про залишення позову без розгляду
20 листопада 2024 року №320/40240/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представник позивача- Яська І.В., представник відповідача - Клімова Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку №1757/26-15-33-16-26/2868219646 від 30.09.2020;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку та включити його до реєстру платників єдиною податку з 30.09.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі та призначено судове засідання.
У подальшому, до суду надійшло клопотання від відповідача, у якому останній вказав про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а саме зазначив про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не повідомлено суду поважних причин такого пропуску.
Позивач подав до суду заперечення на клопотання відповідача, у якому вказав, що таке клопотання є необґрунтованим та безпідставним. Вважає, що ним подано дану позовну заяву у строк визначений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для залишення цієї позовної заяви без розгляду.
Представник позивач у судовому засіданні призначеному на 20.11.2024 проти клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду заперечував, просив відмовити у його задоволенні, а даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд залишити даний адміністративний позов без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду визначеного КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, суд вважає, що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленої о цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частина 1 статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі - ПК України).
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощено ї системи оподаткування №2006/26-15-33-16-11/2868219646 від 16.09.2020, який 16.09.2020 надісланий засобами поштового зв'язку (номер поштового відправлення 0101131734108) на податкову адресу платника: АДРЕСА_1 та повернуто поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Заперечення на акт камеральної перевірки до ГУ ДПС у м. Києві не надходило. Іншого доведено не було.
Так, ГУ ДПС у м. Києві 30.09.2020 прийнято рішення №1757/26-15-33-16- 26/2868219646 про виключення з реєстру платників єдиного податку в останній день другого із двох послідовних кварталів - 30.09.2020, яке 01.10.2020 надіслано засобами поштового зв'язку (номер поштового відправлення 0101132578045) на податкову адресу платника: АДРЕСА_1 та повернуто поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони, зокрема, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як встановлено судом, ГУ ДПС у м. Києві надіслали акт про результати камеральної перевірки від 16.09.2020 та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.09.2020 ФОП ОСОБА_1 на її податкову адресу, проте зазначені документи поверталися до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв'язку про повернення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, відповідні докази містяться в матеріалах справи.
Тому, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України зазначені документи вважаються належним врученими у вересні-жовтні 2020 року.
Таким чином, з цього моменту і повинен обраховуватися шестимісячний строк на звернення до суду позивача щодо оскарження вищевказаного рішення відповідача.
Позивач у своїх запереченнях на клопотання відповідача про залишення даної пазової заяви без руху вказав, що 14.03.2024 адвокат Ясько І.В. повторно звернувся до ГУ ДПС у м.Києві з адвокатським запитом та 22.03.2024 отримав лист про розгляду адвокатського запиту. До вище зазначеного листа, відповідачем додано копію акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування №2006/26-15-33-16-11/2868219646 від 16.09.2020 та копію рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку №1757/26-15-33-16-26/2868219646 від 30.09.2020.
Таким чином, позивач зазначає, що копія рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку №1757/26-15-33-16-26/2868219646 від 30.09.2020, була в розпорядженні позивача лише 22.03.2024, а тому позивач у строк визначений КАС України звернувся до суду щодо оскарження вказаного рішення.
Так, суд звертає увагу позивача та його представника, що вище встановлене судом спростовує вказанні твердження позивача та його представника, оскільки відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України оскаржуване рішення вважається належним врученими у жовтні 2020 року, тому позивач повинен був звернутись до суду із даним позовом ще у квітні 2021 року, проте звернувся лише серпні 2024 року.
Також, суд не враховує доводи позивача та його представника, що надані відповідачем копій рекомендованих поштових повідомлень на підтвердження відправки акту перевірки та оскаржуваного рішення є нечитабельними та з них неможливо встановити, що і коли направлялось.
Так, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні у гарній якості та належним чином завіренні копії документів, які підтверджують факт направлення відповідачем позивачеві акту про результати камеральної перевірки від 16.09.2020 та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.09.2020 ФОП ОСОБА_1 на її податкову адресу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 по справі №9901/601/19 (11-49заі20) висловила наступні правові висновки, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Поважними визнаються обставини, які об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував. що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що змінюється в часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства».
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реапізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і у порядку, визначеному процесуальним законом. Отже, конституційне право особи на звернення до суду кореспондує з обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Так, враховуючи вищенаведене позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку №1757/26-15-33-16-26/2868219646 від 30.09.2020.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС У країни якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача була можливість звернутись до суду з даною позовною заявою в межах визначеного загальними положеннями КАС України строку. Зокрема, позивач не надав до суд належних доказів на підтвердження того, що існували поважні причини для пропуску строку для звернення до суду з даною позовною заявою.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч. 3 та ч. 4 ст. 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено строки на подачу даного позову, які визначенні КАС України.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в адміністративній справі №320/40240/24, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.
Повний текст ухвали виготовлено - 27.11.2024.