"27" жовтня 2010 р. м. Київ К-18812/07
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Костенка М.І.
Степашка О.І.
при секретарі Кравченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дзержинську
на постанову Господарського суду Донецької області від 25.05.2007
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007
у справі № 29/129пд
за позовом Державної податкової інспекції у місті Дзержинську
до 1. Державного підприємства «Дзержинськвугілля»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег»
про визнання угоди недійсною, -
Постановою Господарського суду Донецької області від 25.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 7 від 21.04.2003 на поставку продукції, укладений між ТОВ «Ковчег»та ВП «Шахта «Північна»ДП «Дзержинськвугілля»на загальну суму 4480 грн. В решті позову відмовлено.
Державна податкова інспекція у місті Дзержинську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення у частині відмови у стягненні з ТОВ «Ковчег»на користь ДП «Дзержинськвугілля»всього отриманого на підставі договору у грошовому еквіваленті, та стягнення з ДП «Дзердинськвугілля»на користь держави грошові кошти, та постановити судове рішення про задоволення позову повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Між Шахтою «Північна» ВО «Дзержинськвугілля», правонаступником якої є ДП «Дзержинськвугілля», та ТОВ «Ковчег»укладено договір № 7 від 21.04.2003 на поставку продукції, за яким відповідач-2 поставив відповідачу-1 товар, а останнє прийняло та оплатило товар, що підтверджується накладними, платіжними дорученнями.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов податкової інспекції та визнав недійсним вказаний договір на підставі ст. 49 ЦК УРСР, як такий, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки встановив, що ТОВ «Ковчег»створено з метою покриття подальшої незаконної підприємницької діяльності, ним здійснювались фіктивні безтоварні операції, в тому числі спірний договір, направлені на ухилення від сплати податків, що підтверджується вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 12.11.2004. Наміру укладання договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, з боку ДП «Дзержинськвугілля»судом не встановлено. В частині позовних вимог про застосування правових наслідків визнання недійсною угоди суд відмовив виходячи з того, що з 01.01.2004 ЦК УРСР, ст. 49 якого передбачала такі наслідки, втратив чинності з набранням чинності ЦК України. ЦК України не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені у ст. 49 ЦК УРСР.
Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не мали правових підстав на момент ухвалення рішення по справі для визнання договору недійсним з огляду на таке.
З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України (далі у тексті ЦК України). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 втратив чинність.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже -є нікчемним.
Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.
ЦК УРСР, стаття 49 якого встановлювала конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність з 01.01.2004. Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004, таких санкцій не передбачає.
За змістом частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Господарський кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 Цивільного кодексу УРСР.
Однак, відповідно до пункту 5 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказане порушення.
Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог в частині визнання угоди недійсною, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дзержинську задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Донецької області від 25.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.І. Бившева
Л.В. Ланченко
М.І. Костенко
О.І. Степашко