83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.11.10 р. Справа № 12/204пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Левтеровой Н.Ф.
за участю представників сторін
від позивача - ОСОБА_1 за довір.
від відповідача - не з»явився
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка
до Горлівської міської ради, м. Горлівка
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації», м. Горлівка
про визнання права власності
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Горлівка звернувся до господарського суду з позовною заявою до Горлівської міської ради, м. Горлівка та просив суд визнати за ним право власності на будівлю боксу з ремонту автомобілів літ. Б-1 загальною площею 86 кв.м., з оглядовою ямою літ.б., вимощеннями І, ІІ,ІІІ по АДРЕСА_2
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ст.392 ЦК України
Відповідач проти задоволення позову не заперечував.
Ухвалою суду від 03.11.2010 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне пдіприємство «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» м. Горлівка
Враховуючи, що позивач є суб»єктом підприємницької діяльності і спірний об»єкт використовується ним саме для підприємницької діяльності, зазначена справа підлягає розгляду у господарському суді.
Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив
26.04.2010 р. між Горлівською міською Радою та позивачем було підписано договір оренди землі, згідно якого позивачу передано в тимчасове платне користування земельна ділянка площею 0,1137 га для будівництва автообслуговуваючого комплексу АДРЕСА_2
Термін дії договору встановлений до 17.12.2012 р. На вказаній земельній ділянці знаходиться об»єкт нерухомості - будинок літ А-1, загальною площею 13,4 кв.м., навіс тимчассвий літ В., навіс літ Г, споруди 1 та І.
Право власності на вказаний об»єкт підтверджується свідоцтвом про право власності, яке видане Горлівською міською радою 21.08.2008 р. Право власності на об»єкт зареєстровано в КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації».
На зазначеній земельній ділянці позивач збудував будівлю боксу з ремонту автомобілів.
Згідно Звіту про технічний стан будівельних конструкцій об»єкту: автообслуговуючий комплекс - бокс АДРЕСА_2 виконаного Приватним підприємством «Експертно-технічний центр «Канон» ( ліцензія серія АВ № 517412) , бокс № 1 розташований за адресою: АДРЕСА_2 придатний для подальшої експлуатації та відповідає вимогам нормативних документів МінРегіонБуда України.
20.09.2010 р. позивач звернувся до відповідача з проханням визнати за ним право власності.
На зазначене звернення позивач отримав відмову з посиланням на відсутність всіх необхідних документів для видачі свідоцтва про власність та рекомендував звернутися до суду.
Як зазначалося вище, позивач просить суд визнати за ним право власності на будівлю боксу з ремонту автомобілів літ Б-1 загальною площею 86 кв.м., з оглядовою ямою літ.б., вимощеннями І, ІІ,ІІІ по АДРЕСА_2
Розглядаючі зазначений спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)
Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.
Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.
При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу саме для будівництва автообслуговуваючого комплексу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.
Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.
Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.
Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.
Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.
На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.
Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити
Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1) право власності на будівлю боксу з ремонту автомобілів літ. Б-1 загальною площею 86 кв.м., з оглядовою ямою літ.б., вимощеннями І, ІІ,ІІІ по АДРЕСА_2
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.11.2010 р.
Суддя