"04" листопада 2010 р. м. Київ К-3629/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Гребінківському районі
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009
та постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.09.2009
у справі № 2-а-886/09 Гребінківського районного суду Полтавської області
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України у Гребінківському районі
про визнання дій неправомірними, донарахування та стягнення недоплаченої допомоги як дитині війни
В серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2008 роки в сумі 3302,60 грн., зобов'язання відповідача нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-ІV (далі -Закон № 2195-ІV).
Постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.09.2009, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009, позов задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області в частині не нарахування позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону № 2195-ІV за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV) та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 з урахуванням проведених виплат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, права просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.1, 6 Закону № 2195-ІV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, 1938 року народження, має статус дитини війни.
Відповідно до вимог ст. 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 № 3235-ІV (далі -Закон № 3235-ІV) дію ст. 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 № 3367-ІV пункт 17 ст. 77 виключено, ст. 110 викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року рішень на виконання вимог ст. 110 Закону № 3235-ІV не приймав.
Таким чином, у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст. 6 Закону № 2195-ІV, запроваджено не було.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489-V (далі -Закон № 489-V) дію статті 6 Закону № 2195-ІV зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-р/2007 положення пункту 12 ст. 71 Закону № 489-V визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Отже, з 09.07.2007 вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 3 ст. 62 Закону № 489-V із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15.03.2007 № 749-V, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 № 107-VI ст. 6 Закону № 2195-ІV було викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини 3 ст. 28 Закону № 1058-ІV стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене ст. 6 Закону № 2195-ІV, у 2007 році виникло з 9 липня, а у 2008 році -з 22 травня, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону № 489-V та Закону № 107-VI щодо дії статті 6 Закону № 2195-ІV.
Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008. Ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду не оскаржуються. Відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України касаційний перегляд справи здійснюється в межах касаційної скарги.
Відповідно до частини 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009, постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.09.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписЄ.А.Усенко
Судді підписМ.І.Костенко
підписН.Є.Маринчак
підписО.М.Нечитайло
підписА.О.Рибченко