Справа № 240/2068/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
26 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
в січні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого важкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 11.11.2022 по 06.12.2022 та з 20.01.2023 по 22.01.2023 та зобов'язання військової частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити 66989,42 грн. додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого важкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 11.11.2022 по 06.12.2022 та з 20.01.2023 по 22.01.2023.
Також, позивач просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого важкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 03.04.2023 по 10.04.2023 та з 05.05.2023 по 06.05.2023 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити 33118,29 грн. додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із розрахунку 100 000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого важкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 03.04.2023 по 10.04.2023 та з 05.05.2023 по 06.05.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 за №207 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 24.07.2023.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №328 від 30.01.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 01.06.2022 солдат ОСОБА_1 отримав: МВТ, ЗЧМТ, СГМ, Акубаротравма. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 10.04.2023 за №2517 травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Отримана позивачем травма (поранення) кваліфікована як важка.
Внаслідок отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування в період з 27.09.2022 по 13.02.2023, з 17.02.2023 по 22.02.2023, з 03.04.2023 по 10.04.2023, з 05.05.2023 по 06.05.2023, що підтверджено медичними документами.
Відповідач частково нарахував позивачу таку додаткову винагороду за час стаціонарного лікування, що підтверджено довідкою від 15.12.2023 №133/10479.
В листопаді 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив надати інформацію про суми виплаченої позивачу спірної винагороди та доплатити належні суми.
У відповідь листом від 05.01.2024 за №813/327 відповідач відмовив у здійсненні доплати належних позивачу коштів.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого важкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №328 від 30.01.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 01.06.2022 солдат ОСОБА_1 отримав: МВТ, ЗЧМТ, СГМ, Акубаротравма. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу.
У період з 27.09.2022 по 03.10.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1293022.
Згідно вказаної довідки, повний діагноз: судомний синдром вперше виниклий (26.09.2022) на тлі енцефалопатії складного генезу (посттравматичної, дисциркуляторної), гіпертонічної хвороби 2 ст., атеросклерозу судин головного мозку. Рекомендовано: направляється на подальшу евакуацію до військового госпіталю (залізничний вокзал).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8767 позивач в період з 04.10.2022 по 31.10.2022 перебував на стаціонарному лікуванні в КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка".
У виписці зазначено діагноз: основний - енцефалопатія змішаного генеза ІІ ст (посттравматична, дисциркуляторна), судомним синдром, вперше виявлений (26.09.2022), помірно виражений лікворо-гіпертензивний синдром, цефілгічний синдром; 1 - специфічні епілептичні синдроми, без згадки про фармакорезимтентну епілепсію; 2 гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця з (застійної) серцевою недостатністю, есенціальна гіпертензія ІІ ст., ст.3, ризик 4; первинний коксартроз двосторонній; остеохондроз хребта у дорослих, поперековий відділ, остеохондроз поперекового відділу хребта; баротравма вуха, хр. правобічний мезотимпаніт в ст. ремісії, нейросенсорна втрара слуху двобічна; пошкодження в результаті військових дій, заподіянні вибухом військово-морської зброї.
В подальшому, у період з 01.11.2022 по 10.11.2022 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «ГВВ» ЖОР Центр неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО. Анамнез: ЦВХ: Енцефалопатія (гіпертонічна, дисциркуляторна, посттравматична) ІІ судомний синдром вперше виявлений 26.09.2022, помірний лікворний синдром. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2-й ступінь ризик ІІІ. ІХС:атеросклеротичний кардіосклероз СН І.
