"27" жовтня 2010 р. м. Київ К-14106/07
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Костенка М.І.
Степашка О.І.
при секретарі Кравченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова
на постанову Господарського суду Харківської області від 08.02.2007
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2007
у справі №15403/1-42 (АС-42/733-06)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова
про визнання недійсним акту перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Харківської області від 08.02.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2007, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 00000011701/0 від 20.11.2006. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.
ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошує на тому, що однією з обов'язкових підстав для підтвердження права платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування сум податку є обов'язкова фактична сплата податку на додану вартість усіма постачальниками у ланцюгу поставок.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.
Довідкою від 03.04.2006 № 38/17-118 позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 01.12.2005 по 31.01.2006 не виявлено порушень заявленого позивачем у січні 2006 року до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 25217,00 грн.
17.11.2006 податковим органом складено акт до довідки перевірки від 03.04.2006 №38/17-118, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень 2006 року на суму 8372,04 грн.
Підставою для позиції про відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування стали висновки акту перевірки про непідтвердження зустрічною перевіркою у ланцюгу постачання постачальника продукції ПП «Професіонал»фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету через неможливість проведення такої перевірки у зв'язку з виїмкою у останнього документів прокуратурою Одеської області 15.02.2006, а також визнання його банкрутом згідно з постановою господарського суду від 19.05.2006.
Постановою Господарського суду Харківської області від 10.10.2006 у справі №АС-42/733-06, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2006, позов про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2006 у сумі 8372,05 грн. задоволено. Встановлено, що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за січень 2006 року, в тому числі 8372,04 грн. Судові рішення набрали законної сили.
В силу вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, не потребували доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, що яких встановлені ці обставини.
Отже, суди, виходячи з даних обставин, а також з положень п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дійшли обґрунтованих висновків про неправомірність позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2006 року у сумі 8372,04 грн., а тому рішення судів в частині скасування податкового повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.
Доводи податкового органу, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильності встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правильності їх висновків.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає, що позовна вимога про визнання недійсним акту перевірки не підлягала розгляду судами.
Згідно із п. 1.3. ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Отже, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б само по собі породжувало для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, було спрямовано на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могло бути предметом адміністративного позову. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інтонації вважає за правильне скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним акту перевірки та закрити провадження у справі в цій частині.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Харківської області від 08.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 17.11.2006 № 94/17-118 скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.
В решті постанову Господарського суду Харківської області від 08.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.І. Бившева
Л.В. Ланченко
М.І. Костенко
О.І. Степашко