ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22516/24
провадження № 1-кп/753/2189/24
"20" листопада 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020003666 від 26.08.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове, Дніпропетровської області, українця, громадянина України,
громадянина України, який зареєстрований за
адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 15 листопада 2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020003666 від 26.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2024 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року призначено підготовче судове засідання.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Від потерпілого ОСОБА_6 попередньо надійшла заяви про розгляд справи без його участі.
Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявив. Водночас заперечувала проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та просив застосувати до його підзахисного більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового засідання підтримав думку захисника про можливість призначення справи до судового розгляду.
На питання головуючого судді всі учасники судового розгляду підтвердили, що не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілого та не потребують додаткового часу для підготовки до судового розгляду.
Щодо інших клопотань, пов'язаних із призначенням обвинувального акта до розгляду, сторони не висловились.
Кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У судове засідання необхідно викликати прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва, потерпілого, обвинуваченого та його захисника.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Обвинуваченому роз'яснено право на розгляд кримінального провадження за його обвинуваченням колегіально у складі трьох суддів, на що останній відмовився, просив про розгляд провадження одноособово головуючим суддею.
Щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.
Під час підготовчого судового засідання прокурор підтримав подане ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, просив його задовольнити та зазначав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Прокурор вважає, що на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на шістдесят днів. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання та зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. При цьому сторона захисту наголосила, що прокурором не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів. На підставі наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважав за можливе обрати обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання останнього.
Обвинувачений підтримав позицію захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання, а також заперечення, дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
За наслідками розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов'язаний із злочином проти вланості. Санкція частини 4 статті 187 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тому суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Таким чином, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.
Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на інших учасників у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків та потерпілого з наданими показаннями та наближенням стадії їх допиту.
Отже, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то у цій частині суд погоджується з доводами сторони захисту у його недоведеності, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого ОСОБА_5 .
Водночас ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд як високий, оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення корисливого злочину, при цьому у суду відсутня інформація, що до затримання ОСОБА_5 був працевлаштований, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати його вчинення нових злочинів з метою забезпечення умов для свого існування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення,
Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Так, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
Суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 має у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами або покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.
При визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого та суму завданої шкоди.
Отже, з огляду на наведене, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, а також прийнятним, з урахуванням відомостей щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суд вважає, що розмір застави необхідно визначити заставу у розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 363 360 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а визначений розмір застави у сумі 363 360 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК України.
Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки у разі внесення застави, обов'язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; 2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені з потерпілим ОСОБА_6 та свідками.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183, 314-316, КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 18 січня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатній для виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 363 360 грн.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , строком на 60 днів наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у висунутому обвинувачені з потерпілим та свідками.
Роз'яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов'язок забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та його явку за викликом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Призначити судовий розгляд в кримінальному провадженні на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, на 13 годину 25 хвилин 20 листопада 2024 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва, потерпілого, обвинуваченого та його захисника.
Ухвала може бути до Київського апеляційного суду проятгом п'яти днів з дня проголошення в частині обрання запобіжного заходу.
Суддя ОСОБА_1