Згідно свідоцтва про хворобу №227 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: наслідки перенесеної важкої вибухової травми (01.06.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравма у вигляді симптоматичної епілепсії з частими судовими нападами (26.09.2022, 09.12.2022, 14.12.2022, 12.01.2023, 25.01.2023, 17.02.2023), енцефалопатії ІІ (другої) стадії складного ґенезу, цефалгічного, астено-невротичного синдромів зі значним порушенням фенкції центральної нервової системи; вираженого органічного розладу особистості складного ґенезу з помірно вираженими астено-тривожно-депресивним синдромами з інсомнією, когнітивно-мнестичним зниженням; двобічної змішаної приглуховатості зі стійким зниженням слуху на праве вухо при сприйнятті шепітної мови на праве вухо ВР м та на ліве вухо 0,5 м при сприйнятті розмовної мови на праве вухо 3,5 м та на ліве вухо 4,0 м; часткової низхідної атрофії зорових нервів обох очей при гостроті зору 1,0 без корекції на віддаль. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо: на підставі статті 75-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Між тим, як встановлено із матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2022 за №2091 позивачу було нараховано за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 додаткову винагороду з розрахунку 30 000 грн та 19.12.2022 відповідачем було виплачено додаткову винагороду позивачу в сумі 29 550,00 грн, що підтверджується довідкою №133/5062 від 04.03.2024 та відомістю зарахування грошових коштів з урахуванням здійснених відрахування 1,5% військового збору в сумі 450,00 грн.
В подальшому, після отримання відповідачем від позивача документів медичного характеру командиром підрозділу було підготовлено рапорт для здійснення відповідних доплат і наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 за №1676 позивачу було донараховано за період з 01.11.2022 по 10.11.2022 додаткову винагороду з розрахунку 70 000 грн та 15.08.2023 відповідачем було виплачено додаткову винагороду позивачу в сумі 22 983,33 грн, що підтверджується довідкою №133/5062 від 04.03.2024 року та відомістю зарахування грошових коштів з урахуванням здійснених раніше виплат та відрахування 1,5% військового збору.
У спірний період з 11.11.2022 по 21.11.2022 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП "ГВВ" ЖОР Кардіологічне відділення, що підтверджується випискою-епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №4988. Основне захворювання: Гіпертонічна хвороба ІІ ст, ступ 3, ризик ІІІ. СН І. Правосторонній коксартроз ІІ ст. ПФС ІІ.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1560 позивач в період з 22.11.2022 по 06.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз (основне захворювання, ступінь захворювання та ускладнення): контрактура правого кульшового суглобу, як наслідок правобічного посттравматичного коксартрозу ІІ (другого) ступеню.
Суд зауважує, що з огляду на положення абз.5 п.1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме в проміжку часу з 13.10.2022 по 13.11.2022) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн включаються особи, які, зокрема:
- перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого);
- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Разом із цим, згідно свідоцтва про хворобу №227 вказано, що гіпертонічна хвороба ІІ (друга стадія). ІХС. Атеросклероз аорти. Дифузний кардіосклероз. СН-0. Хронічний гіперпластичний етмоїдит в стадії ремісії. Ваоткозне розширення підшкірних вен. Хронічна венозна недостатність ІІ (другої) стадії з незначним порушенням функції та кровообігу. Двобічний деформуючий коксартроз ІІ (другої) стадії з больовим синдромом при помірному порушенні функції. Остеохондроз шийного відділу хребта ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків С3-С6 з больовим синдромом без порушення функцій. Пресбіопія обох очей. Помутніння скловидного тіла обох очей. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.
Суд першої інстанції наголосив, що підставою отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди є пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факту перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Терміни «захворювання» і «поранення» (травма) не є тотожними.
Військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 не встановлений причинно-наслідковий зв'язок захворювання ОСОБА_1 з діагнозом: Гіпертонічна хвороба ІІ ст, ступ 3, ризик ІІІ. СН І. Правосторонній коксартроз ІІ ст. ПФС ІІ, а також контрактура правого кульшового суглобу, як наслідок правобічного посттравматичного коксартрозу ІІ (другого) ступеню таким, що пов'язане із захистом Батьківщини.
Таким чином, судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168, про включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди за період з 11.11.2022 по 06.12.2022, збільшеної до 100 000 грн.
В свою чергу, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2023 за №605 позивачу було нараховано за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 додаткову винагороду з розрахунку 30 000 грн та 21.02.2023 відповідачем було виплачено додаткову винагороду позивачу в сумі 29 550,00 грн, що підтверджується довідкою №133/5062 від 04.03.2024 року та відомістю зарахування грошових коштів з урахуванням здійснених відрахування 1,5% військового збору в сумі 450,00 грн.
