Справа №754/5487/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3089/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
21 листопада 2024року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньо освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 12.05.2022 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 311, 70 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки. Вироком Київського апеляційного суду від 07.06.2023 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12.05.2022 року скасовано в частині призначеного покарання та у хвалено в цій частині новий, яким призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, -
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Київського апеляційного суду від 07.06.2023 року, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 25.04.2022 року приблизно о 03 годині 30 хвилин, знаходився разом із раніше знайомим ОСОБА_9 в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де разом відпочивали у спільній компанії розпиваючи алкогольні напої.
В ході сумісного відпочинку, ОСОБА_7 , взявши до долоні правої руки сигнальний (шумовий) пістолет «STALKER 917-S» калібру 9 мм Р.А.К., який перероблений саморобним способом шляхом видалення заглушки з каналу ствола та закриттям газовідвідного отвору циліндричним металевим стрижнем, зайшов до приміщенні кухні у квартирі АДРЕСА_2 , де в цей час спілкувались ОСОБА_9 та співмешканка ОСОБА_7 .
Жартуючи, ОСОБА_7 , будучи впевненим у тому, що сигнальний (шумовий) пістолет «STALKER 917-S» калібру 9 мм Р.А.К., який перероблений саморобним способом шляхом видалення заглушки з каналу ствола та закриттям газовідвідного отвору циліндричним металевим стрижнем, який він тримав у правій руці, є незарядженим, діючи необережно, проявивши злочинну недбалість, тобто не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був їх передбачити, якби діяв обачніше, не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , випадково здійснив один постріл із сигнального (шумового) пістолету «STALKER 917-S» калібру 9 мм Р.А.К., який перероблений саморобним способом шляхом видалення заглушки з каналу ствола та закриттям газовідвідного отвору циліндричним металевим стрижнем, в область голови ОСОБА_9 .
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_7 , ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального поранення обличчя, що проявляється у пораненні м'яких тканин скроневої ділянки справа (без зазначення морфології), гематоми м'яких тканин правої пара орбітальної ділянки, рваної рани верхньої повіки правого ока, субкон'юнктивальному крововиливі справа; проникаючому наскрізному пораненні склери з випадінням оболонки правого ока; переломі нижньої стінки правої орбіти, переломі летеральної та медіальної стінок правої верхньощелепної пазухи з наявністю стороннього тіла металевої щільності (кулі) в правій верхньощелепній пазусі, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм стійкої втрати загальної працездатності на 45 %.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Київського апеляційного суду від 07.06.2023 року, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Такі вимоги мотивує тим, що місцевим судом допущено невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що висновки суду про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 128 КК України не грунтуються на належних та допустимих доказах.
Вказує, що судом зроблено помилкові висновки про відсутність у ОСОБА_7 умислу на спричинення тяжкого тілесного ушкодження від якого настала стійка втрата загальної працездатності на 45%. Прокурор звертає увагу, на те, що жоден з допитаних судом свідків не вказував, що ОСОБА_7 жартома використав пістолет, який при цьому було направлено в голову потерпілого та здійснив з нього постріл, який призвів до настання тяжких наслідків. Звертає увагу на те, що суд залишив поза увагою пояснення потерпілого про те, що він вважає дії обвинуваченого наміром нашкодити йому у зв'язку із ревнощами до співмешканки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти вимог прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дослідивши всі обставини кримінального провадження, які знайшли підтвердження належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду, та які у своїй сукупності є достатніми та взаємопов'язаними, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, а саме у необережному тяжкому тілесному ушкодженні.
На переконання колегії суддів, винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 , а також кваліфікація його дій за ст. 128 КК України, є такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 , свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України не визнав та зазначив, що визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, так як умислу на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не мав. Пояснив, що мав у користуванні незареєстрований пістолет травматичної дії «STALKER 917-S» калібру 9 мм Р.А.К., який показував товаришам. Потерпілий ОСОБА_9 спілкувався з його дружиною на кухні, а обвинувачений зайшов, хотів пожартувати та направив пістолет в сторону ОСОБА_9 і вистрелив. Про те, що пістолет був заряджений не знав і не допускав, що він може висторелити. Конфліктів ні з ким у той день не мав. Потерпілий є його товаришем дитинства.
