Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216
Іменем України
02.11.2010Справа №2-19/397-2010
За позовом - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ в особі Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», м.Сімферополь АР Крим
До відповідача - Ялтинської міської ради, м. Ялта АР Крим
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ялта АР Крим
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління», м.Сімферополь АР Крим
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ялтинського міського управління ГУ ГУ МНС України в АР Крим, м.Ялта АР Крим
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ялтинської міської СЕС, м.Ялта АР Крим
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, м.Ялта АР Крим
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ялтинське «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму», м.Ялта АР Крим
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ялтинські електричні мережі ВАТ «Крименерго», м.Ялта АР Крим
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - Волокітіна С.В. - представник, дов. у справі
Від відповідача - не з'явився
Від третіх осіб - не з'явились
Суть спору: Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою, у якій просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Ялтинської міської ради № 177 від 30.09.2008 р. «Про передачу у оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0040 га для будівництва та обслуговування туристичного офісу за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення порушує права позивача, як власника 72/100 частки адміністративної будівлі розташованої на земельній ділянці: АДРЕСА_1, а відтак підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.08.2010 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління», Ялтинське міське управління ГУ ГУ МНС України в АР Крим, Ялтинське міське СЕС, Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, Ялтинське «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму», Ялтинські електричні мережі «Крименерго».
17 травня 2010 р. до суду від третьої особи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про припинення провадження по справі у порядку п. 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу оскільки цей не підлягає вирішенню у господарських судах. Дане клопотання обґрунтовано тим, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» заявлений з порушенням правил підвідомчості та даний спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.05.2010 р. у задоволенні клопотання третьої особи ФОП ОСОБА_1 про припинення провадження у справі відмовлено.
Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити у повному обсязі. Надала суду письмові пояснення по суті спору.
Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давали пояснення на російський мові.
Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Розгляд справи продовжувався відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
25.03.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Приватбуд» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень (а.с.8-9).
29.03.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Приватбуд» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень (а.с.11-12).
02.12.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Приватбуд» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень (а.с.14-15).
Відповідно до умов зазначених договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень позивачу належить право власності на 72/100 часток адміністративної будівлі Державного будівельного управління «Кримспецбуд» - нежитлові приміщення ІІ поверху, розташовані за адресою: Україна, АДРЕСА_1.
Відповідно до п.1.4 договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень, згідно довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 25.03.2005 р., від 02.12.2005 р. рішення Ялтинської міської ради стосовно приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Приватбуд» не приймалось. Цільове призначення земельної ділянки: обслуговування адміністративної будівлі.
Рішенням 21 сесії 5 скликання Ялтинської міської ради № 177 від 30.09.2008 р. «Про передачу в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0040 га для будівництва та обслуговування туристичного офісу за адресою: м.Ялта, АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради» затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки у оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування туристичного офісу за адресою: м.Ялта, АДРЕСА_1 та передано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років дану земельну ділянку (а.с.129).
Підставою позову позивач вказує на ті обставини, що він є власником 72/100 часток адміністративної будівлі Державного будівельного управління «Кримспецбуд» - нежитлові приміщення ІІ поверху, розташовані за адресою: Україна, АДРЕСА_1, тому земельна ділянка на якій розташована адміністративна будівля підлягає передачі позивачу в оренду для обслуговування належного йому майна, виходячи з приписів ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України, які передбачають перехід в разі відчуження житлового будинку, будівлі або споруди до набувача, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а також посилається на порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. приписів Закону України «Про основи містобудування».
У зв'язку з такими обставинами позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, зокрема, заявивши вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Ялтинської міської ради, як таке, що прийняте, на думку позивача, в порушення його прав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 116 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу статті 124 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998, № 161-XIV із змінами і доповненнями) передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, комунальної власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Стаття 12 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) територіальній громаді м.Ялта належить право комунальної власності на землю.
Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Ялтинська міська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на відповідній сесії ради.
Згідно ст.126 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
В силу ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування. Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування в якості способів захисту земельних прав передбачено також ч.2 ст.152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ із змінами і доповненнями). Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто в разі не доведення позивачем наявності обставин порушення його прав чи інтересів як підстави для їх захисту заявлений ним позов не підлягає задоволенню за відсутності правових підстав, оскільки ст.1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) та ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) передбачають звернення до суду саме за захистом певних порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Слід зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого нормами закону щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
Суд зазначає, що у разі виникнення спору щодо прав на земельну ділянку у зв'язку з придбанням у власність об'єкту нерухомості, розміщеного на земельній ділянці, наданій у користування, то правочин щодо переходу права власності на такий об'єкт одночасно є передумовою для переходу відповідного права на землю, а набувач з огляду на приписи статті 182, статті 657 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) вправі вимагати переоформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
Як встановлено судом позивач не укладав договору оренди на земельну ділянку із Ялтинською міською радою, відповідне рішення власника земельної ділянки щодо її передачі позивачу у користування на умовах оренди відсутнє, із клопотанням щодо оформлення свого права не земельну ділянку позивач до Ялтинської міської ради не звертався. Доказів у підтвердження обставин реалізації позивачем у встановленому земельним законодавством, зокрема ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ із змінами і доповненнями), порядку прав, передбачених вищевказаними нормами, позивачем суду не надано.
Правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт не тягнуть автоматичного переходу права користування або власності земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, а є лише підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється виключно у встановленому законом порядку.
Проте, позивач не довів порушення свого права на спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Ялта, АДРЕСА_1, оскільки його права та законні інтереси прийнятим Ялтинською міською радою рішенням про передачу спірної земельної ділянки третій особі - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 жодним чином не порушуються.
За наведеними позивачем обставинами суд не вбачає підстав для визнання недійсним та скасування спірного рішення відповідача, оскільки спірне рішення Ялтинської міської ради прийнято відповідно до закону, у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Згідно статті 152 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ із змінами і доповненнями) порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими цією статтею, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування.
Позивачем не виконані вимоги пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку на позивача.
За вказаних обставин суд у задоволенні позову відмовляє.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) суд -
· У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 08.11.2010 р.
Рішення надіслати на адресу:
· Філія «КРУ» ПАТ КБ «ПриватБанк», м.Сімферополь, пров.Г.Аджімушкая, 1
· Ялтинська міська рада, м.Ялта, пл.Радянська, 1
· Фізична особа - підприємець ОСОБА_1., АДРЕСА_2
· Державне підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління», м.Сімферополь, вул.Київська, 81
· Ялтинське міське управління ГУ ГУ МНС України в АР Крим, м.Ялта, вул.Ізобільна, 5
· Ялтинська міська СЕС, м.Ялта, вул.Руданського, 41
· Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, м.Ялта, вул.Свердлова, 21
· Ялтинське «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму», м.Ялта, вул.Кривошти, 27
· Ялтинські електричні мережі ВАТ «Крименерго», м.Ялта, вул.Бірюкова, 16
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.