В подальшому, після отримання відповідачем від позивача документів медичного характеру командиром підрозділу було підготовлено рапорт для здійснення відповідних доплат і наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 за №1676 Позивачу було донараховано за період з 07.12.2022 по 31.12.2022 додаткову винагороду з розрахунку 70 000 грн та 20.01.2023 відповідачем було виплачено додаткову винагороду позивачу в сумі 55604,84 грн, що підтверджується довідкою №133/1378 від 13.02.2024 року та відомістю зарахування грошових коштів з урахуванням здійснених раніше виплат і відрахування 1,5% військового збору в сумі 450,00 грн.
Підсумовуючи наведене, у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №168 із розрахунку до 100 000,00 грн на місяць, пропорційно за час стаціонарного лікування, саме в період з 11.11.2022 по 06.12.2022, слід відмовити.
Щодо спірних правовідносин про наявність у позивача права на нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 за час стаціонарного лікування у період з 20.01.2023 по 22.01.2023, суд першої інстанції зазначив, що у період з 01.01.2023 по 06.01.2023 позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №5990.
У виписці зазначено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст, ступ 2, ризик ОСОБА_2 змішаного генезу ІІ (посттравматична, дисциркуляторна) із судомами. Агрипічний синдром з судомними пароксизмами як реакція на стрес.
В подальшому, з 07.01.2023 по 19.01.2023 позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №0130 та зазначено повний діагноз: післятравматична енцефалопатія ІІ ст. внаслідок ЗЧМТ (червень 2022 року) з численними фокусами гліозу білої речовини головного мозку з судомним синдромом у вигляді малих епінападів (останній 12.01.2023) розсіяною дрібновогнищевою неврологічною симптоматикою. Церебральний арахноїдит з лікворо-динамічними порушеннями, стійким цефалгічним синдромом. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 3й ступінь. Ризик 3. СН І.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.01.2023 за №19 позивач прибув після лікування та приступив до виконання службових обов'язків.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.01.2023 за №23 позивач вибув на лікування.
У період з 23.01.2023 по 31.01.2023 позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується виписксю з медичної картки стаціонарного хворого №586.
З матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 за №268 позивачу було нараховано за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 додаткову винагороду з розрахунку 30 000 грн та 21.02.2023 відповідачем було виплачено додаткову винагороду Позивачу в сумі 29 550,00 грн, що підтверджується довідкою №133/5062 від 04.03.2024 року та відомістю зарахування грошових коштів з урахуванням здійснених відрахування 1,5% військового збору в сумі 450,00 грн.
В подальшому, після отримання відповідачем від позивача документів медичного характеру командиром підрозділу було підготовлено рапорт для здійснення відповідних доплат і наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 за №1676 позивачу було донараховано за період з 01.01.2023 по 19.01.2023 та 23.01.2023 по 31.01.2023 додаткову винагороду з розрахунку 70 000 грн та 20.01.2023 відповідачем було виплачено додаткову винагороду позивачу в сумі 62277,42 грн, що підтверджується довідкою №133/5062 від 04.03.2024 та відомістю зарахування грошових коштів з урахуванням здійснених раніше виплат і відрахування 1,5% військового збору в сумі +50,00 грн.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у період з 20.01.2023 по 22.01.2023 знаходився в підрозділі військової частини, але не виконував бойові завдання, тобто не брав безпосередньої участі у бойових діях, не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не перебував безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, стаціонарного лікування не проходив, у відпустці за станом здоров'я не перебував. Заперечень протилежного матеріали справи не містять, а тому, позовні вимоги позивача в даній частині є безпідставні та такими, які не підлягають задоволенню.
Щодо спірних правовідносин про наявність у позивача права на нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 за час стаціонарного лікування у період з 03.04.2024 по 10.04.2024, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи за вказаний період відсутні будь-які докази, що підтверджують факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням та у відпустці для лікування, яке пов'язане із захистом Батьківщини за вказані періоди. Як наслідок, вказані періоди суд першої інстанції не зараховує до періодів, за які необхідно виплатити позивачу збільшену до 100 тисяч гривень додаткову винагороду.
Щодо нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 за період перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 05.05.2023 по 06.05.2023, суд першої інстанції зазначив, що згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5194, у період з 05.05.2023 по 06.05.2023 позивач проходив стаціонарне лікування в КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка".
