ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
13 травня 2009 року 12:25 № 13/509
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс-Агропром 5С"
про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення у дохід держави всього отриманого за договорами на суму 503 910 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Хдібодар»(надалі -Відповідач 1) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень-квітень 2007 року Позивач виявив, що суми податкового кредиту були сформовані за результатами взаємовідносин з ТОВ «Полюс -Агропром 5С»(надалі -Відповідач 2). Позивач зазначає, що останній виступав в якості посередника, безпосереднім постачальником реалізованої сільськогосподарської продукції являється ТОВ «Агрокомпанія Сан». Щодо діяльності ТОВ «Агрокомпанія Сан»та осіб, які були причетні до його діяльності порушувались кримінальні справи за ст. 205, ст. 209 КК України (фіктивне підприємництво, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом).
В своїй позовній заяві Позивач стверджує, що спірні господарські зобов'язання щодо купівлі-продажу олії соняшникової нерафінованої між Відповідачем 2 і ТОВ «Агрокомпанія Сан», а потім між ТОВ «Хлібодар»та ТОВ «Полюс-Агропром 5С»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме ухилення від сплати податків, відмивання незаконно одержаних коштів через здійснення фіктивного підприємництва та укладення безтоварних угод.
Внаслідок протиправної та фіктивної діяльності ТОВ «Агрокомпанія Сан»і ТОВ «Полюс-Агропром 5С», між ТОВ «Хлібодар»і ТОВ «Полюс-Агропром 5С»був укладений договір № 2/03 від 01.03.2007 року (надалі -спірний договір), в результаті виконання якого Відповідачем-2 (ТОВ «Полюс-Агропром С») не було сплачено податок на прибуток підприємства та податок на додану вартість до державного бюджету, а Відповідачем-1 (ТОВ «Хлібодар») заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 83 985,00 грн.
Позивач вважає, що оскільки відшкодування суми податку на додану вартість платнику на розрахунковий рахунок, у зв'язку із включенням платником до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість, відбувається з державного бюджету, то в даному випадку держава повинна відшкодувати суми податку на додану вартість, які фактично до державного бюджету не надійшли. Отже, укладання та виконання спірної угоди суперечить інтересам держави та суспільства, так як завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання, а тому зазначений правочин має бути визнаний недійсним у відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України.
Позивач звертає увагу суду на припис ст. 207 ГК України, яким встановлено, що господарське зобов'язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути визнано на вимогу державного органу недійсним повністю або в частині.
Позивачем, у відповідності до ст. 39 КАС України, в газеті «Голос України»№ 62 (4562) від 07.04.2009 р. було розміщено оголошення, яким поінформовано Відповідачів про предмет позову, дату, час та місце судового розгляду даної справи.
У письмовому запереченні проти позову Відповідач 1 повідомив, що проти позову заперечує. При цьому подав копії відповідних документів, які, на його думку, підтверджують виконання ним спірного договору, зокрема, видаткові та податкові накладні, виписки з банківського рахунку, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар. Також зазначає, що згідно законодавства України він не несе відповідальність за дії посадових осіб Відповідача -2.
Відповідач 2 у письмових поясненнях повідомив, що проти позову заперечує. На його думку Позивачем помилково застосовується норма нікчемності правочину передбачена ст. 215 Цивільного кодексу України. Також вважає безпідставним звинувачення Позивача в занижені податкових зобов'язань Відповідачем -2 і не відображення господарських операцій з ТОВ «Хлібодар»в податковій звітності за 1 квартал 2007 року. Зазначає, що у відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ 31.05.07 р. Відповідачем -2 було подано ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ з урахуванням яких було задекларовано загальний обсяг поставок за березень-квітень 2007 року на суму 4 972 354,00 грн. та 4 198 539,00 грн.
Також Відповідач -2 просить звернути увагу суду на те, що в позовній заяві містяться висновки, які документально не підтверджуються та суперечать законодавчим нормам.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Між Відповідачем -1 (покупець) та Відповідачем -2 (продавець) 01.03.07 р. було укладено договір купівлі-продажу № 2/03 відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає й оплачу на умовах СРТ Херсон (термінал ТОВ «Херсонес») Олію соняшникову нерафіновану українського походження вид, кількість, якість, ціна і вартість якого визначається відповідно до умов даного договору. Загальна вартість товару за договором без ПДВ складає 854 150,00 грн., ПДВ 170 830,00 грн. В розділі «Умови і терміни поставки»договору передбачено, що місце фактичної передачі товару термінал ТОВ «Херсонес», м. Херсон.
ТОВ «Хлібодар»подало до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 року (вх. від 18.05.2007 р. № 51571) з розрахунками сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банківській установі за період березень 2007 року в розмірі 2 563 702,00 грн.
Працівниками ДПІ у Подільському р-ні м. Києва відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/98-ВР (надалі -Закон про ПДВ) і вимог наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»від 18.08.2005 року за № 350 були проведені виїзні позапланові документальні перевірки ТОВ «Хлібодар»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень - квітень 2007 року.
Під час перевірки Позивач встановив, що на виконання умов договорів купівлі-продажу ТОВ «Полюс-Агропром 5С»були виписані видаткові накладні на поставку соняшникової олії: № 83 від 06.03.07 р. на суму 138 732,00 грн. в тому числі 23 122,00 грн. ПДВ; № 87 від 09.03.07 р. на суму 142 164,00 грн. в тому числі 23 694,00 грн. ПДВ; № 86 від 07.03.07 р. на суму 141 042,00 грн. в тому числі 23 507,00 грн. ПДВ № 88 від 10.03.07 р. на суму 81 972,00 грн. в тому числі 13 662,00 грн. ПДВ на загальну суму 503 910,00 грн. та ПДВ 83 985,00 грн.
Відповідач 1 перерахував Відповідачу 2 кошти за отриманий товар, що підтверджується поданими Відповідачем 1 копіями платіжних доручень: № 322 від 12.03.07 р. на суму 300000,00 грн.; № 331 від 13.03.07 р. на суму 65178,00 грн.; № 339 від 13.07.07 р. на суму 40 000,00 грн.; № 346 від 14.03.07 р. на суму 44 460,80 грн.; № 347 від 14.03.07 р. на суму 141 697,60 грн.
Відповідач -1 та Відповідач -2 подали документи, які підтверджують факт відображення господарських операцій в податковій звітності придбаного та відповідно проданого ними товару.
Позивач зазначає, що Відповідач -2 виступав в якості посередника, безпосереднім постачальником реалізованої сільськогосподарської продукції являється ТОВ «Агрокомпанія Сан».
Мотивує вище вказаного твердження Позивач тим, що слідчим управлінням УМВС України в Запорізькій області 11.04.2008 року було порушено кримінальну справу № 5010704 відносно власника ТОВ «Агрокомпанія Сан»гр. ОСОБА_1 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.
В своїй позовній заяві Позивач стверджує, що спірні господарські зобов'язання щодо купівлі-продажу олії соняшникової нерафінованої між Відповідачем 2 і ТОВ «Агрокомпанія Сан», а потім між ТОВ «Хлібодар»та ТОВ «Полюс-Агропром 5С»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме ухилення від сплати податків, відмивання незаконно одержаних коштів через здійснення фіктивного підприємництва та укладення безтоварних угод.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити виходячи з наступного.
Судом враховується, що органи державної податкової служби, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року, можуть звертатися до судів із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; …)
Аналізуючи подані Відповідачами документи суд вважає помилковим міркування Позивача щодо нікчемності спірного правочину.
Також суд вважає, що Позивач не наведено належних доказів щодо того, що спірний договір є безтоварною операцією. Так, в матеріла справи наявна відповідь ТОВ «Херсонес»від 25.06.08 р. № 255 на запит від ТОВ «Хлібодар»від 23.06.08 р. № 92 щодо надходження олії соняшникової нерафінованої та термінал ТОВ «Херсонес»від, зокрема, ТОВ «Полюс-Агропром 5С».
Не може бути залишеною поза увагою суду посилання Відповідача - 2 та додані докази на їх підтвердження щодо того, що 31.05.07 р. ним було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ з урахуванням яких було задекларовано загальний обсяг поставок за березень-квітень 2007 року на суму 4 972 354,00 грн. та 4 198 539,00 грн.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний правочин було вчинено в 2007 році.
Згідно з ч.1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності 01.09.2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Положення ст. 207 та ст. 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ч.2 ст.228 ЦК є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом ч.1 ст. 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, що про оспорюваний правочини укладений 01.03.2007 року, Позивач дізнався у травні 2007 року з під час проведення перевірки Відповідача -1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень -квітень 2007 року , однак звернувся до суду в вересні 2008 року. Отже Позивачем також пропущено річний строк звернення до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк