27 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/7845/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо призупинення військової служби ОСОБА_1 , виключення ОСОБА_1 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 й виключення із усіх видів забезпечення та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2023 №331;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо призупинення військової служби ОСОБА_1 та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_3 від 13.11.2023 №292;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виведення ОСОБА_1 в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 ;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період проходження стаціонарного лікування після отримання поранення з 18 жовтня 2022 року та по теперішній час;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період проходження стаціонарного лікування після отримання поранення з 18 жовтня 2022 року по теперішній час, з врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період проходження ним стаціонарного лікування після отримання поранення з 18 жовтня 2022 року по теперішній час, з врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що спірні правовідносини виникли щодо правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виключення позивача з 21.11.2023 із списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення, а також виведення в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 . Крім того не погоджується із діями Військової частини НОМЕР_3 щодо призупинення військової служби позивача з 20.09.2023 та ненарахування грошового забезпечення, а також виплати нарахованого грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_2 .
Аргументуючи свої доводи представник позивача пояснив, що 18.10.2022 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в результаті обстрілу зі ствольної артилерії та мінометного обстрілу окупаційними військами позицій в населеному пункті Білогорівка Луганської області отримав міно-вибухову травму, у зв'язку із чим проходив стаціонарне лікування. Після лікування, 16.03.2023 прибув у пункт постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 та звернувся в стройову частину із рапортом про звільнення із військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії за яким його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, однак йому відмовлено у прийнятті такого рапорту. Допущену бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 позивач оскаржив до суду, однак у добровільному порядку судове рішення не виконане.
За заявою командира Військової частини НОМЕР_1 щодо позивача відкрите кримінальне провадження за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України (дезертирство), яке постановою слідчого Другого Слідчого Відділу (з дислокацією у м.Харків) ТУ ДБР України в м.Полтаві від 18.01.2024 закрите, за відсутності у діях складу кримінального правопорушення.
Крім того, представник позивача звертає увагу суду, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №240/22267/23 визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 позивачем. Наголошує, що 27.02.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату грошового забезпечення за період проходження ним стаціонарного лікування після отриманого лікування, однак вимоги п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 відповідачами не виконані, порушені його права відповідачами не відновлені.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 29.04.2024 поновлено пропущений строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
14.05.2024 від представника Військової частини НОМЕР_3 до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказав, що момент отримання подання про призупинення військової служби у командира Військової частини НОМЕР_3 виник передбачений законом обов'язок розглянути таке подання підпорядкованого командира та прийняти управлінське рішення, а саме: призупинити військову службу, відносно військовослужбовця стосовно якого було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наголошує, що у позовній заяві підтверджено факт відкриття та закриття кримінального провадження стосовно позивача за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України (дезертирство).
Звертає увагу суду на те, що призупинення позивачу військової служби відбулося відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №292 від 13.11.2023 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №331 від 21.11.2023 №331, які виданні з дотриманням чинного законодавства у період коли відносно ОСОБА_1 було відкрите кримінальне провадження №62023170020002016.
Враховуючи зазначене представник Військової частини НОМЕР_3 вважає, що позивач вибрав не правильний спосіб захисту ймовірно порушених його прав, оскільки просить скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 №292 від 13.11.2023, який виданий відповідно до норм чинного законодавства та на виконання прямих приписів частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
30.05.2024 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що на період призначення й проведення службового розслідування (у разі його проведення) та призупинення позивачу військової служби командуванню військової частини на виконання пунктів 2.1. та 22.12. наказу Міністра оборони України №402 14.08.2008, належало негайно реалізувати (виконати) постанову військово-лікарської комісії у формі свідоцтва про хворобу №4 п від 13.03.2023.
Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 не скористалися своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 03.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 за мобілізацією до Збройних Сил України.
У період з 24.03.2022 по 18.10.2022 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах здійснення зазначених заходів в Чернігівській, Донецькій та Луганській областях.
18.10.2022 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в результаті обстрілу зі ствольної артилерії та мінометного обстрілу окупаційними військами позицій в населеному пункті Білогорівка Луганської області отримав міно-вибухову травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму тощо, що підтверджується довідкою командира Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми №281/р від 01.12.2022.
У період з 18.10.2022 по 15.03.2023 позивач проходив стаціонарне лікування, зокрема:
- 19.10.2022 по 23.10.2022, відповідно до направлення ф-100 у госпітальній групі смт Олександрівка Військової частини НОМЕР_4 , про що свідчить перевідний епікриз №3029 від 23.10.2022;
- з 25.10.2022 по 08.11.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві "Надвірнянська центральна районна лікарня" Надвірнянської міської ради (виписка із медичної картки стаціонарного хворого №5205 від 08.11.2022);
- з 10.11.2022 по 23.11.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний медичний центр вертебрологїї і реабілітації" Житомирської обласної ради що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого від 23.11.2022;
- з 23.11.2022 по 12.12.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації" Житомирської обласної ради (виписка із медичної картки стаціонарного хворого №1569 від 12.12.2022);
- з 13.12.2022 по 26.12.2022 у Комунальному підприємстві "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради, про що свідчить виписка із медичної картки стаціонарного хворого №11639 від 26.12.2022;
- з 26.12.2022 по 16.01.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради (виписка із медичної картки хворого №7592 психіатричного відділення №9);
- 17.01.2023 по 06.02.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради (перевідний епікриз з медичної картки хворого №486 психіатричного відділення №9) та переведений до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", де проходив лікування у період з 07.02.2023 до 15.03.2023 (виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1986 у загальнотерапевтичній клініці НВМКЦ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Перебування на безперервному лікуванні після поранення з 18.10.2022 по 15.03.2023 підтверджується також свідоцтвом про хворобу №487-п від 13.03.2023, виданим ЦВЛК Збройних сил України та продовженням свідоцтва про хворобу №487-п.
У той час, матеріали справи не містять відповідних відомостей про нарахування та виплату позивачу передбаченої законодавством України додаткової винагорода в розмірі до 100 000 грн встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, що слугувало зверненню позивача до суду.
Як пояснив позивач, прибувши після стаціонарного лікування в пункт постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 16.03.2023 звернувся в стройову частину Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення за станом здоров'я та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як такий, що за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, однак йому відмовлено у прийнятті поданого рапорту, у зв'язку із чим такий рапорт позивач направив на адресу військової частини поштою.
Бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду поданого рапорту позивач оскаржив до суду та за результатами розгляду спірних правовідносин рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №240/10141/23, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду його рапорту від 16.03.2023, поданого на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно підпункту "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути такий рапорт, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
У подальшому, постановою слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харків) ТУ ДБР України у м.Полтаві стосовно позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023170020002016 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України, у зв'язку із чим військова служба позивача призупинена, позивача виключено із списків особового складу військової частини, а також призупинено виплату грошового і здійснення продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
13.11.2023 наказом командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України №292 припинено військову службу у Збройних Силах України з 20.11.2023 на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023170020002016 від 20.09.2023 та відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 з 21.11.2023 виключено позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення.
У подальшому наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №6 від 06.01.2023 в частині самовільного залишення позивачем з 06.01.2023 військової частини позивач оскаржив до суду. За результатами розгляду спірних правовідносин рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №240/22267/23 визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №6 від 06.01.2023 в частині самовільного залишення військової частини з 06.01.2023 старшим лейтенантом ОСОБА_1 , який проходив військову службу за посадою заступник командира з морально-психологічного забезпечення 1-ї роти спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 .
27.02.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про нарахування і виплату грошового забезпечення за період проходження ним стаціонарного лікування після отримання поранення до якого долучив копію постанови слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) ТУ ДБР України у м. Полтаві від 18.01.2024 про закриття кримінального провадження.
