ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 вересня 2009 року 15:00 № 2а-3185/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу
до Державного казначейства України
про визнання незаконною відмови в прийнятті виконавчого листа № 8/697-04 від 26.07.06 р.; зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист № 8/697-04 від 26.07.06 р. про стягнення з Державного бюджету України витрат по оплаті судово-економічної експертизи в сумі 11 135,15 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач наполягає на задоволенні позову. В позовній заяві свою позицію обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про Державний бюджет України», Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.08 р. № 609 (надалі -Порядок виконання рішень № 609), відмовляється прийняти виконавчий лист до провадження та повертає його без виконання.
Повноважний представник Відповідача у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. Посилається на норми діючого законодавства та стверджує, що є неналежним відповідачем по даній справі та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
26.07.2006 року господарським судом Сумської області (як адміністративним судом) було видано виконавчий лист № 8/697-04 про стягнення з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Качанівського газопереробного заводу витрат по оплаті вартості судово-економічної експертизи в сумі 11135,15 грн.
Як зазначає Позивач, в 2008 році він направив вищевказаний виконавчий лист на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Сумській області.
16.07.2008 року державним виконавцем вказаного відділу винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. В даній постанові останній посилається на приписи ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України», якими передбачено, що виконання рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.
У листі від 07.08.08 р. № 15-19-01/3083 Головне управління Державного казначейства України у Сумській обл. повідомило Позивача про повернення виконавчого листа без виконання та посилаючись на ст. 95 Конституції України, п.8 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України зазначило, що «…станом на 06.08.08 р. в Головному управлінні не відкрито бюджетні рахунки, на яких обліковуються кошти державного бюджету, цільовим призначенням яких є відшкодування фізичним і юридичним особам судових витрат по оплаті судово-економічної експертизи в адміністративних справах».
Як зазначає Позивач, 18.08.2008 року він направив виконавчий лист № 8-697-04 від 26.07.2006 року до Державного казначейства України для виконання. Відповідач своїм листом від 26.09.2008 року (№ 18-04/10434-16318) повернув вищевказаний виконавчий лист на адресу Позивача без виконання. При цьому послався на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»де передбачено, що у випадку призначення експертизи у адміністративній справі здійснюється з ініціативи суду, такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією України. Запропоновано Позивачу звернутись до відповідних органів ДСА України.
20.10.08 р. та 12.12.08 р. Позивач направляв виконавчий лист на виконання до Державного казначейства України, проте він повертався останнім без виконання.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Межі повноважень органів державної влади визначені ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією України та законами України.
Так, стаття 95 Конституції України закріплює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ст. 23 Бюджетного кодексу України), яке в свою чергу має кількісні та часові обмеження (п. 9 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до статей 48 та 112 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів; бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань, здійснює контроль за їх дотриманням та контролює відповідність платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується і є юридичною особою, має самостійні кошториси видатків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства фінансів України. Державне казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Основними функціями Державного казначейства України є: здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку; відкриває, веде та закриває рахунки в органах Державного казначейства України; провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень; нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства; веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством; у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції тощо.
Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Так, статтею 92 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що, якщо призначення експертизи здійснюється за ініціативою суду, а також у разі звільнення сторін від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 2 Порядок виконання рішень № 609, рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 цього Порядку юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства України, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду: надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів; вартості конфіскованого за рішенням суду майна, іншого майна, що переходить у власність держави, вилученого податковими, митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами; конфіскованої за рішенням суду національної або іноземної валюти та коштів від реалізації інших валютних цінностей, вилучених податковими, митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами; відшкодування за рішенням суду з державного бюджету податку на додану вартість та/або відсотків за бюджетну заборгованість за несвоєчасно відшкодовані суми податку; стягнення за рішенням суду штрафів (відсотків), нарахованих на суми неповернутих (невідшкодованих) з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету.
Із зазначеного вбачається, що повернення витрат по оплаті судово-економічної експертизи до вище вказаного переліку випадків, згідно яких Відповідач безспірно списує кошти з бюджетних рахунків, не входить.
Крім того пунктом 7 статті 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення.
Згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів (тобто, бюджетну установу, яка уповноважена на здійснення певних видатків з бюджету).
Стаття 22 Бюджетного кодексу України встановлює виключний перелік головних розпорядників бюджетних коштів, якими, в тому числі, є міністерства за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України.
Так, Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»коли обидві сторони у адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (компенсації, пов'язані з проведенням судової експертизи), вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією України в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат.
Аналізуючи вище вказані приписи, суд приходить до висновку, що рішення Відповідача про відмову в прийнятті виконавчого листа та повернення виконавчого листа без виконання, прийнято з дотриманням норм чинного законодавства. Суд також вважає, що Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк