Провадження № 11-кп/803/3128/24 Справа № 205/3334/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокура - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що ОСОБА_7 раніше був засуджений до 10 років позбавлення волі за ст. 94 КК України та звільнився від відбування покарання умовно-достроково, однак знову вчинив новий умисний особливо тяжкий злочин, тобто на шлях виправлення не став. Разом із цим, засуджений характеризується негативно, не працевлаштований, порушує режим відбування покарання, за час відбуття покарання має 4 заохочення та 3 дисциплінарних стягнення, які погашено в установленому законом порядку. З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце, однак не є сталими та незворотніми, а також не свідчать про те, що засуджений виправився.
В апеляційній скарзі засуджений просить звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_7 посилається на те, що установою виконання покарань надано неправдиву характеристику, зокрема не зазначено, що він отримав 5 подяк за роботу у цеху, яка спрямована на оборону держави. Окрім цього, засуджений звертає увагу на те, що є духовно освіченою людиною, підтримує зв'язки з рідними, цікавиться історією України, непрацездатний за хворобою “інсульт», свою вину визнав.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги засудженого заперечував та просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо безпідставної відмови у застосуванні до нього умовно-достроково звільнення від відбування покарання, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, зі змісту наведених положень закону вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково від відбування покарання є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення особи засудженого та умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді клопотання ОСОБА_7 повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження та дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
Так, ОСОБА_7 відбуває покарання у виді 10 років позбавлення волі, призначене йому вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 січня 2018 року за ч. 3 чт. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання характеризується негативно, не працевлаштований, порушує режим відбування покарання, має 4 заохочення, 3 дисциплінарних стягнення, які погашено в установленому законом порядку.
Окрім цього, засуджений підтримує зв'язки з рідними, бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу за темою «Правова просвіта», однак заняття за даною програмою не відвідує, реагує формально. Ініціативи щодо підвищення наявного загальноосвітнього рівня не проявляє, приймає участь у роботі самодіяльної організації, а саме духовно-просвітницька секція.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 81 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується відсутність позитивних змін у поведінці ОСОБА_7 , проте що свідчить негативна характеристика останнього та наявність стягнень.
При цьому, з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений протягом всього строку відбування покарання заохочувався лише тричі та працевлаштований не був.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується не вперше, раніше звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, проте знову вчинив умисний злочин, що свідчить про відверте небажання ставати на шлях виправлення. Більш того, ОСОБА_7 двічі засуджувався за вчинення особливо тяжких злочинів злочинів проти життя та здоров'я особи, що вказує на підвищену суспільну небезпечність останнього.
Таким чином, на переконання колегії суддів, докази того, що поведінка ОСОБА_7 зазнала суттєвих змін, матеріали справи не містять, як і доказів доведення його виправлення ставленням до праці.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його поведінку протягом строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.
Доводи засудженого про те, що суд не надав належної оцінки його особі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вказаними вище обставинами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3