просить суд стягнути з КП "Київтранспарксервіс" грошові кошти у сумі 129 073, 72 грн, що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, а саме за спонукання позивача сплати одноразовий платіж за право укласти договір як переможець аукціону.
2. Предмет позову.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення збитків у розмірі 129 073, 72 грн.
Правовими підставами позову позивачем визначено частиною 2 статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статтями 224, 225 ГК України та статтями 22, 1166 ЦК України.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок того, що КП «Київтранспарксервіс» було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, що доведено в межах розгляду господарської справи №910/16055/21, ФОП ОСОБА_1 були завдані збитки у вигляді втрат, пов'язаних із сплатою одноразового платежу за право на укладення договору, які підлягають відшкодуванню.
4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.
КП "Київтранспарксервіс" заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:
- витрати одноразового платежу по Договору №ДНП-2020-01/07 від 24.01.2020 були включені позивачем до загальної вартості наданої ним послуги третім особам, а саме споживачами послуг, які здійснювали паркування власних транспортних засобів на пакувальному майданчику, право на експлуатацію якого було предметом договору.
- з урахуванням позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №923/832/20, позивач не може включати суму ПДВ до розміру завданої йому шкоди та відповідно врахувати її при розрахунку суми позовних вимог;
- позивач повинен був надати суду докази беззаперечного порушення його прав шляхом впливу на економічну конкуренцію;
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність та/або відсутність підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" шкоди, заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 Цивільного кодексу України).
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (пункт 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац перший частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1 статті 224 Господарського кодексу України).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).
Збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом (частина 1 статті 255 Господарського кодексу України).
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка заподіювача шкоди; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; (4) вина заподіювача шкоди.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування (частина 1 статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 року у справі №910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 року, в задоволенні позовних вимог КП "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 року в частині пунктів 2, 3 резолютивної частини рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 року закрито касаційне провадження у справі №910/16055/21 за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 року у справ №910/16055/21 залишено без змін.
Зокрема, Судами встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов'язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 року у справі №910/16055/21 набрало законної сили 10.11.2022, а отже має преюдиційний характер при розгляді даної справи №910/18920/23.
Відповідно до пункту 4.3. Договору №ДНП-2020-01/07 від 24.01.2020 (том 1, а.с. 17-20), його загальна ціна становить 709 905, 50 грн у т. ч. ПДВ у сумі 118 317, 58 грн, з яких 645 368, 64 грн у т.ч. ПДВ у сумі 107 561, 44 грн - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору та 64 536, 86 грн у т.ч. ПДВ у сумі 10 756, 14 грн - одноразовий платіж за право укладання договору.
Однак, враховуючи преюдиційні обставини, що встановлені судами у межах справи №910/16055/21, стягнення КП "Київтранспарксервіс" суми одноразового платежу за право укладення договору є неправомірним.
Як встановлено у рішенні АМКУ та рішенні суду у справі № 910/16055/21, КП "Київтранспарксервіс" застосовував передбачений договором одноразовий платіж за прав укладення договору з метою одержання додаткових коштів унаслідок порушення прав суб'єктів господарювання, з якими КП "Київтранспарксервіс" укладав договори про надання в експлуатацію майданчиків для паркування.
Таким чином, шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразового платежу за право укладення договору у розмірі 64 536, 86 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №125 від 21.01.2020 (том 1, а.с. 23).
Протиправна поведінка відповідача, у даному випадку, полягає у тому, що у зв'язку із встановленням обов'язку сплати одноразового платежу за право укладення договору, останнім були порушені норми Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій позивачем були переплачені грошові кошти.
Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди (частина 2 статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), суд дійшов висновку, що саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 64 536, 86 грн, яка на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна бути відшкодована відповідачем у подвійному розмірі, тобто у сумі 129 073, 72 грн.
При цьому, доводи відповідача щодо того, що витрати одноразового платежу по Договору №ДНП-2020-01/07 від 24.01.2020 були включені позивачем до загальної вартості наданої ним послуги третім особами не знайшли свого підтвердження під час дослідження та оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи, оскільки позивач надавав платні послуги, однак і сам оплачував платежі за право експлуатації пакувального майданчика, що підтверджує і сам відповідач, повідомляючи суд про розгляд господарського спору про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості на користь КП "Київтранспарсервіс" у рамках розгляду господарського спору № 910/245/23, за результатами якого було затверджено мирову угоду між сторонами.
Також суд не враховує постанову Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №923/832/20, на яку посилається відповідач обґрунтовуючи безпідставність включення позивачем до розрахунку розміру завданої шкоди суми ПДВ, оскільки, спір у справі №910/18920/23 виник з інших фактичних обставин справи, а отже не є подібним до спору, що виник у справі №923/832/20.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Таким чином, позовні вимоги фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 129 073, 72грн підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, ідентифікаційний код: 35210739) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 129 073 (сто двадцять дев'ять тисяч сімдесят три) грн 72 коп. - спричиненої шкоди внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.11.2024.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких