Справа: № 2а-14889/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Зайцева М.П.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ»до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004271500/0 від 28.08.2009 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004271500/0 від 28.08.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0004271500/0 від 28.08.2009 року. Визнано протиправними та скасовано в частині стягнення орендної плати з юридичних осіб першу податкову вимогу № 1/202 від 16.09.2009 року та другу податкову вимогу № 2/213 від 21.10.2009 року, винесені Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.
Судом першої інстанції встановлено: що з 07.08.2009 року по 10.08.2009 року Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ», пов'язаних із нарахуванням та сплатою орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 08.12.2008 року по 30.06.2009 року та фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01 січня по 30 червня 2009 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 21, 33 Закону України «Про оренду землі»№ 161-ХIV від 06.10.1998 року із змінами доповненнями, ст. ст. 13, 14 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 року із змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем було занижено орендну плату за земельні ділянки державної власності в сумі 77452,35 грн.: за грудень 2008 року -7079,52 грн., за січень 2009 року -10534,65 грн., за лютий 2009 року -11841,94 грн., за березень 2009 року -11999,06 грн., за квітень 2009 року -11999,06 грн., за травень 2009 року -11999,06 грн., за червень 2009 року -11999,06 грн.
Так, позивачем не оподатковано за період з 08.12.2008 року по 03.02.2009 року земельну ділянку площею 638 га та за період з 04.02.2009 року по 30.06.2009 року -474,24 га, внаслідок чого занижено суму орендної плати за вищенаведені періоди.
Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням районної державної адміністрації від 05.11.2007 року № 371/2007-р позивачу було надано в оренду земельну ділянку площею 638 га із земель не витребуваних паїв Самчинецької сільської ради для ведення сільськогосподарського виробництва, строк дії договору від 07.12.2007 року встановлено до 07.12.2008 року, орендна плата за 1га становить 172,00 грн. Договір зареєстрований в Самчинецькій сільській раді 16.01.2008 року за № 1001.
Вказана земельна ділянка позивачем включена до оподаткування відповідно до умов наведеного договору, нарахована сума орендної плати сплачена до бюджетів у повному обсязі.
Угодою від 04.02.2009 року термін дії договору оренди земельної продовжено з 08.12.2008 року по 04.02.2010 року, а також в оренду передано земельну ділянку площею 474,24 га із земель не витребуваних паїв Самчинецької сільської ради (орендна плата 303,62 грн. за 1 га).
Однак, позивачем копію угоди про продовження терміну дії договору податковому органу надано не було, земельну ділянку площею 474,24 га до оподаткування не віднесено.
Відповідно до ст. 33 «Про оренду землі», ст. 14 «Про плату за землю»та договору оренди земельної ділянки від 07.12.2007 року позивачу слід було подати відповідачу до 20.01.2009 року податкову уточнюючу декларацію за грудень 2008 року та нарахувати орендну плату. У податковій та уточнюючій деклараціях за 2009 рік не включено земельну ділянку площею 638 га, у зв'язку з чим не нараховано та не сплачено орендну плату. З дати укладення угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, а саме з 04.02.2009 року позивачу слід було оподаткувати земельну ділянку площею 474,24 га з розміром орендної плати 303,61 грн. за 1 га та задекларувати орендну плату в розмірі 11999,06 грн. за кожний календарний місяць, що позивачем виконано не було.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 1317-1500-32827667 від 10.08.2009 року, за висновками якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004271500/0 від 28.08.2009 року на суму 114393,91 грн., та визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 77452,35 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 36941,56 грн.
У зв'язку із несплатою позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в установлені строки, відповідачем відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року на адресу позивача направлено першу податкову вимогу № 1/202 від 16.09.2009 року про сплату боргу по орендній платі з юридичних осіб на суму 114060,33 грн. та другу вимогу № 2/213 від 21.10.2009 року на суму 113779,00 грн.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності визначаються Законом України «Про плату за землю».
Згідно з частиною першою ст. 2 Закон України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону).
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 5 Закону України «Про оренду землі»орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом; б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»однією з істотних умов договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Отже, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку у даному випадку є договір оренди від 07.12.2007 року та додаткова угода до даного договору від 04.02.2009 року про користування земельною ділянкою із земель не витребуваних паїв Самчинецької сульської ради Старокостянтинівського району, який у державному земельному кадастрі не зареєстрований, що в свою чергу виключає нарахування земельного податку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач також є платником фіксованого сільськогосподарського податку, внаслідок чого діяльність останнього у сфері оподаткування регулюється і Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок»№ 320-XIV від 17.12.1998 року.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»фіксований сільськогосподарський податок сплачується у рахунок ряду податків і зборів (обов'язкові платежів), до яких, зокрема, відносяться плата (податок) за землю, при цьому, інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Відповідно до п. 20 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»від земельного податку звільняються на період дії Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.
Проаналізувавши вищезазначену норму Закону, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що на період дії Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»у даному випадку позивач має звільнятися від земельного податку, а не від орендної плати за земельну ділянку відповідно до договору оренди.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ»безпідставно не сплачує орендну плату за орендовані земельні ділянки.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку, що платник податків, який набув статусу платника ФСП, не є платником плати за землю, у тому числі, і у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у разі наявності такого статусу в податковому періоді.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0004271500/0 від 28.08.2009 року на суму 114393,91 грн., яким визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 77452,35 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 36941,56 грн., а тому, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2010 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 12 листопада 2010 року.