11.11.10р. Справа № 18/242-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські логістичні системи",
м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення вартості втраченого вантажу
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: Лойфер Н.Е. дов. від 21.09.10 року
від відповідача: ОСОБА_3, адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю „Українські логістичні системи” звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 74 129,80 грн. вартості втраченого вантажу та 3 960,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач на виконання умов договору № 01-29/01/10 ТР від 29 січня 2010 року, укладеного між сторонами, здійснив перевезення вантажу за маршрутом м. Київ - м. Дніпропетровськ. При прибутті автомобіля на місце розвантаження була виявлена нестача вантажу, що підтверджується актом № 1 від 30.01.2010 року. Оскільки вантажоодержувач - Приватне підприємство „Іменс” відповідно до ст. 163 Статуту автомобільного транспорту РСР передав позивачу своє право на пред”явлення позову до перевізника, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості втраченого вантажу та оплати послуг адвоката.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що відповідно до товарно-транспортної накладної ТТН № 033-1 від 29.01.2010 року вартість товару становила 26 435,00 грн., даний документ є документом суворої звітності, його підписала матеріально-відповідальна особа та водій, тому посилання позивача на збій у роботі програмного забезпечення, у результаті якого вартість товару була зазначена помилково, а саме: замість 74 129,80 грн. було зазначено 26 435,00 грн., відповідач вважає нічим не обґрунтованим. До того ж, вважає, що його вини у втраті вантажу немає, оскільки вона виникла у результаті крадіжки, матеріали відносно якої знаходяться у Золотоноському МВ ГУМВС України в Черкаській області.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
29 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські логістичні системи" (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір № 01-29/01/10 ТР на вантажні перевезення автомбільним транспортом, за умовами якого перевізник за заявкою експедитора здійснює вантажні перевезення автомобільним транспортом.
Перевезення вантажів експедитора здійснюється у відповідності із затвердженими правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного дорожного перевезення вантажів та підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною, а також іншими додатковими документами (п. 1.2. договору).
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов"язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умовами договору (п.2.1.1.) передбачено, що експедитор зобов"язується надати перевізнику заявку, яка являється невід"ємною частиною договору, на перевезення вантажу не менше ніж за 1 добу до відвантаження. Найменування та параметри вантажу, а також адреса навантаження/вивантаження зазначаються у супроводжуючих вантаж документах.
На виконання умов договору сторонами була підписана заявка на перевезення № 1/29/01/10 від 29 січня 2010 року, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов"язання по перевезенню вантажу за маршрутом м. Київ - м. Дніпропетровськ (а.с. 8). Відповідно до товарно-транспортної накладної № 033-1 від 29 січня 2010 року вантажем, призначеним для перевезення, були товари народного споживання масою 0,2 тони, вартістю 26 435,00 грн. (а.с. 9).
За п. 3.2 договору видача вантажу отримувачу здійснюється перевізником в місті, зазначеному у супровідних документах на вантаж, після надання отримувачем довіреності на отримання даного вантажу, або згідно супровідних документів, після пред"явлення отримувачем документа, що посвідчує його особу. Вантаж здається отримувачу по цілісності упаковки та кількості місць. Претензії по схоронності вантажу оформлюються у випадку порушення цілісності упаковки, пошкодження або недостачі місць вантажу, з обов"язковим оформленням актів пошкодженого/недостаючого вантажу, оформлених отримувачем у присутності представника перевізника (водія) (п. 3.3 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свого обов"язку з перевезення врученого вантажу не виконав. Ним було втрачено вантаж у кількості дванадцять коробок із дванадцяти, про що свідчить напис вантажоодержувача - Приватного підприємства "Іменс" у товарно-транспортній накладній № 033-1 від 29.01.2010 року та Акті № 1 від 30.01.2010 року про виявлення нестачі вантажу по прибутті автомобіля на місце розвантаження ( а.с 9-10).
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов"язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 5.2.1. договору передбачено, що перевізник відшкодовує шкоду, спричинену при перевезенні вантажу у випадку втрати вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу.
За умовами ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося з його вини.
Частиною 2 ст. 925 ЦК України передбачено, що позов до перевізника може бути пред"явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Вантажоодержувач - Приватне підприємство "Іменс" відповідно до ст. 163 Статуту автомобільного транспорту РСР передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські логістичні системи", своє право на пред"явлення позову до перевізника, що підтверджується переуступочним написом на товарно-транспортній накладній № 033-1 від 01.06.2010 року.
Враховуючи, що відповідач в місячний термін відповіді на претензію позивача за вих. № 406 від 10 червня 2010 року не надав, позивач за захистом порушеного права звернувся до суду з позовом про стягнення вартості втраченого вантажу та послуг адвоката.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 74 129,80 грн., оскільки відповідно до товарно-транспортної накладної № 033-1 від 29 січня 2010 року позивачем було передано відповідачу для перевезення вантаж масою 0,2 тони вартістю 26 435,00 грн. А твердження позивача щодо збою у роботі програмного забезпечення вантажовідправника - ПП "Іменс", у зв"язку із чим було вказано меншу вартість вантажу, суд вважає необґрунтованим та не доведеним позивачем, у зв"язку із чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у справі у розмірі 26 435,00 грн.
Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг адвоката в розмірі 3 960,00 грн. обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а саме: договором про надання правової допомоги № 12/10-юр від 16 вересня 2010 року, звітом повіреного від 21.09.2010 року, актом приймання виконаних послуг від 21.09.2010 року, платіжним дорученням № 976 від 21 вересня 2010 року на суму 3 960,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, юридична адреса: 49000, АДРЕСА_1, фактична адреса: 49055, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в Дніпропетровській філії КБ "Південкомбанк", МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські логістичні системи" (ідентифікаційний код 30784014, 01042, м. Київ, вул. П. Лулумби, 4/6, корп. А, к. 214, 216, 220, р/р 260010130370 в АТ "Сбербанк Росії", м. Київ, МФО 320627) 26 435,00 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять п"ять) грн. вартості втраченого вантажу, 3 960,00 (три тисячі дев"ятсот шістдесят) грн. послуг адвоката та судові витрати у розмірі 268,32 грн. (двісті шістдесят вісім грн. 32 коп.) державного мита та 79,72 грн. (сімдесят дев"ять грн. 72 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя В.І. Петрова
Повне рішення складено 16.11.2010 року