ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 лютого 2009 року 16:40 № 13/624
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного Управління МНС України в м.Києві
до Контрольно-ревізійного Управління в м. Києві
про визнання нечинним та скасування акту про результати ревізії від 08.09.2008 року №06-30/936 та визнання нечинною вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 30.09.2008 року №26-06-14/6688
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками Відповідача які зафіксовані в акті ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2007 року по 01.07.2008 від 08.09.2008 року № 06-30/936 складеного за результатами перевірки.
Вважає такими, що не відповідають дійсності зазначені в акті твердження про допущені ним порушення та викладені висновки відповідача щодо таких порушень. На його думку дії останнього із викладення зазначених порушень в акті протиправні, а відповідні положення акту такі, що підлягають визнанню нечинними та скасуванню.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. При цьому посилається, зокрема, на ст. 13 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(надалі -Закон про КРУ), положення ст. ст. 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд -
Відповідно до ст. 2 Закону про КРУ головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі -підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
На підставі вище вказаної норми Закону Відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.01.07 р. по 01.07.08 р.
08.09.2008 р. за результатами ревізії Відповідачем було складено акт ревізії № 06-30/936 та на адресу Позивача, направлено лист від 30.09.08 р. №26-06-14/6688, яким останнього зобов'язано: «розглянути матеріали ревізії та вжити вичерпних заходів, направлених на посилення контролю за станом фінансової дисципліни; забезпечити усунення виявлених недоліків та порушень і ефективне використання спеціальних коштів; Посилити контроль за дотриманням законодавства в частині укладання договорів пайової участі, та недопущення в подальшому непродуктивних зайвих витрат; у встановленому законодавством порядку вирішити питання про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущених порушеннях посадових осіб».
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Суд бере до уваги, що акт ревізії - це службовий документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені недоліки в господарюванні. Метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання власникові та іншим користувачам матеріалів ревізії, визначених законодавством, суттєвої, повної і обґрунтованої інформації про стан збереження і використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.
Так, частина 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах про оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 08.09.2008 р. № 06-30/936 складений у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Також суд вважає, що акт ревізії сам по собі є суб'єктивним міркуванням фахівців головного контрольно ревізійного управління України, що здійснювали перевірку та зафіксували об'єктивні (не об'єктивні) висновки останнього. Даний акт не є нормативним або ненормативним актом, який встановлює, змінює, скасовує норми права чи породжує права та обов'язки суб'єкта якому він адресований.
Пунктом 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»надано право органам ДКРС пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги.
Відповідно до головних завдань та враховуючи права надані Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», відповідачем було скеровано лист від 30.09.2008 №26-06-14/6688 про результати ревізії, який за своїм змістом є пропозицією (а не вимогою) про недопущення та запобігання вчиненню порушень законодавства в подальшому.
Вказаний вище лист, має неконкретизований характер та містить зобов'язання позивача здійснювати у майбутньому фінансово-господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства.
Тобто, Відповідач у даному випадку не реалізував надані йому законодавством права (п.7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»)
Таким чином, на думку суду, відсутній факт порушення прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк