Справа: № 2а-5214/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Коротких А.Ю.,
суддів Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги представника Державної судової адміністрації України, представника Міністерства фінансів України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Апеляційного суду Черкаської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших передбачених законом виплат, -
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та Державну судову адміністрацію України на його користь заборгованість по заробітній платі та незаконно утриманому податку -102 063 грн., недоплату по довічному утриманню -91 856 грн. 70 коп. та грошову компенсацію за службове обмундирування -18 700 грн., а всього в сумі 212 619 грн. 70 коп. як заборгованість по заробітній платі, недоплаті по довічному утриманню та грошовій компенсації за незабезпечення службовим обмундируванням.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України на користь позивача 16 546 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок шість) грн., в тому числі 3 186 грн. утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік та 13 360 грн. компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 роки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник Державної судової адміністрації України та представник Міністерства фінансів України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а постанова суду -частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення у справі з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач працює на посаді першого заступника голови Апеляційного суду Черкаської області з 24 листопада 2004 року, має 1 кваліфікаційний клас судді.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Так, згідно зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992 року (який був чинний на момент звернення позивачем з адміністративним позовом), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому розміри посадових окладів, премій, доплат і надбавок встановлені для суддів указами Президента України та рішеннями Уряду України.
Зокрема, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»№ 584/95 в редакції від 10.07.1995 року надано керівникам судів право установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду. Зазначені виплати повинні здійснюватись в межах асигнувань, виділених на утримання судів.
Тобто призначення та розмір зазначеної надбавки повинні встановлюватись наказом керівника суду кожному судді індивідуально, залежно від досягнень у праці та виконання особливо важливої роботи у межах фонду заробітної плати суду. При відсутності підстав для призначення такої надбавки, остання не призначається.
Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням»№ 220/2002 в редакції від 05.03.2002 року, з метою підвищення ефективності судочинства та заохочення суддів, які поряд з повноваженнями судді виконують додаткові функції щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян, беруть участь у правовій освіті населення та роботі органів суддівського самоврядування, рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати, виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій, участі у правовій експертизі нормативно-правових актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення, зокрема, щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів»№ 856/96 в редакції від 19.09.1996 року суддям з метою закріплення в судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів встановлена також щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахункових листів за 2003-2006 роки, виданих позивачеві за підписом голови Апеляційного суду Черкаської області, останньому виплати з урахуванням надбавок за складність та виконання особливо важливої роботи здійснювались в межах, встановлених Указами Президента України № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»(до 75 відсотків) та № 220/2002 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням»(до 80 відсотків) згідно окремих розпоряджень голови суду (наказ № 83 від 12.08.2003 року, довідка Апеляційного суду Черкаської області № 0-18 від 09.02.2007 року, наказ про встановлення надбавок № 30 від 25.04.2005 року, наказ про встановлення надбавок суддям апеляційного суду № 37 від 28.03.2006 року). Щомісячна ж надбавка за особливий характер роботи позивачеві за 2003-2006 роки виплачена в повному обсязі в межах виділених асигнувань.
Надані ж позивачем розрахунки по заробітній платі сформовані з використанням максимальних розмірів доплат до заробітної плати, передбачених вищезазначеними указами Президента України. В той час, коли розмір відсоткової ставки кожної окремої надбавки визначається виключно головою відповідного суду за наявності підстав для призначення такої надбавки та з урахуванням виконання суддею тієї чи іншої роботи.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці»№ 108/95-ВР від 24.03.1995 року, винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір є пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період, що, з свого боку, спростовує посилання позивача на звуження шляхом невиплати відповідних надбавок обсягу його соціального захисту як судді, що передбачений Законом України «Про статус суддів».
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми заробітної плати, з урахуванням розрахованих позивачем надбавок, задоволення не підлягають.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки довічне грошове утримання суддям виплачується виходячи з розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а заявлені позивачем вимоги в частині стягнення довічного грошового утримання напряму залежать від задоволення вимог щодо заробітної плати, підстави для задоволення позову в цій частині відсутності.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року, яким запроваджений податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 року належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових) платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2004 року з нарахованої заробітної плати позивача утримано податок з доходів фізичних осіб на суму 3 186 грн., про що свідчить довідка Апеляційного суду Черкаської області про доходи позивача від 14.09.2006 року за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року.
В той же час, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці суддів»№ 22-р від 20.01.2004 року, головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Таким чином, позивач мав всі підстави для отримання компенсаційних виплат у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення на користь позивача компенсаційних виплат за 2005, 2006 роки, здійснення таких виплат за цей період законодавством не передбачено.
Разом з тим, відповідно до частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів»(який був чинний на момент звернення позивача з адміністративним позовом), при здійсненні правосуддя суддя повинен бути забезпечений службовим обмундируванням, опис і зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України»№ 177 від 19.03.1994 року, якою визначено кількість предметів, якими необхідно забезпечити одного суддю та термін їх носіння у роках.
Відповідно до п. 2.10. Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 16/5 від 22.04.1994 року, за одяг, який не виданий, згідно з нормами забезпечення з причин, незалежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно із нормами зараховується у термін його носіння.
Однак, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№ 1459-ІІІ від 17.02.2000 року, що набрав чинності 11.03.2000 року, перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо забезпечення суддів безплатним службовим обмундируванням було виключено.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік»та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік»і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»(справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким виключено перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Отже, з дня ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України суддям поновлено відповідне забезпечення службовим обмундируванням.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з адміністративним позовом), відповідно до частини 2-ї якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з адміністративним позовом), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідачі наполягали на застосуванні ст. 99 КАС України, позовні вимоги в частині стягнення компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 роки задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в повному обсязі та доходить висновку про необхідність часткового скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги представника Державної судової адміністрації України, представника Міністерства фінансів України -задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України на користь ОСОБА_3 13 360 грн. компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 роки. У задоволенні позову в цій частині -відмовити.
В решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.