Справа № 159/1466/24 Провадження №11-кп/802/559/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12024030550000118 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року, яким -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, працює підсобним робітником в ФОП ОСОБА_9 , не судимий в силу ст.89 КК України, проживає за адресом АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (років) років.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк покарання попереднє ув'язнення з 29.01.2024 по 25.03.2024 із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту затримання на виконання цього вироку.
Вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
ОСОБА_8 29.01.2024 близько 15:15 години, в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебуваючи всередині металевого контейнера «Чиста подушка», розташованого поряд з будинком АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний ОСОБА_10 гаманець з наявними в ньому грошовими коштами в сумі 11 155 гривень, який знаходився на стелажі, чим завдав останній майнової шкоди на вказану суму.
Не погоджуючись із вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного ОСОБА_8 покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки він вину визнав, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, шкода потерпілій відшкодована, в силу ст. 89 КК України є раніше не судимим, позитивно характеризується, має на утриманні хвору матір. Просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_8 скасувати та призначити більш м'яке покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч.3 ст.349 КПК України не досліджувалися, апеляційна скарга в цій частині, у відповідності з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно положень ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Приписами ч.1 ст.69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно роз'яснень, викладених в п.п.1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до п.8 зазначеної Постанови, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не в повній мірі дотримався вимог ст.ст.50, 65 КК України.
Так, судом першої інстанції хоча і враховано, проте не надано належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений хоча раніше притягався до кримінальної відповідальності, не одружений, задовільно характеризується, перебуває на обліку в лікаря нарколога внаслідок вживання опіоїдів з синдромом залежності з 2019, однак, в силу ст. 89 КК України є не судимий, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував збитки, працює, проживає з матір'ю пенсійного віку, хворіє, перебував на реабілітації в церкві де позитивно характерихується.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , є визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування збитків.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, добровільно відшкодував збитки, що свідчить про його дійсно щире каяття та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Перераховані вище обставини, які в силу положень ч.2 ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 та в сукупності з наведеними даними про його особу, на переконання апеляційного суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а тому дають обґрунтовані підстави суду апеляційної інстанції визначити обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої даною нормою закону, у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Враховуючи наведене, апеляційний суд переконаний, що призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, буде достатнім та необхідним для виправлення і перевиховання обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
На думку апеляційного суду, саме таке покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самими обвинуваченим, так і іншими особами.
Крім того, призначене покарання, на переконання апеляційного суду, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також не є надто суворим чи м'яким.
Водночас, суд апеляційної інстанції, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, не вбачає законних дістав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, як про це просить сторона захисту, з огляду також і на характеристику ОСОБА_8 (а.с.58, 59).
З наведених підстав, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_8 - зміні в частині призначеного покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 , в частині призначеного покарання - змінити.
Зменшити призначене ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України покарання, із застосуванням ст.69 КК України, до 1 (одного) року позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді