Справа № 216/4863/20
1-кп/214/512/24
18 листопада 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201904023000021865 від 10.12.2019, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
18 листопада 2024 року прокурор ОСОБА_5 подав до суду письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ще на 60 діб, мотивуючи тим, що не можливо завершити розгляд даного кримінального провадження до завершення дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також вказав що продовжують існувати ризики, які дають достатньо підстав вважати про можливість обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, що у подальшому може ускладнити процес встановлення його місцезнаходження та вплинути на розумність строків судового розгляду, тобто існує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, яке в судовому засіданні підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Окрім того, вказали, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, перестали існувати, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою, а відтак наявні підстави для зміни запобіжного заходу останньому на більш м'який.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора щодо доцільності продовження терміну тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою строком на 60 діб, враховуючи наступне.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у ст.177 КПК України ризикам.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 листопада 2024 року.
Як вбачається зі змісту ухвали суду від 25 вересня 2024 року, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Крім того, ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки за змістом обвинувачення після вчинення злочину, він покинув місце вчинення злочину, намагався приховати сліди вчиненого особливо тяжкого злочину. Крім того, обвинувачений не має постійного місця проживання, що свідчить про неможливість зміни ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м'який та свідчить про можливе виникнення у обвинуваченого бажання переховуватися від суду, що у подальшому може ускладнити процес встановлення його місцезнаходження та вплинути на розумність строків судового розгляду.
За таких обставин, виходячи з необхідності уникнення встановлених раніше ризиків, визначених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В свою чергу, приходячи до такого висновку, колегія суддів зазначає, що судове провадження на час розгляду клопотання прокурора не перебуває на стадії завершення, а враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованого злочину, у своєму взаємозв'язку поза розумним сумнівом дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Приходячи до такого висновку колегія суддів вважає, що тримання під вартою ОСОБА_6 виправдано за наявності вказаних вище обставин, в тому числі тяжкості інкримінованого останньому кримінального правопорушення, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В свою чергу, колегія суддів не може погодитись і з доводами захисника - адвоката ОСОБА_7 та його підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність підстав для застосування до останнього найсуворішого запобіжного заходу та можливості застосування будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
З урахуванням викладеного, враховуючи положення ст.ст.177, 178 КПК України, та раціональність співставлення обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з раніше встановленими ризиками, які не зменшились та продовжують існувати на даний момент, враховуючи відсутність обставин, які б давали можливість гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 без застосування найсуворішого запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора щодо доцільності продовження терміну тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою строком на 60 діб.
Керуючись ст.ст.110, 177, 178, 182-184, 331, 369, 371 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб, тобто до 16 січня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений та оголошений 19 листопада 2024 року о 11 год. 15 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3