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо визнання вини саме у необережному тяжкому тілесному ушкодженні, є такими, що узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції показаннями: потерпілого ОСОБА_9 , про те, що з ОСОБА_7 знайомі давно. В день події потерпілий прийшов у гості, конфліктів не було, спілкувалися на побутові теми, обвинувачений показував гостям пістолет. В один момент ОСОБА_7 зайшов на кухню, коли вони спілкувалися з його дружиною. Він повернувся і почув хлопок, куля пройшла в око, пошкодила кості, зуби. Погроз від ОСОБА_7 не було, вважає, що обвинувачений не був обізнаний з правилами поведінки зі зброєю; свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що є співмешканкою обвинуваченого, в день події на кухні спілкувалась з потерпілим, стояла спиною до дверей, почула постріл. Зазначила, що скандалів не було, конфліктних ситуацій теж. Її оглушив постіл, у ОСОБА_7 побачила пістолет, він стояв і завмер, рука була прямо, на рівні її зросту. Попав у око ОСОБА_9 , була кров; свідка ОСОБА_15 , яка показала суду, що обвинуваченого знає давно, в день події, з чоловіком була у обвинуваченого в гостях. Всі сиділи, спілкувались, конфліктів не було. ОСОБА_7 (обвинувачений) показував хлопцям свій пістолет, давав його до рук подивитись. Згодом почули постріл. Моменту пострілу свідок не бачила, лише чула звук пострілу. Всі побігли на кухню. Після подій ОСОБА_7 пояснив їм, що все було випадково, був у шоку, за його поведінкою було видно, що він не хотів цього робити.
Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_7 щодо визнання своєї вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, показань потерпілого та свідків, які є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України підтверджується наступними письмовими доказами:
-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.04.2022 року, згідно якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявив, що 25.04.2022 року приблизно о 03:30 год. по АДРЕСА_1 , товариш ОСОБА_7 вистрілив з предмета, схожого на пістолет, чим спричинив тілесні ушкодження; довідкою КПН «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» № 2520 від 25.04.2022 року; довідкою КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» № 451 від 29.04.2022 року, згідно якої ОСОБА_9 з 25.04.2022 року перебував на лікуванні у офтальмологічному відділенні з приводу проникаючого наскрізного поранення склери з випадінням оболонок правого ока, кульового поранення м'яких тканин скриньової ділянки справа, трансорбітального поранення правого верхньощелепного сінуса зі стороннім тілом (металевої щільності) справа; протоколом огляду місця події від 25.04.2022 року з ілюстративною таблицею; протоколом обшуку від 25.04.2022 року та DVD-R диску; протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 19.05.2022 року та DVD-R диску, згідно якого ОСОБА_7 пояснив, що спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень сталось випадково, потерпілий є його товаришем з дитинства, конфліктів не було. 25.04.2022 року спілкувались у кімнаті, слухали музику, ОСОБА_9 з жінкою стояли на кухні, розмовляли, пістолет лежав на вікні, його назва «STALKER S17». Пістолет лежав на підвіконні, до цього присутні брали його та роздивлялись у розрядженому стані. Коли він виходив з кімнати, то взяв пістолет та направив в сторону ОСОБА_9 і спустив спусковий гачок, це був жарт, так як він був впевнений в тому, що в патроннику немає патронів. Внаслідок цих дій пістолет вистрілив, після чого побачив, що ОСОБА_9 взявся за праве око. Після цього він кинув пістолет на підлогу і почав надавати першу медичну допомогу. В подальшому, ОСОБА_7 за участю статиста відтворив обставини та механізм спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесного ушкодження. Також, ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_9 стояв на кухні, дружина стояла поруч, направив в голову ОСОБА_9 пістолет, не чітко в тіло, не міг робити вибір в кого цілитись, так як вони стояли поруч, не розумів, що пістолет заряджений. В магазині були набої. Коли ОСОБА_9 взявся правою рукою за око, він зрозумів, що куля влучила в голову, дістав аптечку, почав допомагати; даними карти виїзду швидкої медичної допомоги № 8058 А від 25.04.2022 