26.11.2024
Єдиний унікальний №497/2828/24
Провадження №1-кс/497/1006/24
26.11.24 року м. Болград
Слідчий суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою (клопотанням) в порядку ст.206 КПК України ОСОБА_2 , поданою в його інтересах представником - адвокатом ОСОБА_3 про незаконне затримання, -
26.11.2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло скарга (клопотання) ОСОБА_2 , подана в його інтересах представником - адвокатом ОСОБА_3 про незаконне затримання, якою просить слідчого суддю зобов'язати службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно доставити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та постановити ухвалу, якою зобов'язати службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування скарги (клопотання) адвокат зазначає, що 08.11.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був примусово доставлений невстановленими особами, що представилися працівниками ТЦК до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому було видано військовий квиток та перенаправлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК.
ОСОБА_2 проходить лікування з 01.11.2024 на стаціонарному лікуванні в Київській області, Білоцерківсього району, смт Ставище в КНП «Ставищенька лікарня». В зв'язку з хворобою Вертеброгенний хронічний попереково - крижовий радикуліт, виразніше - ліворуч, загострення, виражений больовий та м'язово - тонічний синдром, виражені статико - динамічні розлади. Остеохондроз поперекового відділу хребта.
ОСОБА_2 утримується в ІНФОРМАЦІЯ_5 силою, протиправно без надання доступу до медичних препаратів, без надання можливості скористатися медичною допомогою. Зважаючи на вищевикладене його стан різко погіршується що може призвести до летальних наслідків.
На його виклик прибула Швидка медична допомога, яка хотіла госпіталізувати ОСОБА_2 , але ТЦК відмовили в такій госпіталізації.
З 08.11.2024 по 25.11.2024 14 днів заявника утримують проти його волі, возять до різних військових частин які відмовляються його приймати.
За даним фактом представником було подано заяву до ДБР, але станом на 25.11.2024 року наявна тільки відповідь від ДБР України, в якій повідомлено що заяву скеровано то Територіального відділу ДБР з дислокацією у м. Миколаїв.
На підставі ст.206 КПК України заявник просить невідкладно розглянути скаргу, зобов'язати службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 негайно доставити ОСОБА_2 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та постановити ухвалу, якою звільнити останнього.
Дослідивши скаргу (клопотання), приходжу до висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження за цією скаргою за наступних підстав.
Відповідно до положень ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Ст.206 КПК України, якою регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі з загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, -голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Згідно з п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 5 ч.1 ст.3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи для тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Тобто, з положень ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Зі змісту скарги та доданих до неї документів не вбачається, що відносно ОСОБА_2 здійснюється кримінальне провадження і що останній тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
У положеннях ч.ч.2-5 ст.206 КПК України, на які посилається представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 обґрунтовуючи вимоги скарги, йдеться про те, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Тобто, слідчий суддя за наслідками розгляду скарги, поданої у порядку ст.206 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою, та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Разом з цим, з тексту скарги (клопотання) слідує, що ОСОБА_2 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст.208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст.207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Також суд звертає у вагу, що в обґрунтуванні клопотання вказано, що наразі особа утримується в ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто не перебуває в межах територіальної юрисдикції суду, слідчого судді до якого він звернувся зі скаргою (клопотанням).
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
На думку слідчого судді, у даному випадку належним способом реагування на позбавлення особи волі, про що зазначає у скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 є звернення до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та подальшим внесенням відомостей в ЄРДР, та адвокат скористався наданим правом та наразі звернувся до ДБР у м. Миколаєві в рамках якого і буде здійснюватися перевірка.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_3 . Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою (клопотанням) ОСОБА_2 , поданою в його інтересах представником - адвокатом ОСОБА_3 про незаконне затримання.
Копію ухвали надіслати заявнику та його представнику.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1