Провадження № 22-ц/803/9085/24 Справа № 215/4404/24 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/4404/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Коноваленка М.І.,
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Обґрунтовуючи позов, зазначив, що відповідач не виконує умови ведення трудових книжок працівників, у яких відраховується консолідований страховий внесок, збір до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, і порушує вимоги Інструкції.
Просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо безпідставного невиконання наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 №58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 №259/34/5; зобов'язати відповідача дотримуватися п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 липня 1993 року №58; визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо порушення прав позивача на оформлення трудової книжки, права на працю шляхом не укладання трудового договору, порушенням порядку ведення трудових книжок, стягнути з відповідача на свою користь 515104,56 грн. на відшкодування моральної шкоди, та допустити негайне виконання рішення суду.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, відмовлено, так як позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених судом обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення питання підсудності і є підставою для скасування ухвали, бо затверджує інший правовий порядок з оформлення трудової книжки, що формує протиправну правозастосовну практику, так як застосовує закон, який не підлягає застосуванню, що призвело до судової помилки.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялись у встановленому законом порядку.
Ухвалою апеляційного суду від 25.11.2024р. клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Тернівському районному суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області забезпечення проведення відео конференції з участю позивача.
Разом з тим позивач в призначений день та час судового засідання до Тернівського районного суду м.Кривого Рогу не з'явився.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Оскільки у позивача виник спір з суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій щодо невиконання наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 №58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 №259/34/5; недотримання п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 липня 1993 р. №58, то висновок суду першої інстанції, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є обгрунтованим.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у Постанові від 22 травня 2019 року у справі №705/5060/18, прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.98 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. В цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави. Якщо в законі визначено порядок учинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного законодавства повинен дисциплінувати осіб, котрі звертаються до суду, та не допускати входження процесу в безладний рух, оскільки право на суд не є абсолютним.
Разом з тим відповідно до практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване в §1 ст.6 конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, аби сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого є лише одним з аспектів. Однак ідеться про можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в §1 ст.6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження.
Керуючись статтями 367, 368, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Судді: