Справа № 643/13938/24
Провадження № 1-кс/643/1892/24
27 листопада 2024 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42023220000000049 від 20.02.2023,
18.11.2024 до Московського районного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023220000000049 від 20.02.2023.
У поданій скарзі заявниця зазначила, що 31.10.2024 нею слідчому було подано клопотання про надання їй постанови про закриття кримінального провадження №42023220000000049 за 2024 рік. Однак до теперішнього часу вказане клопотання слідчим не розглянуто, постанова про закриття кримінального провадження заявниці не надана, у зв'язку з чим, виникла необхідність звернутися до слідчого судді зі скаргою, в якій просила зобов'язати слідчого надати їй копію постанови про закриття кримінального провадження №42023220000000049 за 2024 рік датовану датою не раніше 05.03.2024.
На судове засідання заявниця не з'явилася, разом із скаргою подала заяву, в якій просила розгляд скарги проводити без її участі, доводи своєї скарги підтримала, наполягала на її задоволенні.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність, яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.
Слідчий суддя розглянувши скаргу з додатками прийшов до наступного.
Відповідно до ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як зазначено в ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07 від 7 листопада 2013 року) у п. 55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява №31939/06, п. 55).
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст.1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ч.1 ст.40 КПК України передбачає, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі, слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування.
Так, з матеріалів скарги вбачається, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві перебуває кримінальне провадження №42023220000000049 від 20.02.2023.
31.10.2024 заявниця поштовим відправленням направила на адресу слідчого клопотання про надання постанови про закриття кримінального провадження, про що свідчить оригінал накладної №6105250077023 поштового відправлення та опис вкладення цінного листа, які скаржниця надала в обґрунтування своєї скарги.
Слідчим, у провадженні якого знаходиться вказане кримінальне провадження доказів зворотнього, а саме розгляду клопотання ОСОБА_3 в порядку ст.220 КПК України, слідчому судді не надано.
З врахуванням вищевказаного, слідчий суддя приходить висновку, що слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, у провадженні якого знаходиться вказане кримінальне провадження, в порушення вимог ст.220 КПК України, клопотання ОСОБА_3 від 31.10.2024 не було розглянуто у передбаченому законом порядку та у передбачений законом строк.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що скарга адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023220000000049 від 20.02.2023 щодо нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, підлягає задоволенню, зобов'язавши слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023220000000049 від 20.02.2023, розглянути клопотання заявника від 31.10.2024, направлене поштовим відправленням, та повідомити її про прийняте рішення в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.
Відповідно до ст.307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення дію чи бездіяльність слідчого постановляється ухвала, окрім іншого, про зобов'язання вчинити певну дію.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 40, 110, 220, 303-307 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 щодо нездійснення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 42023220000000049 від 20.02.2023 - задовольнити.
Зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 , яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023220000000049 від 20.02.2023, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 31.10.2024, направлене поштовим відправленням, та повідомити її про прийняте рішення в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1