83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.11.10 р. Справа № 34/57
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
Головуючого: Кододової О.В.,
Суддів: Бойко І.А., Мартюхіної Н.О.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м.Маріуполь
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.м.т. Володарське, Донецька область
про стягнення 96074,81грн.
Представники сторін:
від позивача: Лєвада Ю.М. (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
Заявлено позов Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м.Маріуполь до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.м.т. Володарське, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 85900,30грн., інфляційних витрат в сумі 8205,10грн. та 3% річних в сумі 1969,41грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати послуг за прийом господарських та виробничих стоків, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 85900,30грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 8205,10грн. та 3% річних в сумі 1969,41грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02.04.2010р. (вхід. №02-4114686) проти позову заперечує частково та зазначає, що відповідно до п. 3.3. договору відповідач оплачує послуги позивача з розрахунку 1,93грн. з ПДВ за кожний кубічний метр водовідведення. Відповідно до актів підписаних між сторонами кількість водовідведення склала 29186м3. З урахуванням вартості послуг за водовідведення метра кубічного за твердженням відповідача він повинен сплатити позивачу (29186м3 х 1,93грн) 56328,98грн. Зазначена сума відповідачем була сплачена в підтвердження чого ним було надано платіжні доручення. Таким чином на думку відповідача позивачем було надано послуг на суму 56 328,98грн., а відповідачем було сплачено суму у розмірі 58 571,18грн.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.08.2010р. для розгляду справи №34/57 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Кододової О.В., суддів: Левшиної Г.В., Мартюхіної Н.О.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. замінено у складі колегії суддів, які розглядають справу №34/57 суддю Левшину Г.В. на суддю Бойко І.А.
Розгляд справи здійснювався із фіксацією судового засідання за допомогою технічних засобів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
17 травня 2007року між адміністрацією виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (Приймальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Абонент) укладено договір №3474, за умовами якого Приймальник зобов'язується приймати стоки від об'єкту Абонента, а Абонент зобов'язується оплачувати послуги Приймальнику по факту відповідно до Актів скидання-приймання стоків.
Відповідно до п. 1.2. договору скидання каналізаційних стоків в міську мережу допускається лише на підставі договору між Приймальником та Абонентом, із обов'язковим дотриманням правил, положень та рішень, якими регламентується водовідведення.
Пунктом 3.1. договору встановлено що за послуги водовідведення Абонент оплачує Приймальнику плату у розмірі 1,93грн у тому числі ПДВ 20% за 1 м3 , відповідно до актів. Сума договору складає 50 000,00грн.
Згідно із п. 3.2. договору Приймальник не менше одного разу на місяць нараховує плату за послуги по прийманню каналізації відповідно до акту та виставляє Абоненту рахунок на оплату до 25-го числа поточного місяця.
За приписами п. 3.3. договору Абонент оплачує нараховану плату Приймальнику, у формі безготівкового розрахунку протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.
Договір укладено строком до 31.12.2008р. та набирає чинності з дня його підписання.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.
На виконання умов договору між сторонами були підписані акти, в яких сторони фіксували обсяги прийнятих господарських та виробних стоків, а саме: акт №3474-1 від 19.06.2008р. - 5200м3, акт №3474-1 від 22.07.2008р. - 5590 м3, акт №3474-1 від 27.08.2008р. - 8839м3, акт 3474-1 від 18.09.2008р. - 3866м3, акт №3474-1 від 21.09.2009р. - 15147м3.
На підставі підписаних між сторонами актів, в яких сторони фіксували обсяги прийнятих господарських та виробних стоків, позивачем були виставлені до оплати рахунки, зокрема, рахунок №3474 від 20.06.2008р. на суму 18096,00грн., №3474-90 від 25.07.2008р. на суму 19453,20грн., №3474-91 від 28,08.2008р. на суму 30759,72грн., №3474-92 від 23.09.2008р. на суму 13453,68грн., №3474-104 від 28.09.2009р. на суму 62708,58грн. Всього на загальну суму 85900,30грн.
Відповідачем були додані до матеріалів справи платіжні доручення, якими він підтверджує оплату наданих позивачем послуг з водовідведення, а саме рахунок №14 від 26.08.2008р. на суму 8549,20грн., №15 від 03.09.2008р. на суму 9859,72грн., №16 від 24.09.2008р. на суму 5000,00грн., №1 від 13.02.2009р. на суму 5000грн., №2 від 19.02.2009р. на суму 3453,68грн., №4 від 25.08.2009р. на суму 10000,00грн., №5 від 10.11.2009р. на суму 708,58грн., №6 від 19.11.2009р. на суму 1000,00грн. Призначення платежу в даних рахунках зазначено як за приймання стоків відповідно до рахунків, які були виставлені позивачем в червні 2008р. та в серпні 2008р. (т.1 а.с. 62-67).
При розгляді справи сторони не заперечували проти факту укладання договору № 3474 від 17.05.2007р. та виникненні господарських зобов'язань між ними, однак сторони не дійшли згоди щодо обсягів прийнятих позивачем стоків та суми заборгованості за договором №3474. У зв'язку із вищевикладеним судом була призначена по справі судово-економічна експертиза. При призначенні судової експертизи перед експертом були поставлені наступні питання: чи підтверджується документально обсяги отриманих послуг з водовідведення за період з червня 2008р. по лютий 2010р.; визначити розмір наданих послуг з приймання стоків, виходячи із узгодженої між сторонами цін цих послуг за період заявлений у позові; визначити розмір заборгованості з урахуванням здійснених платежів та призначення платежів та при наявності заборгованості визначити розмір інфляційних нарахувань та 3% річних.
Оскільки надані сторонами документи та відповіді суперечили один одному, документально обґрунтовано, без надання їм правової оцінки, що виходить за рамки компетенції судового експерта, усунути дані протиріччя у експерта не було можливості тому експертом було розраховано декілька варіантів відповіді на поставлені судом питання як за документами та поясненнями позивача так за документами та поясненнями відповідача.
Після проведеної судової експертизи сторонами було підписано акт звірки скинутих стічних вод в міську каналізацію від СПД ОСОБА_1 за період червень 2008року - лютий 2010року (т.2 а.с. 9) відповідно до якого сторони погодили, що в червні 2008р. обсяги скинутої води рівняли 5200м3, в липні 2008р. - 5590м3, в серпні 2008р. - 8839м3, в вересні 2008р. - 3866м3, в вересні 2009р. - 15147м3.
Також сторонами було підписано акт звірки дат вручення рахунків за період з червня 2008року по лютий 2010р., відповідно до якого сторони погодили, що рахунок за червень 2008р. був отриманий відповідачем 14.07.2008р., за липень 2008р. - 07.04.2010р., за серпень 2008року - 12.09.2008р., за вересень 2009р. - 07.04.2010р., за вересень 2009року - 15.10.2009р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Взаємовідносини у сфері енергопостачання регулюються Господарським кодексом, Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, "Про теплопостачання" та іншими нормативними актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про теплопостачання” споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198 встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання за договором №3474 від 17.05.2007р. виконав частково, так відповідно до п. 3.2. договору Приймальник не менше одного разу на місяць нараховує плату за послуги по прийманню каналізації відповідно до акту та виставляє Абоненту рахунок на оплату до 25-го числа поточного місяця.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу по п'яти рахункам, які виставлялися з червня по вересень 2008р. та у вересні 2009р. та які за твердженням позивача були вручені відповідачу у відповідні місяці їх виставлення. Однак доказів направлення або вручення рахунків №3474-90 від 25.07.2008р. та №3474-92 від 23.09.2008р. позивачем до матеріалів справи надано не було. Дані рахунки були отримані відповідачем у квітні 2010року, тобто після звернення до суду із позовом (18.03.2010), що також підтверджується у підписаному між сторонами акті звірки щодо дати отримання рахунків (т.2, а.с. 9). Однак, відповідач не заперечує надання послуг за ці періоди у погоджених між сторонами обсягах.
Крім того відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що послуги водовідведення Абонент оплачує Приймальнику плату у розмірі 1,93грн у тому числі ПДВ 20% за 1 м3 , відповідно до актів.
Однак як вбачається із виставлених рахунків сума платежу позивачем нараховувалася по іншим тарифам, так в рахунках від 20.06.2008р. та від 28.08.2008р. за тарифом - 2,90грн. в рахунку від 28.09.2009р. - за тарифом 3,45грн.
Тобто тарифи, які встановлені в даних рахунках позивачем не були погодженні із Споживачем послуг, до матеріалів справи не надано жодного доказу повідомлення відповідача про зміну тарифів (рішення, листи, звернення, тощо) як це передбачено ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги.
Відтак суд дійшов висновку, що послуги з водовідведення за спірний період необхідно оцінювати за тарифами, які погоджені сторонами договором №3474 від 17.05.2007р., а саме за тарифом у розмірі 1,93грн у тому числі ПДВ 20% за 1 м3.
Враховуючи, що відповідач підтвердив факт існування між сторонами господарських зобов'язань щодо водовідведення за договором №3474 від 17.05.2007р., а також погоджується із обсягом скинутих стічних вод в міську каналізацію за період з червня 2008р. по лютий 2010р., що підтверджується актом звірки від 03.09.2010р. (т. 2 а.с. 9), а позивач підтвердив, що рахунки за липень 2008р. та вересень 2008р. були виставлені відповідачу вже після подання позову до суду, що також підтверджується актом звірки дат вручення рахунків від 05.10.2010р. (т.2. а.с. 21), однак відповідач не заперечує та підтверджує факт отримання послуг за весь період, колегія суддів дійшла висновку, що для визначення розміру заборгованості за надані послуги водовідведення необхідно застосувати варіант №4 висновку судово-економічної експертизи №123/05/10 від 11.08.2010р. (т. 1 а.с.143-144).
Відтак за розрахунком судового експерта, якщо рахунки №3474-90 від 25.07.2008р. та №3474-92 від 23.09.2008р. не отримувалися відповідачем та за ціною зазначеної в договорі №3474 від 17.05.2007р., а також з урахуванням оплати здійсненої відповідачем сума боргу складає 16007,88грн. (таблиця висновку т.1 а.с.143) виходячи із тарифів передбачених у договорі за : рахунком №3479-89 від 20.06.2008р. на суму 10036,00грн., рахунком №3474-90 від 25.07.2008р. на суму 10788,70грн., рахунком №3474-91 від 28.08.2008р. на суму 17059,27грн., рахунком №3474-92 від 23.09.2008р. на суму 7461,38грн., рахунком №3474-104 від 28.09.2009р. на суму 29233,71грн., всього на загальну суму 74579,06грн. та фактичною оплатою на загальну суму 58571,18грн. (74579,06-58571,18 = 16007,88грн.) Відповідач у письмових поясненнях наданих суду від 02.11.2010року вхід. №02-41/47129 (т .2 а.с.19-20) визнає цю суму боргу, це не суперечить законодавству та не порушує чиї - небуть права і охоронювані законом інтереси та приймається судом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 85900,30грн. підлягають задоволенню частково в сумі 16007,88грн., що підтверджується матеріалами справи та висновком судово-економічної експертизи. Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості в сумі 16007,88грн. відповідачем надано не було.
З урахуванням вищевикладених обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 8205,10грн. та 3% річних в сумі 1969,41грн. суд задовольняє частково за розрахунком судового експерта (т.2 а.с.143-144) без врахування двох рахунків, які були вручені під час розгляду справи 07.04.2010року №3474-90 та №3474-92, що складає: 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 736,84грн., суму інфляційних витрат в розмірі 3949,17грн.
Судові витрати, а також витрати по оплаті експертизи покладаються на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,
Позовні вимоги Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м. Маріуполь до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.м.т. Володарське, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 85900,30грн., інфляційних витрат в сумі 8205,10грн. та 3% річних в сумі 1969,41грн., задовольнити частково.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (87000, АДРЕСА_1, Ідент. НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в філіалі Укрексімбанку м. Маріуполя, МФО НОМЕР_3 на користь Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” (87500 м. Маріуполь, вул. Варганова 7, п/р26007215006790 у Донецькій обласній філії АКБ Укрсоцбанку м. Донецька, МФО 334011, код ЄДРПОУ 03361508) боргу в розмірі 16007,88грн., інфляційні нарахування в сумі 3949,17грн., 3% річних в сумі 736,84грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 206,94грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 50,83грн. та витрати по оплаті експертизи в сумі 648,50грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений і підписаний 16.11.2010року
Суддя