У вказаній виписці зазначено діагноз: основний - енцефалопатія змішаного генеза ІІ ст (посттравматична, дисциркуляторна), судомним синдром з частими генералізованими судомними нападами на фоні протиепілептичної терапії, помірно виражений лікворо-гіпертензивний синдром, цефілгічний синдром, 05.05.2023 два поспіль генералізованих судомних напада, нейросенсорна втрата слуху двобічна; 1 - специфічні епілептичні синдроми, без згадки про фармакорезимтентну епілепсію; 2 гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця з (застійної) серцевою недостатністю, есенціальна гіпертензія ІІ ст., ст.3, ризик 4; пошкодження в результаті військових дій, заподіянні вибухом військово-морської зброї.
Водночас, до матеріалів позову не надані документи (належні докази), у яких уповноваженим органом прямо зазначалось про те, що поранення отримане позивачем під час захисту Батьківщини, що б давало право на отримання додаткової винагороди за час подальшого лікування.
У цьому випадку питання наявності або відсутності певного діагнозу у особи, а також визначення того, чи отримане військовослужбовцем поранення є тяжким за результатами медичного обстеження, і чи пов'язане воно саме із захистом Батьківщини, належать до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії, а не суду. З цього випливає і те, що суд не може і не повинен самостійно змінювати формулювання обставин, встановлених або визначених уповноваженим лікарським органом у медичній документації.
Надані суду докази взагалі не містить висновок про отримання позивачем тяжкого поранення безпосередньо під час захисту Батьківщини у спірний період. Тобто, підстави для нарахування та виплати позивачу за період з 05.05.2023 по 06.05.2023 збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди за постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у зв'язку із перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тобто, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.1 ст.1-1 та ст.1-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та надалі строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п.2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно з п.5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 цього ж окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.
Пунктом 14 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 передбачено, що це доручення застосовувати з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022).
Тобто, зазначене Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 видане Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, застосовується з 01.06.2022 (крім окремих випадків, коли положення цього акта застосовуються з 24.02.2022).
При цьому абзацом 4 пункту 5 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 надано право керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп включати до довідок про безпосередню участь у бойових діях або заходах терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається довідка про дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.
З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справах №560/3159/23 та № 560/3141/23, а також від 11 квітня 2024 року у справі №560/3153/23.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки військової частина НОМЕР_1 №328 від 30.01.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 01.06.2022 солдат ОСОБА_1 отримав: МВТ, ЗЧМТ, СГМ, Акубаротравма. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу.
Разом з цим, ч.1 абз.4 п.1 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п.11 ст.10-1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
При цьому, відповідно до абз.2 ст.4 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Крім того, відповідно до ч.10 ст.2 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до п.1.1 гл.1 р.І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п.21.7 глави 21 розділу II Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Прийняття постанов про причинний зв'язок з військовою службою травм (поранень, контузій, каліцтв), одержаних особами, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, здійснюється на підставі обставин, зазначених у тому числі в документах (журналах), передбачених наказом Міністерства внутрішніх справ України та МОЗ України від 06 липня 2016 року № 612/679 «Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2016 року за № 1051/29181, а також медичної документації про звернення за медичною допомогою з приводу одержаних травм (поранень, контузій, каліцтв).
Згідно з пп."а" п.21.5 глави 21 розділу II Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
Разом з тим, як вже зазначалось судом, абз.5, 6 п.1 Постанови № 168, передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №227, в позивача визначена Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Як вбачається з предмета позову, спірними періодами є періоди з 11.11.2022 по 06.12.2022, з 20.01.2023 по 22.01.2023, з 03.04.2023 по 10.04.2023 та з 05.05.2023 по 06.05.2023.
З 11.11.2022 по 21.11.2022 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП "ГВВ" ЖОР Кардіологічне відділення, що підтверджується випискою-епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №4988. Основне захворювання: Гіпертонічна хвороба ІІ ст, ступ 3, ризик ІІІ. СН І. Правосторонній коксартроз ІІ ст. ПФС ІІ.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1560 позивач в період з 22.11.2022 по 06.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз (основне захворювання, ступінь захворювання та ускладнення): контрактура правого кульшового суглобу, як наслідок правобічного посттравматичного коксартрозу ІІ (другого) ступеню.
