Провадження № 33/803/2800/24 Справа № 229/7054/24 Суддя у 1-й інстанції - Гонтар А. Л. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Соколова В.В. на постанову судді Дружківського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-
Згідно постанови, 10 жовтня 2024 року о 06 год. 45 хв. в м. Дружківка по вул. Машинобудівників, 56 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21083 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та огляду в медичному закладі з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Соколов В.В. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд не з'ясував всі обставини справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення. Зазначає про відсутність у працівників поліції підстав для направлення ОСОБА_1 на медичне обстеження. Вказує на розбіжності в часі скоєння та фіксації правопорушення. Наголошує, що долучений до протоколу відеозапис не може бути визнаний належним доказом, оскільки не містить номеру приладу, на який його було здійснено, а також відображення всіх обставин події. Звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зауважує, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.
ОСОБА_1 та його захисник Соколов В.В. в судове засідання не з'явились. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не надавали. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 147108 від 10.10.2024 року, згідно якого 10.10.2024 о 06:45:00 в м.Дружківка по вул.Машинобудівників, 56 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21083 номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та огляду в медичному закладі з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3231863 від 10.10.2024 р., 10 жовтня 2024 року о 06 год. 59 хв. в м. Дружківка по вул.Машинобудівників, 56, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21083 номерний знак НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з якими 10.10.2024 року в їх присутності працівники поліції запропонували водію автомобіля ВАЗ 21083 номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 продути алкотестер «Драгер» на місці зупинки та пройти медичний огляд в медичному закладі для визначення ступеня алкогольного сп'яніння, на що останній відмовився.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт підтвердження ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом ВАЗ 2106, факт підтвердження ОСОБА_1 вживання напередодні алкоголю - пива та факт відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі, а також факт розуміння ОСОБА_1 наслідків такої відмови.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі під поясненнями ОСОБА_1 не стоїть його підпис, який має свідчити, що пояснення надані саме ОСОБА_1 на увагу не заслуговують, оскільки бланк протоколу не містить вимоги підпису особи під поясненнями.
Доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей у часі скоєння правопорушення та його фіксації також не заслуговують на увагу, оскільки при розгляді справи перевага надається змісту доказу та даний доказ суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі.
Долучене до протоколу відео дає всі підстави вважати, що воно зняте саме 10.10.2024 року під час складання протоколу стосовно ОСОБА_1 .
Щодо доводів апелянта про неповноту відеозапису, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На відеозапису відображено, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків підтвердив факт керування автомобілем та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Норми КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, які є додатком до протоколу, тому твердження захисника, що долучений до протоколу відеозапис не може бути визнаний належним доказом, оскільки не містить номеру приладу, на який його було здійснено, на увагу не заслуговують.
Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються доданим до протоколу відеозаписом. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції умовили ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду, скориставшись тим, що він поспішав у справах військової служби, безпідставні та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відсутність у матеріалах справи доказів відсторонення від керування транспортним засобом не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову судді Дружківського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя