Справа № 463/8232/24
Провадження № 2/463/1710/24
20 листопада 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Нора Н.В.
при секретарі - Заверуха О.Б.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, -
позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, просить ухвалити рішення про визнання ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти його з реєстраційного обліку в квартирі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований в даній квартирі, хоча з кінця 2020 року в ній не проживає. З часу залишення квартири і по даний час жодного разу в такій не з'являвся, не оплачує комунальні послуги. Тому просить позов задоволити. У підтвердження вимог покликається на довідку з місця проживання, правовстановлюючі документи на квартиру та інші документи, які просить вважати вичерпними.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала, просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав в повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Як встановлено судом, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , її доньки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 .
З представленого суду акту від 08.08.2024р., складеного комісією ОСББ «Хмельницький парк», вбачається, що відповідач не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з кінця 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2021р.
Згідно з довідкою №1822 від 11.09.2024р., виданою Зимноводівською сільською радою Львівської області, відповідач ОСОБА_2 проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 .
У відповідності до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Водночас, відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про:
1.позбавлення права власності на житлове приміщення;
2.позбавлення права користування житловим приміщенням;
3.визнання особи безвісно відсутньою;
4.оголошення фізичної особи померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Даний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/1773/17 (відповідно до статті 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідача ОСОБА_2 , який більше року в квартирі не проживає, слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти його з реєстраційного обліку.
За змістом п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Проте, так як відповідачем визнано позов в повному обсязі, то суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 605,60 грн. та повернути позивачу з державного бюджету 605,60 грн.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 263-265, ЦПК України, суд-
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ,та зняти його з реєстраційного обліку в даній квартирі.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
Зобов'язати ГУК у Львівській області/Личаківський р-н повернути ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) частину судового збору в сумі 605,60 грн., який було сплачено згідно платіжної інструкції: № 0.0.3851284691.1 від 29.08.2024 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354,355, ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Нор Н.В.