Справа: № 2-а-1739/09 Головуючий у 1-й інстанції: Мартинов Є.О.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Пеньковій О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області в особі начальника Павліченка Миколи Сергійовича, треті особи: ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_2, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації речових прав,
У вересні 2009 року позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області в особі начальника Павліченка М. С., треті особи - Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_2, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації речових прав.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2009 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник третьої особи подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні вимог позивача.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність викладених в постанові висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів щодо дотримання ним встановленого законом порядку проведення державної реєстрації речових прав ОСОБА_8 на земельну ділянку, а тому дії відповідача по реєстрації речових прав померлого ОСОБА_8 на земельну ділянку у 2007 році є протиправними, та порушують права та законні інтереси позивачки, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення виконкому Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 10.05.1995 року земельна ділянка площею 0,2398 га в селі Гнідин Бориспільського району Київської області передана у приватну власність ОСОБА_8, що підтверджується державним актом про право приватної власності на землю, який зареєстрований у книзі записів державних актів 17 травня 1996 року за № 23.
На підставі рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 28.03.1997 року дана земельна ділянка була передана у приватну власність позивачки ОСОБА_9, що підтверджується державним актом серії 1-КВ № 086334, який зареєстрований у книзі записів державних актів 19 серпня 1997 року за № 129.
У 2007 році землевпорядною організацією TOB «Глобус-Альянс»була розроблена технічна документація по формуванню обмінного файлу по присвоєнню кадастрового номеру земельній ділянці на ім'я ОСОБА_8, на підставі чого зазначеній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер № 3220882601:01:007:0069.
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори 14 листопада 2007 року на підставі отриманих від відповідача даних щодо належності вказаної земельної ділянки, на ім'я спадкоємців ОСОБА_8 - ОСОБА_2 та ОСОБА_10 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частини цієї ділянки.
Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
Статтею 5, 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», зазначено, що місцевими органами державної реєстрації прав є відділення державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру). Місцеві органи державної реєстрації прав, зокрема, проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації; ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно; надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку; здійснюють інші повноваження. Керівник місцевого органу державної реєстрації прав є державним реєстратором прав і призначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Положення ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначають, що державний реєстратор прав, в свою чергу, у межах своїх повноважень здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, право чинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна; встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації та ін. Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону.
Вище зазначенні норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»кореспондуються з нормами указу Президента України від 17.02.2003 № 134/2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру»та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 року № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», якими установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», якому доручено створення та ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно і який з 1 липня 2003 року на засадах самоокупності і платній основі здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, прав на них і переходу прав (трансакцій), надає фізичним та юридичним особам ефективні послуги у сфері використання даних державного земельного кадастру і державного реєстру земель.
Статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»визначено, що кадастровим номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, позначений цифрами, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. Присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна здійснюється відповідно до закону. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи (осіб) або зміни даних технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) його кадастровий номер залишається без змін.
Чинним законодавством України не передбачено присвоєння кадастрового номеру речовому праву та скасування реєстрації речових прав у Державний реєстр прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вище викладеного, державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»здійснює: реєстрацію речових прав на земельні ділянки, присвоєння кадастрового номеру земельним ділянкам та надання інформації про зареєстровані права та їх обмеження.
Згідно ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку.
Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області та його начальник, Павліченко М. С. не наділені вказаними повноваженнями, що судом першої інстанції не було досліджено, а тому не може бути відповідачем по даній справі як суб'єкт владних повноважень на який покладені функції реєстрації прав на земельні ділянки.
Обраний спосіб захисту порушеного права позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2009 року та постановлення нового рішення у справі про відмову в задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_2 -ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2009 року - скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача ОСОБА_4 до Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області в особі начальника Павліченка Миколи Сергійовича, треті особи: ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_2, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації речових прав - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст постанови суду виготовлено 01.11.2010 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.