Справа: № 2-а-632/09 Головуючий у 1-й інстанції: Рева О.І.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
Іменем України
"20" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді -Цвіркуна Ю.І.;
суддів - Зайця В.С.,
Петрика І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2009 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора до виконавчого комітету Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до виконавчого комітету Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі -Ковалинська сільська рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2009 року позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №6 від 12 березня 2009 року «Про вирішення питання щодо делегування повноважень».
Не погоджуючись з постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2009 року, Ковалинська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в позові Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора відмовити повністю.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
12 березня 2009 року виконавчим комітетом Ковалинської сільської ради було прийнято рішення №6 «Про вирішення питання щодо делегування повноважень». Цим рішенням було ухвалено на підставі ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні»делегувати Комунальному підприємству «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації»(с. Дем'янці Переяслав-Хмельницького району) повноваження щодо обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, що знаходяться на території Ковалинської сільської ради. Дане підприємство було створено відповідно до рішення Дем'янецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 13.02.09 р. №145 «Про утворення комунального підприємства «Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації»на території Дем'янецької сільської ради».
22 червня 2009 року Переяслав-Хмельницьким міжрайонним прокурором принесено голові Ковалинської сільської ради протест з вимогою про скасування рішення Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району №6 від 12.03.09 р.
Ковалинська сільська рада своїм рішенням від 28 липня 2009 року №278 відмовила в задоволенні протесту прокурора без обґрунтування відмови. За таких обставин, прокурор подав відповідний позов до суду.
За нормами ч. 1 ст. 60 КАС України та ст. 36 Закону України «Про прокуратуру»формою представництва прокурора в адміністративному судочинстві є звернення до суду з позовами про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Прокурором подано позов про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування (сільської ради).
У пункті 2 постанови Поленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначається, що Згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України „Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частина 3 ст. 140 Конституції України закріплює, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності є делегованим повноваженням виконавчого комітету відповідної ради за нормою підпункту 10 пункту “б” ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Виконання делегованого повноваження покладено законом на особу, якій делеговано таке повноваження і передача (наступне делегування) делегованого повноваження іншій особі, на думку суду, є неприпустимим з таких підстав.
Виходячи із визначення поняття «делеговані повноваження», що виписане в ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад. У даному випадку, облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна -це повноваження органів виконавчої влади, надані (делеговані) органам місцевого самоврядування законом.
Норма підпункту 10 пункту “б” ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вказує саме на облік та реєстрацію відповідно до закону нерухомого майна незалежно від форм власності. Провівши моніторинг чинних законодавчих актів суд не встановив наявність такого закону, який би визначав правову природу, порядок, обсяг територіальність тощо обліку та реєстрації виконавчим комітетом відповідної ради нерухомого майна незалежно від форм власності.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.04 року визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість. Ключовим є саме «державна реєстрація речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав», а не «облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності». Цей закон не надає повноваження виконавчому комітету відповідної ради здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконавчий комітет не має права делегувати будь-якій особі (господарюючому суб'єкту у даному випадку) делеговані йому повноваження органів виконавчої влади, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 цього Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»з питань здійснення делегованих виконкому повноважень органів виконавчої влади саме він, а не інша особа, є підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Як визначено пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів, які свідчили б про правомірність його рішення та безпідставність і необґрунтованість даного позову.
Враховуючи встановлене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Ковалинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області залишити без задоволення.
Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: І.Й. Петрик