83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.11.10 р. Справа № 4/231
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.
при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - Никонович С.В. - довіреність від 05.08.2010р.,
від відповідача - Удачина Е.А. - довіреність від 16.04.2010р.,
за позовом - Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стірол” м. Горлівка
до відповідача - Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка
про зобов'язання повернути 1144 Гкал теплової енергії, -
встановив СУТЬ СПОРУ:
20.09.2010р. позивач, Відкрите акціонерне товариство „Концерн Стірол” м.Горлівка (в подальшому - ВАТ) заявив позовні вимоги про зобов'язання відповідача - Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка (в подальшому - ЗАТ) повернути 1144 Гкал теплової енергії на підставі ст. 1212 ЦК України, які отримані ним за актом приймання-передачі.
В підтвердження позову позивач надав акт передачі теплової енергії від 29.02.2008р., підписаний зі сторони ВАТ „Стирол” першим заступником технічного директора - ОСОБА_2 і зі сторони ЗАТ „Горловськтепломережа” - головою правління - ОСОБА_1.
Відповідач заперечує проти вимог позову, вважаючи недоведеним факт приймання теплової енергії і відпустки її відповідачу. Крім цього представник пояснив, що господарським судом Донецької області вже вирішений спір між цими ж сторонами, предметом якого був той самий акт передачі теплової енергії від 29.02.2008р., на який посилається позивач в цьому позові.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача заперечує проти дійсності підписання спірного акту, господарський суд ухвалив викликати працівників підприємств, які підписали цей акт для дачі пояснень щодо факту підписання акту передачі-приймання 1144 Гкал теплової енергії від 29.02.2008р. на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
21.10.2010р. від позивача, ВАТ „Концерн Стірол”, явилась викликана особа, яка підписала акт передачі теплової енергії від 29.02.2008р. - ОСОБА_2, який пояснив суду, що дійсно ним і головою правління ОСОБА_1 підписаний акт передачі теплової енергії в лютому 2008р. в кількості 1144 Гкал. Такі акти вони підписували в кожному місяці, починаючи з 2005року після передачі теплової енергії і які являлись для сторін підставою для оплати відповідачем поставленої кількості теплоенергії.
21.10.2010р. від голови правління ЗАТ „Горлівськтепломережа” надійшло письмове пояснення, в якої він повідомив, що між сторонами не було укладено ніяких правочинів на
2
встановлення цивільно-правових зобов'язань. Після проведеної на підприємстві службового розслідування було встановлено, що начальником виробничої служби експлуатації - ОСОБА_3, який несе відповідальність за достовірність інформації, звітності, документації надано на підпис акт від 29.02.2008р. про отримання від позивача 1144 Гкал теплової енергії без наявності достатньої правової підстави який був підписаний помилково. Прокуратурою м.Горлівка в порядку ст.97 КПК України проводилася перевірка за заявою голови правління про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ „Горлівськтепломережа” за несплату отриманої теплової енергії в період з січня по квітень 2008р., в порушенні якої було відмовлено за відсутністю факту дійсності отримання в цей період теплової енергії.
04.11.2010р. позивач був зобов'язаний судом ухвалою надати документи первинного обліку в підтвердження виготовлення та поставки відповідачу теплової енергії у лютому 2008року в кількості 1144 Гкал.
16.11.2010р. позивачем на ухвалу суду в підтвердження поставки відповідачу теплоенергії наданий баланс розподілу послуг за лютий і березень 2008р., податкові накладні за ті ж місяці і довідку Антимонопольного комітету України про перелік суб'єктів природних монополій Донецької області, в якої значиться, що обидві сторони, як суб'єкти господарювання визнані такими, що займають монопольне становище в сфері централізованого постачання теплової енергії.
16.11.2010р. господарський суд оголосив перерву на 19.11.2010р. на підставі ст.77 ГПК України.
Після огляду всіх наданих сторонами документів, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Предметом даного спору є зобов'язання здійснити дії по поверненню отриманої за актом приймання від 29.02.2008р. теплоенергії в кількості 1144 Гкал. Як безпідставно отриманої відповідачем відповідно до умов статей 1212,1213 Цивільного кодексу України.
Господарським судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до господарського суду з вимогами до відповідача:
1) у 2009році - про стягнення 618363,37грн. вартості теплової енергії, поставленої за актом передачі від 29.02.2008р. у відповідності з умовами укладеного договору № 71 від 28.12.2007р.
30.11.2009р. господарським судом (справа № 29/264) винесене рішення, яким відмовлено у позові за тим, що договір, який був предметом спору - № 71 від 28.12.2007р. визнаний судом неукладеним, тому посилання позивача на цей договір як на підставу поставки теплоенергії є безпідставними.
2) у липні 2010році - про стягнення 841789,52грн. вартості 1144 Гкал теплової енергії, поставленої за актом передачі від 29.02.2008р. у відповідності з статтею 1212,1213 Цивільного кодексу України як безпідставно отриманої.
13.08.2010р. господарський суд, розглянувши позов, виніс рішення за справою № 35/168, яким відмовив у позові за недоведеністю підстав і у зв'язку з недоведеність неможливості повернення набутого майна в натурі.
3) предметом даного спору є зобов'язання особи, яка отримала теплову енергію без правової підстави, повернути її в кількості, отриманої ним за актом передачі від 29.02.2008р. відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України.
Таким чином, господарськими судами розглядались спори, в яких були як різні предмети спору, так і різні підстави, але в яких предметом доказуванням був один спірний акт передачі теплової енергії в кількості 1144 Гкал від 29.02.2008р., що не перешкоджає позивачу звернутись за захистом своїх порушених праві і інтересів.
3
Відповідно до статей 33,34,35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторонами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд при вирішенні позову, приймає до уваги факти, встановлені рішеннями господарського суду Донецької області по справах № 29/264 (2009р.) і № 35/168 (2010р.), так як в них брали участь ті самі сторони.
Законодавство не встановлює вимоги про обов'язкове посвідчення документом, що підписується сторонами факту одержання послуг, які надаються постійно протягом встановленого сторонами часу, якщо тариф, за яким провадиться оплата послуг, не допускає диференціації розміру оплати з залежності від інтенсивності користування послугами. Зокрема, не вимагає складання такого акта надання комунальних послуг, якщо не використовуються відповідні прилади обліку, і сума плати за послуги в кожному розрахунковому періоді не змінюється.
Якщо ж оплата послуг провадиться з урахуванням інтенсивності користування послугою (частоти, тривалості користування послугами протягом певного періоду часу, кількості одержаної теплоенергії, води тощо), виникає необхідність підписання сторонами документа, що підтверджує одержання послуги.
Із актів складених представниками сторін за період з 2005р. по 2008р., копії яких надані позивачем, видно, що цими актами підтверджувалась кількість прийнятої відповідачем теплової енергії від позивача і вони були підставою для сплати відповідачем отриманої послуги. Ці акти відповідали для сторін доказом передачі теплової енергії як і спірний акт, складений 29.02.2008р.
Спірний акт підтверджує, що 29.02.2008р. уповноважені представники сторін підписали акт про отримання відповідачем від позивача 1144 Гкал теплоенергії без достатньої на це правової підстави, оскільки рішенням суду встановлено, що в цей період між сторонами договірних зобов'язань по поставці теплоенергії не існувало.
Частина 8 статі 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (далі за текстом - ГК) лише визнає договір неукладеним (таким, що не відбувся) у випадках, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. Якщо з урахуванням статті 218 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі за текстом - ЦК) договір між сторонами не можна вважати укладеним, здійснення дій на його виконання приводить до виникнення правовідносин, передбачених статтею 1212 ЦК. На це побічно вказується в частині 8 ст.181 ГК („...правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу”). Проте, це не є перешкодою для доказування того, що хоч сторони і підписали текст, що не містив усіх істотних умов договору, погодження таких умов все ж таки мало місце.
Суд, враховуючи встановлений господарським судом факт того, що сторонами не укладений договір у формі, яка вимагається статтею 180 ГК, але при цьому приймає до уваги, що одна сторона вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, тому вважає, що між сторонами було волевиявлення на поставку теплоенергії в кількості 1144 Гкал і цей факт породжує наслідки, передбачені статтею 1213 ЦК.
Застосування поняття зобов'язання набуває в цивільно-правових актах. Якщо відповідно до змісту відповідних положень Цивільного кодексу вони поширюються на зобов'язання, то вони застосовуються виключно до цивільно-правових зобов'язань та їх різновидів і не застосовуються до тих зобов'язань, які не є цивільно-правовими.
Різновидами цивільно-правових зобов'язань є майново-господарські зобов'язання, на що прямо вказується у ч.1 ст.175 ГК України. Серед майново-господарських зобов'язань за ознакою підстави виникнення відокремлюються господарсько-договірні зобов'язання (ч.1ст.179 ГК). Права, що входять до змісту таких зобов'язань, захищаються в порядку, встановленому для захисту цивільних прав, прав суб'єктів господарювання та споживачів (ст.16 ЦК, ст.20 ГК).
4
Позивачем позовні вимоги про стягнення коштів заявлені з посиланням на норми статті 1212 ЦК України, яка входить до глави 83 ЦК.
Положення цієї глави, до складу якої входить чотири статті, регулюють такі два види позадоговірних зобов'язань, як зобов'язання: по-перше, що виникають внаслідок або безпідставного набуття і, по-друге, збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).
В першому означеному положенні, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, мається на увазі, що особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.
Оскільки повернути безпідставно отримане майно є різновидом ці вільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, для неї не є обов'язковим виникнення договірних зобов'язань.
Майно, яке підлягає стягненню, може бути як матеріального, так і не матеріального світу.
Для виникнення підстав вважати майно безпідставно отриманим, являються дві умови: перше - збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.
Оскільки доведено, що на протязі більш трьох років відповідач приймав від позивача теплову енергію за такими ж актами, як і спірний (від 29.02.2008р.) для потреб житлово-комунального господарства, за що отримував кошти, суд вважає, що відповідач збагатився на кількість отриманого і несплаченого майна. Крім цього, суд приймає до уваги, що господарським судом Донецької області за рішенням від 30.11.2009р. по справі № 29/264 визнаний договір № 71 від 28.12.2007р. недійсним, тому вважає, що отримання відповідачем за актом передачі від 29.02.2008р. теплоенергії від позивача в кількості 1144 Гкал. є безпідставним.
Стаття 1213 ЦК зобов'язує набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Незважаючи на те, що в зазначеної статті мова йде про обов'язок набувача повернути набуте, законодавець, враховуючи певні обставини, надав право повернення не ту саму індивідуально визначену річ, а її рівноцінну заміну з числа однорідних.
Господарський суд приймає до уваги, що за довідкою Антимонопольного комітету України про перелік суб'єктів природних монополій Донецької області, обидві сторони, як суб'єкти господарювання визнані такими, що займають монопольне становище в сфері централізованого постачання теплової енергії. Представники обох сторін не спростували факт виготовлення та постачання теплової енергії для потреб в житлово-комунальному господарстві, а за тим вважає, що поставлене за актом приймання від 29.02.2008р. теплової енергії в кількості 1144 Гкал. відповідач має можливість повернути позивачу як безпідставно отримане майно, оскільки сторони не визначились в ціни поставленої енергії.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, який вважає, що теплова енергія, яка отримана ним від позивача, не може бути повернути за тим, що вона була передана та використана як теплопостачання на обігрів в житлових будинках міста, тому що за постачання теплової енергії відповідач отримав грошові кошти, на які він збагатився за рахунок позивача.
Суд також приймає до уваги, що позивач ще в досудовому порядку звертався до відповідача з листом № 14/01-54 від 27.08.2010р., в якому просив повернути отримане безпідставно за актами приймання майно, зокрема за актом від 29.02.2008р. теплоенергії в кількості 1144 Гкал, на який відповідач не відповів.
5
З наведеного суд вважає доведеним факт безпідставного отримання відповідачем теплової енергії за актом від 29.02.2008р., тому вважає позов доведеним і таким, що належить задоволенню, так як безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок якого було набуте.
Одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку вказує позивач і з якої обчислюється державне мито. Державне мито позивачем сплачено, виходячи із суми вартості майна, ціна якої визначена відповідно до рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради тарифами на послуги теплопостачання для всіх споживачів міста на час звернення з позовом, що являється законним і таким, що відповідає умовам діючого законодавства, а саме:
Згідно з частиною першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Виходячи з цього, господарський суд у вирішенні питання про вартість судових витрат керується, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15 (із змінами та додатками).
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати.
На підставі ст.ст.1212,1213 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 35,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд -
Задовольнити позов Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стірол” м. Горлівка до Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка про зобов'язання повернути 1144 Гкал теплової енергії.
Зобов”язати Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа” м. Горлівка-84601, вул.Академіка Павлова, 13, ЗКПО 03337007 повернути в натурі Відкритому акціонерному товариству „Концерн Стірол” м. Горлівка-84610, вул. Горлівської дивізії, 10, ЄДРПОУ 05761614 теплову енергію в кількості 1144 (однієї тисячі сто сорок чотири) Гкал.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка-84601, вул.Академіка Павлова, 13, ЗКПО 03337007 на користь Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стірол” м.Горлівка-84610, вул. Горлівської дивізії, 10, ЄДРПОУ 05761614 сплачене державне мито в розмірі 8417,90грн. та 236,00грн. витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суддя
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 19.11.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний строк.
Надруковано у 3прим.:
1-до справи,
1-позивачу,
1-відповідачу