Справа № 643/3651/24
Провадження № 1-кп/643/556/24
27.11.2024
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ;
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024221170000679 від 15.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,-
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків на два місяці.
Клопотання прокурора обґрунтовується наступним.
ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього ладення у період часу з 23 год. 00 хв. до 05. год. 00 хл, на строк два місяці з покладенням обов?язків: прибувати до слідчого, прокурора та до суду за першою вимогу; не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_7 , а також з іншими визначеними слідчим, прокурором та судом особами, у випадку доведення відповідного рішення до відома підозрюваного у встановленому законом порядку; докласти зусиль до пошуку роботи (офіційного працевлаштування).
На цей час вбачаються підстави для продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, оскільки ризик, що враховувався під час обрання запобіжного заходу, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України продовжує існувати та не зменшився.
Оскільки показання потерпілих та свідків є доказами у кримінальному провадженні, а вони ще не були безпосередньо допитані у суді, обвинувачений може шляхом погроз або вмовлянь впливати на них з метою зміни ними показань.
Також, є підстави вважати, що можуть виникнути передбачені п.п. 1 ч.1 ст.177 КПК України спроби переховуватись від суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а також 11.04.2024, тобто вже після обрання слідчим суддею запобіжного заходу, йому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому, побоюючись покарання, яке загрожує у разі визнання його винним може переховуватись від суду.
Оцінюючи в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому, з огляду на особу обвинуваченого, з метою забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов?язків, попередження можливості його переховування від суду, вчинення ним дій щодо перешкоджання кримінальному провадженню, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, слід прийти до висновку про те, що є достатні підстави вважати, що застосування обвинуваченому більш м?якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК.
Прокурор у судовому засіданні підтримала зазначене клопотання.
Захисник у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та просила суд відмовити у його задоволенні з наступних підстав.
У минулому судовому засіданні захисник зазначала, що кваліфікацію кримінального правопорушення, яка зазначена в обвинувальному акті захисника вважає помилковою. Наголосила, що була бійка між обвинуваченим та потерпілим, у результаті якої її клієнт теж отримав тілесні ушкодження. Є інше кримінальне провадження де обвинувачений є потерпілим. Обвинувачений не переховувався від слідства та ні накого не впливав. Потерпілі та свідки надали свої показання слідчому, а тому підзахисний не зможе впливати на їх показання.
На уточнюючі запитання суду повідомив, що має двох малолітніх дітей, зареєструвався як фізична особа підприємець з 1 квітня 2024 року, на військовому обліку не перебуває. Проживає у квартирі дружини разом з дітьми та батьками. До цього винаймали квартиру та жили у його батьків.
У судовому засіданні сторона захисту вважала клопотання прокурора не обгрунтованим, але покладалась на розсуд суду в питанні його вирішення. Обвинувачений заявив, що у нього не змінились життєві обставини.
Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів кримінального провадження, клопотання про продовження запобіжного заходу та ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу встановив наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Таким чином, підставою для продовження домашнього арешту є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження домашнього арешту.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього ладення у період часу з 23 год. 00 хв. до 05. год. 00 хв., на строк два місяці з покладенням обов?язків: прибувати до слідчого, прокурора та до суду за першою вимогу; не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_7 , а також з іншими визначеними слідчим, прокурором та судом особами, у випадку доведення відповідного рішення до відома підозрюваного у встановленому законом порядку; докласти зусиль до пошуку роботи (офіційного працевлаштування).
Обвинувачений ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 років (враховуючи ч. 3 ст. 68 КК України).
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора, встановив наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення та з'явлення нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою зазначає, що триває судовий розгляд, свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались. Крім того, після обрання запобіжного заходу обвинуваченому було повідомлення про вчинення нового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
Суд вважає даний ризик доведений прокурором, як такий, що продовжує існувати, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення яке передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, є особливо тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до від 7 до 10 років, з урахування ч. 3 ст. 68 Кримінального кодексу України.
Крім того, після обрання запобіжного заходу слідчим суддею, обвинуваченому було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, що також знайшло своє відображення і в обвинувальному акті, а тому слідчим суддею під час оцінки ризиків не було враховано.
Обвинувачений лише 01 квітня 2024 року зареєструвався як фізична особа підприємець (зі слів), даних про офіційні доходи суду не надав, на військовому обліку не перебуває, а тому хоча раніше і не судимий, одружений та має двох малолітніх дітей (зі слів), обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочину проти власності, за один з яких передбачено покарання у вигляді від 7 до 10 років, свідчить про продовження існування ризику - переховування від суду.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків та потерпілих з боку обвинуваченого, суд зазначає наступне.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, або потерпілих у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
На даний час триває судовий розгляд, потерпілі допитані, а свідки не допитувались.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, зареєстрований як фізична особа підприємець (зі слів), даних про офіційні доходи суду не надав, на військовому обліку не перебуває, раніше не судимий, одружений та має двох малолітніх дітей (зі слів), тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду та незаконного впливу на потерпілих та свідків, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора або зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на більш м'який відсутні.
Суд вивчав можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, але не знайшов для цього підстав, оскільки більш м'який вид запобіжного заходу не зможе запобігти тим ризикам на які посилається прокурор та які встановлені у судовому засіданні.
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, обраного відносно обвинуваченого до 25 січня 2025 року включно, що зможе належним чином забезпечити обвинуваченому його належну процесуальну поведінку та буде достатнім для запобігання реалізації встановлених ризиків, а також відповідатиме інтересам особи, зокрема при реалізації ним права на працю.
Крім того, суд вважає за доцільне для виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, враховуючи продовження існування передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, продовжити строк дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2)не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утриматися від спілкування з потерпілими по цьому кримінальному провадженню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту у період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залишати постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю, у період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби, без дозволу суду.
Продовжити строк дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2)не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утриматися від спілкування з потерпілими по цьому кримінальному провадженню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Копію ухвали направити до Харківського районного управління поліції №2 ГУ НП в Харківській області, що розташований за адресою: м. Харків, вул.Ахієзерів,30, для виконання за місцем фактичного проживання обвинуваченого, поклавши на вказане управління поліції контроль за виконанням ухвали.
Строк дії ухвали встановити до 25 січня 2025 року включно.
Попередити обвинуваченого, що в разі невиконання покладених, згідно з ухвалою суду, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань.
Копію ухвали після її проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає негайному виконанню.
Суддя - ОСОБА_1