ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 вересня 2008 року 12:35 № 13/90
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Червонописький В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва
про скасування рішень від 07.04.2008 р. № 0001502303 про застосування штрафних санкцій на суму 191 162,10 грн;
від 07.04.2008 р. № 000149303 про застосування штрафних санкцій на суму 71 663,10 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2008 року о 12 год. 35 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»звернулося до суду з адміністртативним позовом до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва про скасування рішень від 07.04.2008 року №0001502303 про застосування штрафних санкцій на суму 191162,10 грн., та від 07.04.2008 року за №000149303 про застосування штрафних санкцій на суму 71663, 10 грн., оскільки такі застосовані протиправно і незаконно.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 25.03.2008 року провів перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складено акт №002160. При перевірці особами, що її проводили, було виявлено незабезпечення оприбуткування готівкових коштів (у день їх надходження) у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на загальну суму 38232,42 грн., у книзі за 18.03.2008 року відсутній запис у розділі «Облік руху готівки»на суму розрахунків. Однак працівниками відповідача не взято до уваги факт, що при закритті операційного дня 18.03.2008 року реєстратор розрахункових операцій типу DATECS FP 3530T заводський №ДО 10000805 (фіскальний №Z651002154) при формуванні фіскального звітного чеку (Z-звіту) зробив помилку та роздрукував помилковий фіскальний чек звіту, що було помічено комп'ютером філіалу. Зазначений реєстратор було направлено в ремонт, який знаходився в сервісному центрі на час перевірки. Сума грошей, що знаходилася в касі була оприбуткована через РРО -був відсутній лише запис в КОРО з технічної неможливості визначити правильну суму коштів для запису, оскільки фіскальний чек звіту містив неправдиву і неточну інформацію. На момент перевірки фіскальний звітний чек за 18.03.2008 року знаходився в книзі обліку, однак не був закріплений. 25.03.2008 року реєстратор розрахункових операцій було повернуто і в книзі обліку розрахункових операцій були зроблені всі необхідні записи, які відповідали дійсності. Штрафні санкції, застосовані відповідачем відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», а не закону, як передбачено ГК України. Перевіркою також встановлено, що згідно касових книг підприємства за 2007, 2008 рік, журналів реєстрації видаткових, прибуткових касових документів за період з 04.12.2007 рік по 25.03.2008 року споживачам за повернутий товар видатковими касовими ордерами були видані готівкові кошти в сумі 14264,62 грн., які не проведені через РРО, відповідні розрахункові документи споживачам не видавалися. Оскільки РРО, які використовуються позивачем, не забезпечують окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача». Проведення видачі коштів при поверненні товару від споживачів за допомогою функції «службова видача»призведе до численних помилок при оприбуткуванні виручки та фінансових санкцій з боку контролюючих органів, оскільки форма чеку службової видачі при поверненні товару не дає змоги визначити артикул товару, його податкову групу. РРО показує лише зменшення суми готівки в касі, не визначаючи самого факту повернення готівки. А тому всі видачі готівки при поверненні товарів від споживачів робилися з металевого сейфу каси підприємства відповідно до Постанови Правління НБ України від 15.12.2004 року «Про затвердження Положенння про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». А тому висновки осіб, які здійснювали перевірку на порушення вимог законодавства, не відповідають дійсності. У судовому засіданні представник позивача посила скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва від 07.04.2008 року №0001502303 про застосування штрафних санкцій на суму 191162,10 грн. та від 07.04.2008 року №000149303 про застосування штрафних санкцій на суму 71663,10 грн..
У письмовому запереченні проти позову, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обгрунтування свого заперечення вказує, що внаслідок проведеної 25.03.2008 року ДПІ у Дарницькому районі м.Києва перевірки, було виявлено, що згідно касових книг підприємства за 2007, 2008 рік журналу реєстрації прибуткових, видаткових касових документів за період з 04.12.2007 року -25.03.2008 року споживачам за повернутий товар видатковими касовими ордерами були видані готівкові кошти в сумі 14264,62 грн., які не проведені через РРО, без видачі відповідних розрахункових документів. Крім того позивач не забезпечив оприбуткування готівкових коштів (у день їх надходжень) у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі розрахункових операцій на загальну суму 38232,42 грн., в КОРО за 18.03.2008 року відсутні записи у роділі 2 обліку руху готівки та сумі розрахунків за цей день. Повернення коштів споживачам позивач здійснив з порушенням вимог законодавства. Вважає оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій законними та обгрунтованами. Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м.Києві 25.03.2008 року було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено акт про порушення, п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
На підставі згаданого вище акту 07.07.2008 року було винесено рішення №0001492303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.1, 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», сума яких складає 71663,10 грн.; та рішення №0001502303 про застосування штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 191162,10 грн. за виявлене порушення п.2.6 Положення «Про ведення касових операцій у націоальній валюті України».
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року з наступними змінами і доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; 9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Із акту перевірки відповідача від 25.03.2008 року вбачається, що порушення позивача полягає у невиданні споживачам розрахункових документів РРО за повернутий товар за період з 04.12.2007 рік по 25.03.2008 року на суму 14264,62 грн., за що було застосовано штрафні санкції.
Однак з наведеної вище статті Закону слідує, що на суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, покладається обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій при продажу товарів.
Перевіркою було встановлено нероздрукування чеків РРО при поверненні, а не продажі товарів.
Відповідно до п.3.4. Постанови Правління Національно банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 року №637, Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Крім того в матеріалах справи наявні видаткові касові ордери, якими підверджуються факти повернення позивачем коштів споживачам за придбаний товар на суму 14264,62 грн..
Таким чином рішення від 07.04.2008 року №0001492303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 71663,10 грн. винесене без належних підстав.
Пункт 11 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (саме законами України).
В якості підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача у розмірі 191162,10 грн. за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідач у спірному рішенні посилається на абзац 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Відповідно до ст.2 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Стаття 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф визначає як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами (саме законами), що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Крім того судом враховується факт несправності реєстратора розрахункових операцій 18.03.2008 року, що підтверджується денним фіскальним звітом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
З огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності. Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»не є законом України, відтак відповідач, як орган державної влади, не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції.
Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення, на підставі якого було нараховано штрафні (фінансові) санкції, є помилковим та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва №0001502303 від 07.04.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»у розмірі 191162,10 грн.; №0001492303 від 07.04.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 71663,1 грн..
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»(адреса: 02140 м.Київ, вул.Гришка, 3, код ЄДРПОУ 25288083) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.Степанюк