Щодо періоду з 20.01.2023 по 22.01.2023, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, а саме наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.01.2023 за №19 позивач прибув після лікування та приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.01.2023 за №23 позивач вибув на лікування.
Щодо періоду з 03.04.2023 по 10.04.2023, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять інформацію щодо перебування позивача на лікуванні, а передбачають проходження аналізів, досліджень та медичного огляду, що передували свідоцтву про хворобу №227.
Щодо періоду з 05.05.2023 по 06.05.2023 згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5194, у період з 05.05.2023 по 06.05.2023 позивач проходив стаціонарне лікування в КП "Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка".
У вказаній виписці зазначено діагноз: основний - енцефалопатія змішаного генеза ІІ ст (посттравматична, дисциркуляторна), судомним синдром з частими генералізованими судомними нападами на фоні протиепілептичної терапії, помірно виражений лікворо-гіпертензивний синдром, цефілгічний синдром, 05.05.2023 два поспіль генералізованих судомних напада, нейросенсорна втрата слуху двобічна; 1 - специфічні епілептичні синдроми, без згадки про фармакорезимтентну епілепсію; 2 гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця з (застійної) серцевою недостатністю, есенціальна гіпертензія ІІ ст., ст.3, ризик 4; пошкодження в результаті військових дій, заподіянні вибухом військово-морської зброї.
Отже, періоди з 20.01.2023 по 22.01.2023 та з 03.04.2023 по 10.04.2023 не підлягають зарахуванню з підстав відсутності самого факту перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В частині періодів з 11.11.2022 по 06.12.2022 та з 05.05.2023 по 06.05.2023, колегія суддів зазначає, що як вбачається з свідоцтва про хворобу №227 діагноз позивача ( причинний зв'язок) - наслідки перенесеної важкої вибухової травми (01.06.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравма у вигляді симптоматичної епілепсії з частими судовими нападами (26.09.2022, 09.12.2022, 14.12.2022, 12.01.2023, 25.01.2023, 17.02.2023), енцефалопатії ІІ (другої) стадії складного ґенезу, цефалгічного, астено-невротичного синдромів зі значним порушенням функції центральної нервової системи; вираженого органічного розладу особистості складного ґенезу з помірно вираженими астено-тривожно-депресивним синдромами з інсомнією, когнітивно-мнестичним зниженням; двобічної змішаної приглуховатості зі стійким зниженням слуху на праве вухо при сприйнятті шепітної мови на праве вухо ВР м та на ліве вухо 0,5 м при сприйнятті розмовної мови на праве вухо 3,5 м та на ліве вухо 4,0 м; часткової низхідної атрофії зорових нервів обох очей при гостроті зору 1,0 без корекції на віддаль. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Крім того, ВЛК зазначено, що гіпертонічна хвороба ІІ (друга стадія). ІХС. Атеросклероз аорти. Дифузний кардіосклероз. СН-0. Хронічний гіперпластичний етмоїдит в стадії ремісії. Ваоткозне розширення підшкірних вен. Хронічна венозна недостатність ІІ (другої) стадії з незначним порушенням функції та кровообігу. Двобічний деформуючий коксартроз ІІ (другої) стадії з больовим синдромом при помірному порушенні функції. Остеохондроз шийного відділу хребта ускладнений протрузіями міжхребцевих дисків С3-С6 з больовим синдромом без порушення функцій. Пресбіопія обох очей. Помутніння скловидного тіла обох очей. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.
Тобто, діагнози зазначені в виписках із медичних карт стаціонарного хворого за періоди з 11.11.2022 по 06.12.2022 та з 05.05.2023 по 06.05.2023 визначені ВЛК як "Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби".
Щодо доводів апелянта в частині отримання важкого поранення (Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини), колегія суддів зазначає, що дана обставина сторонами не заперечується і не підлягає сумніву. Однак, ВЛК, згідно свідоцтва про хворобу №227, визначено діагноз який відповідає вказаній травмі і захворювання, яке не відповідає вказаній травмі.
А тому доводи апелянта в частині безумовного віднесення всіх перебувань на стаціонарному лікуванні та періодів не перебування на стаціонарному лікуванні є помилковими.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні адміністративного позову за сукупністю встановлених обставин у справі.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.