"25" жовтня 2010 р. м. Київ К-8172/09
25 жовтня 2010 року Справа №2-а-15812/08 (2-а-15812/08/0570)
к/с № К-8172/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Бившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2008 р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 р.
у справі №2-а-15812/08/0570 (2-а-15812/08 номер справи у суді першої інстанції)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»
до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2008 р. № 0000162320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 040 522 грн..
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2008 р. (суддя -Наумова К.Г.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Ханова Р.Ф., судді -Бадахов Т.П., Василенко Л.А.) позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області від 23.07.2008 р. №0000162320/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас Плюс»(с.Молодіжне, Волноваського району Донецької обл.) зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2008 року на суму 1 040 522,00 грн..
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушення норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Волноваському районі Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 р., оскільки вважає, що судами було неправильно застосовано положення підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до частин першої та другої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт від 15.07.2008 р. № 1564/23-20/31471849.
Проведеною перевіркою було виявлено порушення товариством приписів підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2008 року на 1 040 522,00 грн..
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.07.2008 р. № 0000162320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 040 522 грн..
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, оскільки станом на 01.04.2008 залишок податку на додану вартість, що не зарахований у зменшення податкових зобов'язань попередніх податкових періодів складав 0 грн. (у лютому 2008 року), а товарно-матеріальних цінностей у березні 2008 року придбано всього на суму 2 465 014,00 грн., то у бюджетному відшкодуванні може брати участь лише сума придбання товарно-матеріальних цінностей. Отже, сума 3 163 614,00 грн., яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування з бюджету у додатку 2 (графа 4) не розшифрована. В зв'язку з чим, керуючись приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган дійшов висновку, що сума, яка підлягала б бюджетному відшкодуванню за квітень 2008 року -2 123 092,00 грн.
Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.
Отже сума, яка була розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього ж Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Такий порядок бюджетного відшкодування випливає із системного аналізу норм цього Закону.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року було визначено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 3 163 614,00 грн. Ця ж сума включена позивачем до рядка 25 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Розглядаючи дану справу, судами попередніх інстанцій встановлено, що суми податку на додану вартість, заявлені до відшкодування у квітні 2008 року, враховувались при формуванні від'ємного значення за попередні податкові періоди, що підтверджується даними податкових декларацій позивача за період з січня по квітень 2008 року. Зокрема, відповідно до даних рядка 9 декларації за березень 2008 року вбачається, що сума податкових зобов'язань за березень 2008 року мала від'ємне значення через проведене коригування у цьому періоді та складала -698 000,00 грн.; сума придбаних товарно-матеріальних цінностей у березні 2008 року - 2 465 014,00 грн.. А відтак, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні 2008 року обґрунтовано становить (2 465 014,00 грн. + 698 000,00 грн.) 3 163 614,00 грн.
За вказаних обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність у даному випадку зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області у справі № 2-а-15812/08 (2-а-15812/08/0570) залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 р. у справі № 2-а-15812/08 (2-а-15812/08/0570) залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
СуддіБившева Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.І.