Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 листопада 2024 року Справа№200/6575/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В.., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат за період за період з 11.04.2023 по 31.08.2024 у розмірі 159132,25 грн., яка утворилась з вини органу, що призначає і виплачує пенсію;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованість з пенсійних виплат за період з 11.04.2023 по 31.08.2024 у розмірі 159132,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Починаючи з 11.04.2023 по 31.08.2024 з вини органів Пенсійного фонду утворилася заборгованість з виплати йому пенсії у розмірі 159132,25 грн, при цьому органи Пенсійного фонду України визнають цю суму боргу, але відмовляються її виплачувати. Позивач вважає, що дії відповідача з не виплати йому заборгованості пенсії у розмірі 159132,25 грн є протиправними, оскільки вони порушують його право на належне соціальне забезпечення.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.
За матеріалами електронної пенсійної справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачу на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі 200/6136/24 та від 04.04.2024 у справі 200/531/24 нараховано загальну доплату за період з 11.04.2023 по 31.08.2024 у сумі 159132,25 грн. як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду України та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Додаткові пояснення у справі позивач зазначає, що відповідач у відзиві не навів жодної законної підстави яка передбачає не виплачувати позивачу заборгованість з пенсійних виплат, усі доводи наведені у відзиві на позовну заяву не спростовують позовних вимог позивача, усі міркування відповідача лише свідчать про те, що відповідач не має наміру відновити права позивача та виплатити позивачу заборгованість пенсії у спосіб передбачений ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року 1058-IV.
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано надати відзив на позов; зобов'язано надати додаткові докази по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України згідно паспорта серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
11 квітня 2023 року позивач звертався до відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.04.2023 № 051330003376 було відмовлено у призначенні пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі №200/2657/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №051330003376 від 20.04.2023, яким відмовлено у призначенні пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11.04.2023, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів роботи з 28.08.2000 по 16.08.2001, з 04.09.2001 по 02.05.2003, з 15.05.2003 по 05.02.2008, з 18.02.2008 по 22.01.2015, з 07.10.2020 по 18.05.2022, з 28.03.2023 по 11.04.2023 та навчання з 01.08.1996 по 30.06.2000.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.08.2023 року № 200/2657/23, за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 11.04.2023 призначено пенсію на пільгових умовах.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №200/6136/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії з 11.04.2023 року у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії з дати її призначення (11.04.2023) відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (у розмірі 80 відсотків заробітної плати позивача (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність), та виплатити різницю між сумою перерахованої та сумою раніше виплаченої пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №200/531/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії при її призначенні без врахування заробітної плати за період роботи з 12.05.2015 по 29.10.2018 року на підставі довідок про доходи: за 2015 рік №1499 від 31.10.2018, за 2016 рік №1500 від 31.10.2018, за 2017 рік №1501 від 31.10.2018, за 2018 рік №00001502 від 31.10.2018 виданих шахтою ім. С.М. Кірова АТ «СУЕК-КУЗБАСС» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ: 13814885) здійснити ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії з дати її призначення (11.04.2023) із врахуванням довідок про доходи: за 2015 рік №1499 від 31.10.2018, за 2016 рік №1500 від 31.10.2018, за 2017 рік №1501 від 31.10.2018, за 2018 рік №00001502 від 31.10.2018 виданих шахтою ім. С.М. Кірова АТ «СУЕК-КУЗБАСС» за період роботи з 12.05.2015 по 29.10.2018 року.
05.08.2024 за № ВЕБ-13001-Ф-С-24-128961, позивач через веб портал ПФУ звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою, в якій зокрема просив виконати рішення суду у справі № 200/531/24 та виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилася з вини пенсійного фонду.
Головне управління ПФУ у Львівській області своїм листом від 16.08.2024 № 19873-21216/Т-53/8-1300/24 у відповідь на звернення від 05.08.2024 року зокрема повідомило, що рішення суду у справі № 200/531/24 виконано, перерахунок пенсії виконано, а виплату призначеної пенсії буде проведено в найближчий виплатний період.
Також 05.08.2024 за № ВЕБ-05001-Ф-С-24-128963, позивач через веб портал ПФУ звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою, в якій зокрема просив виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилася з вини пенсійного фонду.
Головне управління ПФУ в Донецькій області своїм листом від 30.08.2024 № 23264-20523/Т-02/8-0500/24 у відповідь на звернення від 05.08.2024 зокрема повідомило про перерахунок розміру пенсії та зазначило, що виплата коштів на виконання Рішення суду буде проводитись в межах бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та надало довідку від 30.08.2024 №23264-20523/Т-02/8-0500/24 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 11.04.2023 по 31.08.2024, відповідно якої, позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та за зазначений період заборгованість з пенсійних виплат складає 159132,25 грн.
Будучи не згодним із тривалою не виплатою йому відповідачем пенсії в загальному розмірі 159132,25 грн, нарахованої за період з квітня 2023 року по серпень 2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 92 КонституціїУкраїнивиключно законами України визначаються, зокрема: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; […] 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; […] 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у ч. І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії (в тому числі своєчасне отримання) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, а також організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням є Закон № 1058-IV; інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
За приписами ст. 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Суд зауважує, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-VI нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у ст. ст. 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно з приписами ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі ч. 1 ст. 2 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Отже, нормативно-правові акти, які приймаються Кабінетом Міністрів України, мають відповідати (не суперечити) Конституції та законам України.
Суд зауважує, що жодних змін до Закону № 1058-VI з приводу порядку виплати пенсіонерам заборгованості з пенсії Верховною Радою не вносилось.
Встановлення Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє Державу в особі уповноваженого органу (Пенсійного фонду України) від обов'язку виконання приписів Закону № 1058-VI та здійснення такої виплати, отже, не може позбавляти особу права на своєчасне отримання належних їй сум пенсій.
Тривала не сплата особі належних їй пенсійних виплат є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Європейський суд з прав людини у п.п. 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Таким чином, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений саме законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Враховуючи наведене, суд висновує, що належні (передбачені законом) правові підстави для тривалою не виплати позивачу пенсії на період з 11.04.2023 по 31.08.2024 відсутні.
Щодо посилань відповідача на неможливість виплати позивачу заборгованості з пенсії у зв'язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, п.п. 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, п. 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23). У п. 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п.п. 48 та 40 цих рішень відповідно).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, позивач має право на отримання нарахованої пенсії за з 11.04.2023 по 31.08.2024 у розмірі 159132,25 грн. без відтермінування такої виплати, як наслідок, бездіяльність відповідача, яка виразилася у відтермінуванні виплати позивачу зазначеної заборгованості є протиправною тобто, такою, що порушує право позивача на своєчасне отримання належних йому пенсійних виплат.
Враховуючи, що за висновком суду у даних спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність, суд вважає визнати наявність саме протиправної бездіяльності з невиплати позивачу заборгованості з пенсії за вказаний період.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення на користь позивача заборгованості з пенсії у сумі 159132,25 грн, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; […] 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; […].
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Беручи до уваги приписи ст.ст.5,245 КАС України, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові цього суду від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 9, 90, 242 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанцій позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1273,06 грн.
Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 11.04.2023 по 31.08.2024 у розмірі 159132,25 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 11.04.2023 по 31.08.2024 у розмірі 159132 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять дві) гривні 25 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1273,06 грн.
Повне судове рішення складено 27.11.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька