12.11.10р.Справа № 9/186-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ляна Вітас", м. Кривий Ріг
Дніпропетровська область
до відповідача-1 Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
до відповідача-2 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області в особі Криворізького регіонального відділу, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про стягнення 293 018 грн. 62 коп.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання -помічник судді Целіковська О.А.
Представники:
Від позивача - Рибалко П.Б. - директор
Від відповідача-1 - Приходько Х.С., гол. спеціаліст, довіреність № 7/26-400 від 14.07.2010р..
Від відповідача-2 - представник не з'явився
В судовому засіданні прийняли участь - Кутузова В.О. - прокурор відділу прокуратури області, посвідчення № 187 від 28.12.2007 року
ТОВ "Ляна Вітас" звернулось у червні 2010 року із позовом до Криворізької міської ради, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 293018 грн. 62 коп. завданої шкоди. Обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок скасування Відповідачем за протестом прокурора рішення Криворізької міської ради від 25.02.2005р. №3187 "Про затвердження проекту відведення, вилучення та передачу земельної ділянки в оренду для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9 (Саксаганського району)" Відповідач позбавив Позивача правом користування земельною ділянкою, на якій вже було розпочато будівництво дитячого кафе. Вказує, що Позивачем були понесені витрати на проектування та будівельні роботи, але на цей час зазначене будівництво припинено і таким чином, незаконним рішенням Відповідача було завдано шкоди у розмірі понесених Позивачем витрат, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень ст. ст. 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Криворізька міська рада позов не визнає. У відзиві на позов вказує, що 25.05.2005р. Криворізькою міською радою було прийнято рішення № 3187 "Про затвердження проекту відведення, вилучення та передачу земельної ділянки в оренду для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9". В подальшому 27.09.2006р. Криворізькою міською радою за наслідками розгляду протесту прокурора було прийнято рішення № 439 " Про скасування рішення № 3187 від 25.05.2005р. "Про затвердження проекту відведення вилучення та передачу земельної ділянки в оренду для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9, оскільки зазначене рішення було прийнято без узгодження та урахування інтересів мешканців буд. № 13 і 15 по пр. Гагаріна та буд. №9 по вул. Єсеніна у м. Кривому Розі. Просить застосувати до спірних правовідносин загальну позовну давність у три роки, відлік якої розпочався з 31.05.2006р., коли прокурором м. Кривого Рогу було винесено протест стосовно зазначеного рішення.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2010р. залучено до участі у цій справі Криворізьку інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у якості другого відповідача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010р. здійснено заміну неналежного Відповідача-2 - Криворізьку інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю на належного відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області в особі Криворізького регіонального відділу.
Відповідач-2 проти позову заперечує. У відзиві на позов вказує, зокрема, що термін дії дозволу Позивачу на виконання будівельних робіт встановлено до вересня 2006 року, але листом управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської ради від 01.06.2006р. №97 дію АПЗ №876 від 06.02.2004р. призупинено. Приписом відділу - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської ради від 01.06.2006р. дію дозволу призупинено і подальше продовження дії дозволу не зареєстровано. Також вказує на те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області розпочала свою роботу з 01.01.2008р. і не є правонаступником організацій установ та підприємств, які працювали у сфері містобудування до 01.01.2008р. і за час роботи цієї інспекції з 01.01.2008р. фізичні або юридичні особи з приводу отримання дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва дитячого кафе по вул. Єсеніна, 9 м. Кривого Рогу не звертались. Просить суд відмовити позивачу в повному обсязі.
Заявою від 06.08.2010р. (відправлена факсовим зв'язком) Позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Відповідача на відшкодування спричинених йому збитків суму 815889,50 грн.
В судове засідання 04.11.2010р. Позивачем надана заява про збільшення позовних вимог до суми 835132,21 грн. із доданими до неї доказами сплати державного мита відповідно до збільшеної ціни позову, розрахунком збільшених позовних вимог тощо.
Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала законної сили з 03.08.2010р.), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як вбачається зі змісту заяви Позивача про збільшення позовних вимог із доданими до неї розрахунками, заявлена Позивачем до стягнення грошова сума включає суму 386767,17 грн. витрат на проектні роботи, дозволи, попередні роботи та закупівлю матеріалів для будівництва, суму 19242,71 грн. - оплати орендної плати, 122220,80 грн. витрат на охорону об'єкту будівництва, 253430,43 грн. - інфляційних нарахувань та 53471,10 грн. - 3% річних.
Отже, збільшуючи свої позовні вимоги Позивач фактично доповнив свої первісні позовні вимоги додатковими вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, коштів витрачених на оплату оренди землі тощо, про стягнення яких не заявлялись позовні вимоги в первісній редакції, тобто частково змінив підстави позову.
Розгляд даної справи по суті спору був розпочатий 13.07.2010р., що підтверджується протоколом судового засідання в матеріалах цієї судової справи.
Таким чином, Позивачем не дотримані вимоги ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють обмеження щодо зміни предмету або підстав позову після того як судом розпочатий розгляд справи по суті спору.
За вказаних вище обставин заява Позивача про збільшення позовних вимог підлягає залученню до матеріалів справи, але підлягає розгляду лише в частині тих позовних вимог щодо яких не змінювались підстави та предмет позову, а саме: суму 386767,17 грн. витрат на проектні роботи, дозволи, попередні роботи та закупівлю матеріалів для будівництва, 122220,80 грн. витрат на охорону об'єкту будівництва.
03.11.2010р. заступник прокурора Дніпропетровської області Биков В.М. повідомив про вступ у цю справу прокурора. Вказує, що необхідність захисту інтересів держави полягає у недопущенні необґрунтованого стягнення коштів з бюджету, що негативно впливає на зміцнення законності в сфері господарських відносин, поповнення бюджету та реалізацію соціальних програм.
У судових засіданнях представники Відповідачів додатково пояснили, що Позивач не мав необхідного дозволу на проведення будівельних робіт.
У судовому засіданні 12.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
25.05.2005р. Криворізькою міською радою було прийнято рішення №3187 «Про затвердження проекту відведення, вилучення та передачу земельної ділянки в оренду для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9 (Саксаганського району)», яким затверджено Позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю «Ляна Вітас»проект відведення земельної ділянки комерційного використання для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9 в м. Кривий Ріг площею 0,1325 га, яка вилучена із землекористування Управління житлово-комунального господарства виконкому міської ради та передана Позивачу в оренду терміном на 2 роки для будівництва зазначеного об'єкта.
31.05.2006р. прокурором м. Кривого Рогу Дніпропетровської області принесено протест на вказане вище рішення Криворізької міської ради №3187 від 25.05.2005р., із вимогами про його скасування, як незаконного, оскільки зазначене рішення було прийнято без узгодження та урахування інтересів мешканців будинків №№ 13, 15 по пр. Гагаріна та буд. №9 по вул. Єсеніна у м. Кривому Розі, які є фактичними користувачами будинків та земельних ділянок прибудинкових територій вказаних будинків.
27.09.2006р. Криворізькою міською радою за наслідками розгляду протесту прокурора прийнято рішення №439 «Про скасування рішення міської ради від 25.02.2005р. №3187 «Про затвердження проекту відведення, вилучення та передачу земельної ділянки в оренду для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9 (Саксаганського району)», яким вирішено скасувати рішення міської ради від 25.05.2005р. №3187.
Таким чином, Відповідач-1 -Криворізька міська рада скасувавши своє рішення №3187 від 25.05.2005р. позбавив Позивача права користування земельною ділянкою, яка раніш йому була надана на виконання робіт по будівництву зазначеного об'єкту.
Як вказує Позивач, до прийняття Відповідачем-1 рішення №3187 від 25.05.2005р. та після його прийняття із подальшим переданням відповідної земельної ділянки, Позивач здійснив заходи по підготовці, узгодженню проектної документації і розпочав виконання будівельних робіт, спрямованих на будівництво зазначеного об'єкту, у зв'язку із чим поніс такі витрати: проектні роботи, дозволи, попередні роботи та закупівля матеріалів для будівництва на загальну суму 386767,17 грн., оплата оренди землі на загальну суму 19242,71 грн., витрати на охорону об'єкта будівництва Концерном «Криворіжпромбуд»у 2006 році 28000,00 грн., витрати на охорону об'єкта будівництва Концерном «Криворіжпромбуд»у 2007 році 28000,00 грн., оплата праці охоронцям у 2007 році 7729,41 грн., оплата праці охоронцям у 2008 році 27241,89 грн., оплата праці охоронцям у 2009 році 31249,50 грн.
Не погоджуючись із скасуванням Відповідачем-1 свого рішення №3187 від 25.05.2005р., Позивач звернувся у грудні 2006 року із позовною заявою до Криворізької міської ради та до Прокуратури м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Третя особа без самостійних вимог на стороні Відповідача-1 -Криворізьке міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним протесту від 31.05.2006р., рішення від 27.09.2006р. №439 та зобов'язання вчинити певні дії, з розгляду якої господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у адміністративній справі №А16/235-06.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2007р. у справі №А16/235-06 провадження у справі в частині визнання недійсним зазначеного протесту прокурора м. Кривого Рогу від 31.05.2006р. було закрито, а в решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007р. було частково задоволено скаргу Позивача, скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2007р. у справі №А16/235-06, а провадження у цій справі закрито, як таку, спір у якій не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.05.2009р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2007р. у справі №А16/235-06 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 02.09.2009р. у справі №А16/235-10 відмовлено Позивачу в прийнятті касаційної скарги до розгляду.
Як вказує Позивач, протиправна поведінка Відповідача-1 полягає в прийнятті незаконного рішення №3187 від 25.05.2005р. про передачу земельної ділянки Позивачу для будівництва зазначеного об'єкту, яке стало підставою до здійснення Позивачем вище вказаних робіт з їх оплатою, що завдало шкоди при скасуванні незаконного рішення.
Як стверджує Позивач, правомірність прийняття Відповідачем-1 рішення №3187 від 25.05.2005р. була остаточно доведена 02.09.2009р., тому початком перебігу позовної давності слід вважати дату винесення зазначеної ухвали Верховного Суду України.
Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень. Відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Однак позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається із розрахунків Позивача та наданих на їх підтвердження документальних доказів, частина грошових коштів на оплату виконання проектних та дослідних робіт на суму 15061,89 грн., на оплату експертизи проекту на суму 3122,40 грн. та на оплату топографо-геодезичних робіт на суму 2584,80 грн., а усього на загальну суму 17769,09 грн. - були витрачені Позивачем у період з 15.04.2004р. до 23.067.2004р., тобто до дати прийняття Відповідачем-1 рішення №3187 від 25.05.2005р.
Згідно ст. 4 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20.04.2000р. №699-ІІІ (в редакції від 20.04.2000р., яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок, на яких фізичні чи юридичні особи мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів містобудування або впорядкування територій, здійснюється, як правило, за рахунок коштів цих осіб.
Таким чином, витрачання Позивачем грошових коштів в сумі 17769,09 грн. пов'язано із його потребою у виконання проектних та дослідних робіт на етапі вибору земельної ділянки під забудову та, згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про планування та забудову територій», має здійснюватися за рахунок коштів осіб, які мають намір здійснити нове будівництво, тобто ці витрати Позивача не пов'язані із будь-якими неправомірними рішеннями Відповідач-1, а відтак вимога Позивача до Відповідача-1 про відшкодування збитків, спричинених цими витратами Позивача задоволенню не підлягає, як необгрунтована.
Частина коштів в оплату за знесені дерева на суму 16111,00 грн., в оплату за проектно-дослідницькі роботи на суму у 5096,13 грн., та як попередня оплата за підрядні роботи на зазначеному об'єкті на суму 10000,00 грн., на суму 20000,00 грн., на суму 50000,00 грн., на суму 27000,00 грн., на суму 30000,00 грн., на суму 20000,00 грн., на суму 12000,00 грн., на суму 30000,00 грн., на суму 30000,00 грн., на суму 20000,00 грн. -були сплачені Позивачем у період з дати прийняття Відповідачем-1 рішення №3187 від 25.05.2005р. до 31.05.2006р. - дати внесення прокурором протесту на це рішення.
Частина коштів в оплату за підрядні роботи на зазначеному об'єкті на суму 22042,40 грн. витрачена Позивачем після внесення прокурором протесту на рішення Відповідача-1 №3187 від 25.05.2005р. до його скасування -27.09.2006р.
Відповідно до ч. ч. 1 і 9 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»(в редакції від 20.04.2000р., яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. У разі, якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (підрядчика), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.
Так, згідно п. 3.8 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273 (яке було чинне на час виникнення спірних правовідносин), у разі передавання у встановленому порядку права на будівництво об'єкта іншому забудовнику (замовнику) або зміни генеральної підрядної організації дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації в органах держархбудконтролю не пізніше ніж у двотижневий термін.
Згідно ч. 10 ст. 29 вказаного вище Закону, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, договір підряду №1 від 10.02.2006р. на виконання будівельних робіт по будівництву об'єкта «Дитяче кафе на 75 посадочних місць по вул. Єсеніна, 9»був укладений з концерном «Криворіжпромбуд», у той час як у дозволі на проведення будівельних робіт зазначено, що генпідрядником є ТОВ «Екобуд».
Як вбачається із платіжних доручень на передплату коштів по будівництву, згідно договору підряду №1 від 10.02.2006р. перераховувались на рахунок Концерну «Кріворіжпромбуд», тобто особи, яка не мала дозвіл на виконання зазначених робіт.
Отже, оскільки Позивач не звертався до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю для перереєстрації дозволу на проведення будівельних робіт, зазначені будівельні роботи, які виконувались Концерном «Криворіжпромбуд», слід вважати самовільним будівництвом.
Таким чином, витрачання Позивачем коштів на загальну суму 276138,53 грн. хоча і відбувалось у ході виконання рішення Відповідача-1 №3187 від 25.05.2005р., яке було в подальшому скасоване Відповідачем-1 за протестом прокурора, проте ці витрати Позивача понесені на самовільне будівництво, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог Позивача щодо відшкодування цих збитків за рахунок Відповідача-1.
Здійснені Позивачем витрати за знесені дерева на суму 16111,00 грн. дійсно понесені після прийняття Відповідачем-1 незаконного рішення, проте у відшкодуванні цих збитків Позивача слід виходити з наступного.
Приймаючи рішення №439 від 27.09.2006р. Відповідач-1 діяв відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», а відтак зобов'язаний був розглянути зазначений протест прокурора на акт, що суперечить закону, тобто діяв правомірно.
Вказані вище обставини свідчать про те, що з 29.09.2006р. Позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого майнового права, яке полягало у спричиненні збитків, внаслідок виконання незаконного рішення Відповідача-1, і з цього дня слід підліковувати строк загальної позовної давності у три роки, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, для пред'явлення позову про відшкодування таких збитків.
Позивач звернувся до суду із позовом, який розглядається у цій справі 14.06.2010р., тобто із пропуском строку загальної позовної давності, який сплинув 29.06.2009р.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У своєму відзиві на позов Відповідач-1 заявив про необхідність застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Частина 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, підставою для відмови у позові.
Доводи Позивача на зупинення перебігу строку позовної давності у зв'язку із зверненням до суду із позовом, який розглядався судами у справі №А16/235-06, відхиляються судом з тих підстав, що під час розгляду справи №А16/235-06 дійсно зупинявся перебіг позовної давності, але для пред'явлення вимог, які розглядались саме у справі №А16/235-06, тобто про визнання недійсним протесту прокурора та рішення Відповідача-1 від 27.09.2006р. №439, а не перебіг позовної давності для зверненням до суду із позовом про відшкодування спричиненої шкоди.
Таким чином, у Відповідача-1 виникли зобов'язання перед Позивачем з відшкодування збитків за знесені дерева на суму 16111,00 грн. - коштів, які були витрачені Позивачем в період з 25.05.2005р. до 27.09.2006р. у ході виконання незаконного рішення Відповідача-1, проте пропуск Позивачем строку позовної давності на звернення до суду із вимогами про відшкодування цих збитків є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.
Решта коштів була витрачена Позивачем після прийняття Відповідачем-1 рішення №439 від 27.09.2006р. «Про скасування рішення міської ради від 25.02.2005р. №3187 «Про затвердження проекту відведення, вилучення та передачу земельної ділянки в оренду для будівництва дитячого кафе на вул. Єсеніна, 9 (Саксаганського району)», яким вирішено скасувати рішення міської ради від 25.05.2005р. №3187.
Таким чином, решта витрат Позивача, які здійснені після 27.09.2006р., були понесені Позивачем на власний ризик під час оспорювання в судовому порядку зазначеного рішення Відповідача-1 №439 від 27.09.2006р. та протесту прокурора, а відтак відсутня вина Відповідача-1 у спричинені такої шкоди Позивачу, який міг запобігти виникненню цих збитків, але не зробив цього, тому у цій частині позовних вимог Позивача також слід повністю відмовити.
Як вбачається із встановлених обставин, Позивачем не доведено вчинення незаконних дій Відповідачем-2 та спричинення цією особою будь-яких збитків Позивачу, тому у позовних вимогах до цієї особи слід повністю відмовити, як необґрунтованих.
Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Надмірно сплачене Позивачем державне мито у сумі 3290 грн. 33 коп. по квитанції №19А/121У4 від 23.09.2010р. за розгляд частини позовних вимог у заяві про збільшення позовних вимог, які залишені судом без розгляду, підлягає поверненню Позивачу, згідно пункту 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ляна Вітас" до Криворізької міської ради відмовити повністю.
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ляна Вітас" до Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області в особі Криворізького регіонального відділу відмовити повністю.
У відповідності з пунктом 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 частина надмірно сплаченого державного мита по квитанції №19А/121У4 від 23.09.2010р., яка знаходиться в матеріалах судової справи, у сумі 3290 грн. 33 коп. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Ляна Вітас" (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Українська, 80, код ЄДРПОУ 30734859).
Видати довідку після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено -
18.11.2010р.