Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/813/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
25.11.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому, апеляційну скаргу прокурора Петрівського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2024 року, якою відносно засудженого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 26.09.2008 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч.1 ст.122, ст.75 КК України до 1І року б місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
- 24.02.2009 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 24.11.2015 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч.1 ст.129, ч.1 ст.125. ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 18.02.2016 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області та вироком Апеляційним суду Донецької області від 02.08.2016 року за ч.1 ст.309, ч.1 ст.115, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі;
- 26.05.2021 року Роменським міськрайонним судом Сумської області та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року за ч.2 ст.190, ч.1 ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі,
задоволено поданням начальника державної установи «Петрівська виправна колонія (№ 49)» про вирішення питання щодо вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ та на підставі ч.2 ст.74 КК України звільнено засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі, у зв'язку з усуненням караності діяння.
ОСОБА_8 вважати засудженим вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2016 року та вироком Апеляційним суду Донецької області від 02.08.2016 року за ч.1 ст.309, ч.1 ст.115, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі.
Начальник ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» звернувся до суду з вищевказаним поданням мотивуючи це тим, що 09.08.2024 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинну діяльність, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким Законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання.
Відповідно до вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироку Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року, ОСОБА_8 , відбуваючи покарання в ДУ «Роменська виправна колонія (№ 56)», 20.12.2020 року з метою вчинення шахрайських дій вступив в попередню змову із невстановленою особою почав вводити в оману потерпілу ОСОБА_9 , у придбанні товару, а саме газову плиту за 1800 грн., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення. 05.01.2021 ОСОБА_8 ввів в оману ОСОБА_10 повідомивши про наявність у нього неіснуючого товару - скутеру. ОСОБА_10 перерахував грошові кошти на суму 1500 грн. Отриманими злочинним шляхом грошовими коштами ОСОБА_8 та невстановлена особа розпорядились на свій розсуд, чим спричинили матеріальний збиток на суму 1500 грн., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
А тому начальник ДУ «Петрівська виправна колонія № 49» просить суд вирішити питання щодо приведення вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ.
Представник ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» та засуджений подання підтримали, прокурор щодо подання не заперечив.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2024 року задоволено вказане подання.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнено засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі, у зв'язку з усуненням караності діяння.
ОСОБА_8 постановлено вважати засудженим вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2016 року та вироком Апеляційним суду Донецької області від 02.08.2016 року за ч.1 ст.309, ч.1 ст.115, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_8 за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року завдав шахрайськими діями матеріальну шкоду потерпілій особі: 20.12.2021 року на загальну суму 1800 грн., що менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення, 05.01.2021 року на загальну суму 1500 грн., що менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
Як встановлено судом, вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року частково приєднано невідбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016 року і остаточно призначено до відбування 4 роки позбавлення волі.
Звільнення ОСОБА_8 від покарання за ч.2 ст.190 КК України у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння не звільняє його від покарання, призначеного йому вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016 року.
Отже, на даний час ОСОБА_8 є засудженим вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2016 року та вироком Апеляційним суду Донецької області від 02.08.2016 року за ч.1 ст.309, ч.1 ст.115, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі.
В апеляційній скарзі прокурор Петрівського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2024 у зв'язку із незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню або застосування закону, який не підлягає застосуванню, а також невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Винести нову ухвалу, якою на підставі ч.2 ст.74 КПК України звільнити ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання призначеного вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 по епізодам вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст.190 КК України, а саме: 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 1800 гривень та 05.01.2022 відносно потерпілого ОСОБА_10 на суму 1500 гривень.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023, яким йому призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавленні волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання частково приєднане не відбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016 року і остаточно призначено до відбування 4 роки позбавлення волі. Початок строку відбування покарання рахувати з 05.04.2023.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 , відбував покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016, яким йому призначено покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, за ч.1 ст.115 КК України у виді 11 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом складання покарань, до призначеного покарання за новим вироком приєднано покарання за вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 24.11.2015 та призначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Відбуваючи покарання, за вищевказаним вироком, в ДУ «Роменська виправна колонія №56», у період з 20.12.2021 по 05.01.2022, ОСОБА_8 вчинив три епізоди шахрайських дій. Зокрема: 20.12.2021 відносно потерпілого ОСОБА_12 на суму 2700 гривень, 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 1800 гривень та 05.01.2022 відносно потерпілого ОСОБА_13 на суму 1500 гривень.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 ОСОБА_8 за вчинення вищевказаних шахрайських дій призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавленні волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016 року і остаточно призначено до відбування 4 роки позбавлення волі. Початок строку відбування покарання рахувати з 05.04.2023.
Водночас, при винесенні ухвали 25.10.2024 судом помилково визначено, що ОСОБА_8 за вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 завдав шахрайськими діями матеріальну шкоду лише 2 потерпілим, а саме: 20.12.2021 на загальну суму 1800 гривень (хоча фактична шкода становить 2700 гривень по епізоду вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_8 ), що менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення, та 05.01,2021 на загальну суму 1500 гривень, що менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
З цього суд прийшов до висновку про необхідність повного звільнення засудженого ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч.2 ст.190 КК України по всім епізодам вчинення ним шахрайських дій за вироком вироку Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023.
