Копія Справа № 1-109/2010 р.
ІМ' ЯМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 р. Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Шульги О.М.
при секретарі Мазур О.А.
з участю прокурора Пось С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Липова Долина справу про обвинувачення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:
1. 29.05.2001 року Липоводолинським районним судом за ст. ст. 215-3 ч.2; 81 ч.3; 140 ч.2; 206 ч.2 КК України (1960 р.) з застосуванням ст.ст. 44,42 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 24.09.2002 року умовно-достроково на 3 місяці 22 дні;
2. 19.01.2004 року Липоводолинським районним судом за ст.ст. 185 ч.2; 185 ч.3; 15,185 ч.3 КК України з застосування ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 11.05.2006 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців;
3. 01.09.2006 року Липоводолинським районним судом за ст. 345 ч.2 КК України та ст. 71 ч.1 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі, міру покарання відбув повністю;
4. 21.06.2010 року Липоводолинським райсудом за ст. 185 ч.3 КК України з застосуванням ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки
- по ст. 125 ч.1 КК України
Підсудний ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження.
Цей злочин він скоїв за таких обставин.
В ніч з 29.05.2010 року на 30.05.2010 року в клубі села Байрак Липоводолинського району Сумської області проходила дискотека, присвячена випускному вечору в місцевій школі, на якій була присутня ОСОБА_2, а також підсудний ОСОБА_1, які знайомими не були і ніяких відносин не мали. Підсудний ОСОБА_1 на протязі, приблизно, півтори години відпочивав в барі, що знаходиться біля даного клубу в с. Байрак, де вживав зі своїми знайомими алкогольні напої. Приблизно о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_1 ішов додому і за клубом в той час зустрів ОСОБА_2, яка рухалась зі сторони туалету, що знаходився за клубом. В той момент крім них там більше нікого не було. Він спитав у ОСОБА_2 скільки годин, але та відповіла йому у грубій формі, в результаті чого виник конфлікт в процесі якого він схопив її за горло та просив заспокоїтись, але вона захищаючись подряпала йому шию, після чого він ударив її правою рукою в ліву частину обличчя від чого та впала на землю і стала кричати. Відразу після цього підсудний ОСОБА_1, почувши швидкі кроки в його напрямку, вирішив втекти.
Згідно висновку експерта СМЕ від 29.09.2010 року № 467, тілесні ушкодження, які ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, вину свою визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та пояснив, що дійсно він в ніч з 29 на 30.05.2010 року спричинив потерпілій за вказаних обставин легкі тілесні ушкодження. Сутичка яка сталася між ним та потерпілою ніхто не бачив, але коли його привели до дільничного інспектора, то вона зразу впізнала його як особу яка нанесла їй тілесні ушкодження.
Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорюються фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Таким чином, аналізуючи зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності і визнаючи їх достовірними, суд вважає, що вина підсудного доведена повністю і його дії кваліфікує по ст.125 ч.1 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, оскільки він наносячи удар рукою по обличчю потерпілої спричинив їй легкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, судом визнається щире каяття підсудного.
Обставинами, які обтяжують покарання підсудному судом визнається рецидив злочинів та вчинення злочину підсудним у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним, його особистість, що характеризується задовільно, щиро кається в скоєному, вчинений ним злочин невеликої тяжкості і тяжких наслідків від його вчинення не наступило, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого, застосувавши до нього покарання у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією статті за вчинений ним злочин.
В матеріалах даної кримінальної справи є копія вироку Липоводолинського районного суду Сумської області від 21.06.2010 року згідно якого ОСОБА_1 засуджений по ст. 185 ч.3 КК України з застосуванням ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком два роки.
Отже в даному випадку склалися обставини таким чином, за яких виявилось, що до винесення 21.06.2010 року вироку відносно ОСОБА_1, він вчинив 30.05.2010 року інший злочин за який судом призначається міра покарання, що належить відбувати реально.
В п.23 абз.2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року ?ро практику призначення судами кримінального покарання” (зі змінами внесеними згідно Постанови ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009р. та №11 від 06.11.2009 року), зазначається ?оли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів” поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно”.
Таким чином попередній вирок Липоводолинського районного суду від 21.06.2010 року стосовно ОСОБА_1 та новий вирок відносно нього повинні виконуватись самостійно.
В матеріалах кримінальної справи заявлено позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
До початку судового слідства від позивача надійшла письмова заява про залишення позову без розгляду.
Відповідно до Постанови ПВС України від 31.03.1989 року ?ро практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна” при розв'язанні цивільного позову суд у питаннях не врегульованих КПК керується відповідними нормами ЦПК України.
Згідно п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Таким чином заява позивача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.28, 323, 324 КПК України, п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.. 125 ч.1 КК України і визначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Даний вирок та попередній вирок Липоводолинського районного суду від 21.06.2010 року винесеного відносно ОСОБА_1 виконувати кожний самостійно.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди залишити без розгляду. Роз'яснити позивачці ОСОБА_2, що вона не позбавлена можливості звернутися в суд з позовом в порядку цивільного судочинства.
Міру запобіжного заходу засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.
На вирок можу бути подано апеляцію до апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно
Суддя: О.М. Шульга