04 листопада 2010 року м. Київ К-59819/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2009 року у справі №2а-138/09/0115 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим про стягнення соціальної допомоги, -
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим, в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 р. по 01.04.2009 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Постановою Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2009 року, позовні вимоги задоволені в частині зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в сумі 1079,20 грн. (за період з 01.05.2008 р. по 01.04.2009 р.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа № К-59819/09 Доповідач: Леонтович К.Г.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2007 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Разом з тим, з урахуванням строку звернення до суду з позовом передбаченого ст.ст. 99, 100 КАС України, суди вірно зазначають про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 по 2007 роки з підстав пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову з цих підстав.
Враховуючи викладене та з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в сумі 1079,20 грн. (за період з 01.05.2008 р. по 01.04.2009 р.).
Згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Автономної Республіки Крим - відхилити.
Постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Г. Леонтович