Водночас, поза увагою суду залишилось те, що 20.12.2021 ОСОБА_8 вчинив шахрайські дії відносно потерпілого ОСОБА_12 , чим завдав останньому шкоди на суму 2700 гривень, що становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2021 рік, тобто, за даним епізодом ОСОБА_8 не підлягає звільненню від призначеного покарання.
Крім того, поза увагою суду залишився епізод вчинення шахрайських дій засудженим 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 , де останній було завдано шкоди на суму 1800 гривень, що становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення та за яким ОСОБА_8 підлягає звільненню від покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали подання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, з таких підстав.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон № 3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України). Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
ОСОБА_8 , відбував покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016, яким йому призначено покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, за ч.1 ст.115 КК України у виді 11 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом складання покарань, до призначеного покарання за новим вироком приєднано покарання за вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 24.11.2015 та призначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Відбуваючи покарання, за вищевказаним вироком, в ДУ «Роменська виправна колонія (№56)», у період з 20.12.2021 по 05.01.2022, ОСОБА_8 вчинив три епізоди шахрайських дій. Зокрема: 20.12.2021 відносно потерпілого ОСОБА_12 на суму 2700 гривень, 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 1800 гривень та 05.01.2022 відносно потерпілого ОСОБА_13 на суму 1500 гривень.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 ОСОБА_8 за вчинення вищевказаних шахрайських дій призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавленні волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016 року і остаточно призначено до відбування 4 роки позбавлення волі. Початок строку відбування покарання рахувати з 05.04.2023.
Таким чином ОСОБА_8 за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року, завдав шахрайськими діями матеріальну шкоду потерпілій особі, по епізодам вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст.190 КК України, а саме: 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 1800 гривень та 05.01.2022 відносно потерпілого ОСОБА_10 на суму 1500 гривень, що менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
Частиною 2 ст.74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
А тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що на підставі ч.2 ст.74 КПК України необхідно звільнити ОСОБА_8 від покарання призначеного вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 по епізодам вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст.190 КК України, а саме: 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 1800 гривень та 05.01.2022 відносно потерпілого ОСОБА_10 на суму 1500 гривень.
В той же час, ОСОБА_8 за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року, завдав шахрайськими діями матеріальну шкоду ОСОБА_12 на суму 2700 гривень.
Два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 2020 рік становило 2102 грн., а станом на 2021 рік становило 2270 грн.
А тому, колегія судді погоджується з апеляційними доводами прокурора про передчасність звільнення ОСОБА_8 за вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023, яким йому призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавленні волі, оскільки за вказаним епізодом караність діяння законодавцем не усунена.
Разом з тим, на даний час ОСОБА_8 є засудженим вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2016 року та вироком Апеляційним суду Донецької області від 02.08.2016 року за ч.1 ст.309, ч.1 ст.115, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі.
Зваживши усі вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що ОСОБА_8 на підставі ч.2 ст.74 КК України необхідно звільнити від покарання, призначеного за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року за ч.2 ст.190 КК України: вчинених 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 1800 гривень та 05.01.2022 відносно потерпілого ОСОБА_10 на суму 1500 гривень у зв'язку з усуненням караності діяння. та залишити покарання у виді 1 року позбавлення волі, по епізоду вчинення кримінального правопорушення вчиненого 20.12.2021 стосовно потерпілого ОСОБА_12 .
Також, прокурор в апеляційній скарзі не вірахував, що на даний час - ОСОБА_8 є засудженим вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.02.2016 року та вироком Апеляційним суду Донецької області від 02.08.2016 року за ч.1 ст.309, ч.1 ст.115, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі. А тому вслід його врахувати на підставі ч.4 ст. 70 КПК України при визначенні остаточного покарання.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що доводи прокурора знайшли своє підтвердження колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора Петрівського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_7 , необхідно задовольнити частково, скасувавши ухвалу Ленінського Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора Петрівського відділу Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2024 року, якою на підставі ч.2 ст.74 КК України звільнено засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2021 року та вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі, у зв'язку з усуненням караності діяння, - скасувати.
Поданням начальника державної установи «Петрівська виправна колонія (№ 49)» про вирішення питання щодо вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, - задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України, п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння України, - звільнити ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання призначеного вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 по епізодам вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст.190 КК України, а саме: вчинених 28.12.2021 відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 1800 гривень та 05.01.2022 відносно потерпілого ОСОБА_10 на суму 1500 гривень.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023, яким йому призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавленні волі по епізоду вчинення кримінального правопорушення вчиненого 20.12.2021 стосовно потерпілого ОСОБА_12 .
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.08.2016 року і вважати призначеним до відбування 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 24 листопада 2015 року та остаточно вважати призначеним ОСОБА_8 покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4