Відповідно до банківської виписки, яка наявна в матеріалах справи позивачу після отриманої травми у період з 29.10.2022 по 18.03.2023 здійснено виплату грошового забезпечення у таких розмірах: 29 550 грн та 68 950 грн (в жовтні 2022 року), 15 987,14 та 29 550 грн та 40 035,48 грн (в листопаді 2022 року), 47 301,19 грн, 15 449,92 грн та 6 179,97т грн (в грудні 2022 року), 93 852,04 грн (у січні 2023 року).
Позивач вважає, що у період перебування на лікуванні з 18.10.2022 по 15.03.2023 та по теперішній час Військова частина НОМЕР_1 безпідставно ненараховує та невиплачує йому грошове забезпечення у належному розмірі.
Допущену бездіяльність відповідачів позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постанова №168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.
За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн чи 30 000 грн.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Спірні відносини між позивачем та відповідачами виникли щодо призупинення військової служби позивачем, виключення із списків військової частини та виключенням із усіх видів грошового забезпечення, виведення в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 та нарахування і виплати грошового забезпечення за період його лікування у зв'язки із одержанням вибухової травми у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Щодо виплати позивачу грошового забезпечення у збільшеному розмірі за період його лікування у зв'язки із одержанням вибухової травми у бойових діях, під час захисту Батьківщини, слід зазначити наступне.
Як свідчить зміст довідки командира Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми №281/р від 01.12.2022, позивач 18.10.2022 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в результаті обстрілу зі ствольної артилерії та мінометного обстрілу окупаційними військами позицій в населеному пункті Білогорівка Луганської області отримав міно-вибухову травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму. У зв'язку із отриманою травмою, у період з 18.10.2022 по 15.03.2023 проходив стаціонарне лікування, що підтверджується відповідною медичною документацією, яка наявна в матеріалах справи (перевідний епікриз №3029 від 23.10.2022, виписки із медичної картки стаціонарного хворого: №5205 від 08.11.2022, від 23.11.2022, №1569 від 12.12.2022, №11639 від 26.12.2022; №7592 від 16.01.2023 та №1986 від 15.03.2023).
Зі інформацією викладеною у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №281/р від 01.12.2022 бойове травмування отримане позивачем під час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та під час захисту Батьківщини.
Аналіз встановлених під час розгляду спірних правовідносин обставин дає підстави для висновку, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивач дійсно проходив лікування у період з 18.10.2022 по 15.03.2023, у зв'язку із отриманою травмою під час захисту Батьківщини.
Крім того, слід врахувати, що 18.01.2024 постановою слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харків) ТУ ДБР України у м.Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023170020002016 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України, закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального кодексу України, у зв'язку із встановленою під час досудового розслідування у діянні позивача відсутності складу кримінального правопорушення.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд констатує, що необхідні умови, в даному випадку пов'язаність травми із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини, у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.
Отже, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Проаналізувавши викладене, слід відмітити, що період стаціонарного лікування підлягає врахуванню до періоду протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди відповідно до положень Постанови №168, в даному випадку з 18.10.2022 по 15.03.2023. Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про виплату позивачу додаткової винагороди та грошового забезпечення у повному обсязі за оскаржуваний період.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає донарахуванню та виплаті додаткова винагорода передбачена Постановою №168 за період з 18.10.2022 по 15.03.2023.
Щодо позовних вимог про призупинення військової служби ОСОБА_1 , виключення його із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення та виведення в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 , суд зважає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період 18.10.2022 по 15.03.2023 проходив стаціонарне лікування після отриманої травми під час виконання бойових завдань.
Як встановлено Житомирським окружним адміністративним судом під час розгляду спірних правовідносин у справі №240/10141/23, позивач після лікування 16.03.2023 та 27.04.2023 звертався до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнення зі служби, які військова частина отримала 25.03.2023 (підтверджується трек номером № НОМЕР_5 ) та 27.04.2023 (зареєстрований 01.05.2023 за вх. №393). До вказаного рапорту, позивач додав постанову штатної військово-лікарської комісії, яка затверджена головою ЦВЛК Збройних Сил України 13.03.2023.
Однак, позивача про результати розгляду вказаних рапортів не повідомлено, у зв'язку із чим допущену бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 позивач оскаржив до суду. За результатами розгляду судом спірних правовідносин у справі №240/10141/23 прийнято рішення від 12.09.2023, яке набрало законної сили про зобов'язання здійснити розгляд поданих позивачем рапортів про звільнення з військової служби, однак матеріали справи не містять відомості про виконання судового рішення в частині розгляду поданих позивачем рапортів.
Більш того, позивачем оскаржено у судовому порядку наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №6 від 06.01.2023 в частині самовільного залишення військової частини з 06.01.2023 старшим лейтенантом ОСОБА_1 , посада - заступник командира з морально-психологічного забезпечення 1-ї роти спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 та його зняття з усіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 . За результатами розгляду судом спірних правовідносин у справі №240/22267/23 прийнято рішення від 12.02.2024, яке набрало законної сили, про визнання такого наказу протиправним та його скасування.
Суд зазначає, що порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається та регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008(далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п.144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.
На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу (пункт 144-3 Положення).
При цьому, п.144-6 Положення №1153/2008 встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Проаналізувавши викладені приписи Положення №1153/2008 суд дійшов висновку, що підставою для призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця може бути призупинення військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, і таке призупинення здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Натомість, за весь час необґрунтованого призупинення військової служби, таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
При цьому, статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Частиною 1статті 11 Кримінального кодексу України передбачено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Одночасно, ст.2 Кримінального кодексу України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч.1ст.1 Кримінально-процесуального кодексу України).
Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного чи кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили.
Отже за встановлених обставин справи, суд вважає, що підстави для призупинення військової служби ОСОБА_1 та виключення його із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення були відсутні. Слід зауважити, що оскільки розгляд рапортів про звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я не здійснено військовою частиною у передбаченому законодавством порядку, він має право на отримання усіх передбачених виплат грошового забезпечення, як діючий військовослужбовець. Крім того, матеріалами справи №240/22267/23 спростовані доводи представника Військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення позивачем військової частини, більш того кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62023170020002016 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України, закрите за відсутності у діянні позивача складу кримінального правопорушення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 виконав всі необхідні дії, передбачені законодавством, в тому числі щодо подання рапортів про звільнення за станом здоров'я від 16.03.2023 (наступного дня після лікування), а бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо їх розгляду призвела до порушення прав позивача, безпідставного призупинення військової служби ОСОБА_1 , виключення його із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення, а також виведення в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 , а не розгляду питання про звільнення з військової служби за станом здоров'я.
При цьому, за інформацією викладеною у банківській виписці позивачу будь-яких нарахувань грошового забезпечення з 19.03.2023 Військовою частиною НОМЕР_2 не здійснено, що свідчить про протиправну бездіяльність військової частини та безпідставне невиконання вимог п.144-6 Положення №1153/2008.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
У зв'язку із звільненням від сплати судового збору під час розгляду вказаної категорії справ питання про розподіл судових витрат, судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ), Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_3 №291 від 13.11.2023 щодо призупинення військової служби ОСОБА_1 та наказ Військової частини НОМЕР_1 №331 від 21.11.2023 щодо виключення його із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 й виключення із усіх видів забезпечення та визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виведення ОСОБА_1 в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 .
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та грошового забезпечення у період з 18.10.2022 по 15.03.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до Військової частини НОМЕР_2 відомість доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час стаціонарного лікування у період з 18.10.2022 по 15.03.2023 включно та недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 на підставі наданих Військовою частиною НОМЕР_1 відомостей виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час лікування у період з 18.10.2022 по 15.03.2023 включно та недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення, враховуючи виплачені суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 27 листопада 2024 р.
27.11.24