11 листопада 2010 р. № 8/39-10(32/228-09)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т. В.
суддівГоголь Т. Г., Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
позивача
відповідача
матеріали касаційної скарги Левченко В.А. дов. від 09.10.09
Не з'явились (повідомлені належним чином)
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.10
у справі
господарського суду№ 8/39-10(32/228-09)
Дніпропетровської області
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
проПриватного підприємства "Приватна транспортна фірма Україна-2"
стягнення заборгованості за договором суборенди від 01.12.07 у розмірі 51216,00 грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства “Приватна транспортна фірма Україна-2” про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 51 216,00грн. Позов вмотивований тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором суборенди в частині вчасної та в повному обсязі сплати суборендної плати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.10 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 51 216,00 грн. основного боргу, 512,16 грн. витрат по сплаті державного мита Доповідач Гоголь Т.Г.
та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення вмотивовано приписами статей 525, 526, 530, 759, 762 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з відсутності доказів розірвання або припинення вказаного
договору у встановленому законом порядку. Суд відхилив доводи відповідача про повідомлення позивача про дострокове розірвання договору, оскільки п.4.2 договору встановлено, що зміни в договір можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін, які оформляються у письмовій формі у вигляді доповнень до договору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.10 (судді Л.Лотоцька, Р.Бахмат, О.Євстигнеєв) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.10 скасовано. Прийнято нове рішення яким в позові відмовлено. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що зазначаючи в рішенні про ненадання доказів розірвання або припинення спірного договору, суд першої інстанції помилково послався на п.4.2, 4.3 договору від 01.12.07, яким врегульовані питання внесення змін до договору, в той час, як йдеться про відмову від договору.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.10, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.10 залишити в силі. Скаргу вмотивовано тим, що скаржник не отримував листа від відповідача про дострокове розірвання договору. Окрім того, скаржник зазначає, що у листі від 12.01.08 відповідач заявляв вимогу про розірвання договору, а не відмовлявся від договору, як про це зазначив у своїй постанові апеляційний суд.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на касаційну скаргу.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 01.12.07 між суб'єктом підприємницької діяльності -ОСОБА_1 (суборендодавець) та приватним підприємством “Приватна транспортна фірма Україна-2”(суборендар) був укладений договір суборенди, відповідно до якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове володіння об'єкт, що складається з виробничої площадки та виробничого приміщення, які розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 26. Судом встановлено, що за актами приймання-передачі виробничих площ від 01.12.07 суборендодавець передав, а суборендар прийняв орендоване майно в користування. За умовами договору, суборендна плата сплачується за місяць попередній звітному місяцю в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок суборендодавця на підставі виставлених рахунків з моменту підписання акта прийому-передачі. Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що суборендар має право відмовитись від договору, попередивши суборендодавця за місяць до припинення виконання зобов'язання за договором. Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач виконав зобов'язання за договором, сплативши орендну плату в повному обсязі за січень, лютий 2008 року. Крім того, Дніпропетровський апеляційний суд встановив, що відповідач, як то передбачено договором, 14.01.08 направив позивачу (суборендодавцю) лист про відмову від договору суборенди з 01.03.10.
Орендні правовідносини (найм) регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України. Приписами статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. З зазначеною нормою кореспондується і стаття 283 Господарського кодексу України. Право на передання наймачем речі у користування іншій особі передбачене статтею 774 Цивільного кодексу України. Приписами цієї норми визначено, що піднайм (суборенда) здійснюється лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Підстави для зміни або розірвання договору закріплені в статті 651 Цивільного кодексу України. Частина третя цієї норми передбачає право на односторонню відмову від договору. У розумінні зазначеної норми сторона за договором має право в односторонньому порядку відмовитись від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. У разі відмови від договору договір є, відповідно, розірваним або зміненим. Оскільки Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що спірний договір суборенди від 01.12.07 містить умови щодо права суборендаря на односторонню відмову від договору; в обумовленому договором порядку суборендар відмовився від подальшої суборенди; суд також встановив, що спірний договір є розірваним 01.03.2008 року, а відтак правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати за березень-грудень 2008 року відсутні.
Отже, фактичні обставини справи встановлено господарським судом апеляційної інстанції на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, підстав для зміни чи скасування постанови не вбачається. Касаційна скарга скаржника зводиться лише до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.10 у справі № 8/39-10(32/228-09) залишити без змін.
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без змін.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді:Т. Гоголь
В.Швець