28 жовтня 2010 р. № 16/51
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Мирошниченка С.В. -головуючий,
Барицької Т.Л.,
Жукової Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
на рішеннягосподарського суду від міста Києва від 29.04.2010р.
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.08.2010р.
у справі №16/51
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єврофасад"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
простягнення 885 160,20 грн.
та зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Єврофасад"
простягнення 875 498,13 грн.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.10.2010р.
за участю представників від:
позивача: Лісовий В.В. -директор, Коваленко Р.О.;
відповідача: Воронін В.Ю.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2010р. у справі № 16/51 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофасад" 724271,41 грн. основного боргу, 6705,18 грн. 3% річних, 20914,79 грн. збитків від інфляції, 46416,92 грн. пені, 7983,08 грн. державного мита, 212,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 29.04.2010р. залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" не погодившись з судовими актами, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 29.04.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2010р., прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Єврофасад" повністю, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофасад" подало до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити без змін рішення господарського суду м.Києва від 29.04.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2010р. у справі №16/51, а скаргу - без задоволення.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофасад" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про стягнення 885 160,20 грн.
30.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулося до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофасад" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 875 498,13 грн.
23.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврофасад" (підрядник за договором) укладено Контракт №СОЛ-ГР9-07.
Відповідно до п. 1.1. Контракту генпідрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання організувати, виконати з використанням власних матеріалів, обладнання та передати генпідряднику, шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт, повний комплекс робіт у відповідності з вимогами проектної документації та дійсного Контракту, а саме: облицювання та утеплення фасадів Системою вентильованих фасадів з використанням плити "Мінеріт", на об'єкті: "Житловий будинок №2 з вбудованими приміщеннями, торгівельним комплексом, на перетині пр. П. Григоренка та вул. Мішуги, 9 А мкрн., ж.м. Осокорки у м. Києві", у терміни передбачені дійсним Контрактом.
Згідно з п. 1.2 Контракту, генпідрядник приймає повний комплекс виконаних робіт, шляхом підписання Акту про прийняття повного комплексу робіт, та сплачує виконані роботи на умовах дійсного Контракту.
Відповідно до п.2.1 Контракту термін виконання роботи з 01.09.2007 по 25.03.2008, згідно з Графіком проведення робіт (Додаток 2 до Контракту) при дотриманні умов розділу 4 Контракту. Термін виконання робіт на об'єкті може бути змінено тільки шляхом підписання сторонами додаткової угоди до дійсного Контракту (п.2.2 Контракту).
Договірна ціна (вартість) одного квадратного метра фасаду становить 456,80 грн. включаючи ПДВ. Загальна попередня вартість робіт за Контрактом становить 6 330 374,40 грн. Остаточна вартість робіт визначається після розробки робочої документації з влаштування фасаду та за фактичним обсягом виконаних робіт (п.п.3.1-3.3 Контракту).
01.09.2008 між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода №1 до Контракту про збільшення вартості матеріалів та робіт на 1 514 450,20 грн.
Згідно з п.4.1 Контракту, авансування виконаних робіт проводиться відповідачем відповідно до графіка оплат (Додаток 3 до Контракту).
Відповідно до п. 10.1 Контракту, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач стверджує, що Відповідач фактично відмовився від оплати підрядних робіт за прийнятими та підписаними з боку відповідача Актами, посилаючись на 10% гарантійний фонд згідно з п.п. 4.3 Б) і 4.4. Контракту та існуючу заборгованість Замовника будівництва перед відповідачем, та в підтвердження своїх вимог посилається на ч.5 ст. 321 Господарського кодексу України, згідно якої замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва.
Скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що матеріали справи свідчать, що ТОВ "Солстрой" надсилало всю кореспонденцію адресовану ТОВ "Єврофасад" на адресу: м.Київ, вул. Декабристів, 3, поверх 5, яка отримувалася ОСОБА_1.
Таким чином, посилання судів попередніх інстанцій на той факт, що відповідач не надав судам належних доказів про направлення позивачу, згідно умов контракту мотивованої відмови в прийманні виконаних робіт та дефектного акту за вересень 2009р. не можуть вважатися обґрунтованими.
Суди попередніх інстанцій відхиляючи докази подані в обґрунтування надіслання мотивованої відмови в прийманні виконаних робіт та дефектного акту за вересень 2009р. не дослідили, яким саме чином здійснювалася переписка між відповідачем та позивачем у даній справі.
Отримання позивачем іншої кореспонденції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофасад" м.Київ, вул. Декабристів, 3, поверх 5 під сумнів не ставиться.
Проте, господарські суди не встановили вказані обставини.
Згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем у справі заявлялися клопотання про витребування доказів в обґрунтування його заперечень, однак відповідні заяви судом задоволено не було.
Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
Вимог зазначених правових норм господарськими судами дотримано не було.
Порядок передачі та прийняття робіт визначений ст.882 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.4 цієї норми, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. При цьому, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, належним доказом факту виконання робіт є акт приймання-передачі.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (ч.4 ст. 853 ЦК України).
Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (ч. 1 ст. 41 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Солстрой" заявлялося клопотання про призначення судової експертизи в суді апеляційної інстанцій, однак клопотання судом задоволено не було, оскільки, як зазначено в постанові апеляційного господарського суду надійшло після закінчення судового засідання.
Відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до канцелярії Київського апеляційного господарського суду було здано 20.08.2010р. о 9 год. 14 хв. (відповідно штампу вхідної кореспонденції), як вбачається з протоколу судового засідання від 20.08.2010р., судове засідання розпочато о 10 год. 20 хв., а закінчено о 10 год. 30 хв.
Таким чином, суд апеляційної інстанції необґрунтовано не розглянув вказане клопотання.
Судами не досліджено та не надана оцінка посиланням позивача за зустрічним позовом, що станом на 17.06.2008р. (що майже на 3 календарних місяця пізніше, ніж термін, зазначений в Договорі), ТОВ "Єврофасад" виконало роботи та освоїло авансових коштів лише на 2 191 779 грн. 60 коп., тоді як кошти в обсязі 4 000 000 грн. відповідачем було перераховано 26.11.2007р.;позивач за первісним позовом погодився, що даних коштів цілком достатньо для виконання робіт з влаштування фасаду обсягом 12 384,67 м2, тобто практично всього обсягу робіт згідно з договором (п.3 Додаткової угоди №1 до договору); остаточно роботи згідно Договору позивач закінчив та здав 07.07.2009р., тобто більше, ніж через рік після встановленої сторонами дати, про що відповідачем було надано відповідний акт, який міститься в матеріалах справи.
Суди попередніх інстанцій, зазначили, що відповідачем було затримано передачу фронтів робіт позивачу, що підтверджується відповідними актами передачі фронту робіт від 28.05.2008р., однак не врахували та не надали відповідної оцінки поясненням відповідача щодо передачі актів і наданим ним на підтвердження даних пояснень докази (лист №2594/2 від 27.10.2008р., відповідь на претензію №2345/2 від 11.07.2008р.).
Згідно ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України в касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Отже, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що приймаючи рішення господарські суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), оскаржувані рішення господарського суду м.Києва від 29.04.2010р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2010р. у справі №16/51 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2010р. у справі №16/51 скасувати.
Справу №16/51 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий: Мирошниченко С.В.
Судді: Барицька Т.Л.
Жукова Л.В.