року; протоколом огляду предмету від 20.05.2022 року; висновком експерта № 081-168-2022 від 28.06.2022 року; протоколом огляду місця події від 30.05.2022 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу; висновком експерта № СЕ-19/111-22/20462-БЛ від 27.06.2022 року; висновком експерта № СЕ-19/111-22/18791-БЛ від 27.06.2022 року; висновком експерта № 042-523-2022 від 16.06.2022 року, згідно якого аналіз наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дає підстави зробити підсумки, що у нього на момент звернення по медичну допомогу і в подальшому проведенні клінічних, інструментальних досліджень, оперативного лікування у нього має місце ушкодження: сліпе вогнепальне поранення обличчя, поранення м'яких тканин скроневої ділянки справа (без зазначення морфології), гематома м'яких тканин правої пара орбітальної ділянки, рвана рана верхньої повіки правого ока, субкон'юнктивальний крововилив справа; проникаюче наскрізне поранення склери з випадінням оболонки правого ока; перелом нижньої стінки правої орбіти, перелом летеральної та медіальної стінок правої верхньощелепної пазухи з наявністю стороннього тіла металевої щільності (кулі) в правій верхньощелепній пазусі.. Критерієм судово-медичного визначення ступеню тяжкості вказаного тілесного ушкодження, є критерій стійкої втрати загальної працездатності тому, відповідно п.п. 2.1.1 б/ Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та Інструкції № 2, виявлене тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження ( за критерієм стійкої втрати загальної працездатності на 45 %). Локалізація ушкоджень вказаних в п. 1 даних Підсумків відповідає направленню пострілу справа наліво, дещо зверху вниз по відношенню до потерпілого ОСОБА_9 .
Суд першої інстанції, даючи оцінку діям ОСОБА_7 , враховуючи сукупність досліджених доказів та встановлені конкретні обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ст.128 КК України, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги прокурора про направленість умислу ОСОБА_7 на умисне заподіяння потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень колегія суддів неспроможними.
Так, за змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події.
З'ясовуючи спрямованість умислу обвинуваченого, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 є давніми товаришами, в день події між собою не конфліктували, суперечок між ними не було. Як зазначили потерпілий та свідки, обвинувачений гостям показував пістолет, всі грались ним, ніхто не знав заряджений він чи ні, в тому числі і обвинувачений. При цьому, потерпілий в суді показав, що вважає, що ОСОБА_7 не був обізнаний з правилами поведінки зі зброєю.
Під час проведення слідчого експерименту 19.05.2022, обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що виходив з кімнати, то взяв пістолет, направив в сторону ОСОБА_9 і спустив спусковий гачок, це був жарт, так як він був впевнений в тому, що в патроннику немає патронів. Коли потерпілий взявся правою рукою за око, обвинувачений зрозумів, що куля влучила в голову, дістав аптечку, почав допомагати.
Докази, які б спростовували отримані в результаті проведеного слідчого експерименту з ОСОБА_7 дані, в тому числі і стосовно того, що останній діяв жартома, стороною обвинувачення не надані.
Таким чином, на переконання колегії суддів, на підставі аналізу сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказів, суд першої інстанції вмотивовано встановив, що ОСОБА_7 не мав умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а тому вимога прокурора кваліфікувати дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, не відповідає встановленим судом обставинам справи.
З огляду на вказане, в апеляційній скарзі прокурора не наведено доводів, які спростовували б правильність висновків суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 .
Також, апеляційний суд погоджується з призначеним судом першої інстанції покаранням ОСОБА_7 в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, яке в повній мірі відповідає тяжкості скоєного та даним про особу обвинуваченого, та буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні поданої апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ст. 128 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: