Справа № 495/10542/24
Номер провадження 1-кп/495/1018/2024
25 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суду Одеської області в складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в спрощеному провадженні обвинувальний акт, затверджений 21 листопада 2024 року у кримінальному провадженні, яке внесене 18.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024166240000202 щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Білгород-Дністровського району, с. Старокозаче, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
сторони кримінального провадження :
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілий - ОСОБА_7
законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_8
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року обвинувачений ОСОБА_3 , зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання спільної дитини - сина ОСОБА_7 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.11.2016 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 20.08.2032 року.
Однак, обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи про встановлений судом обов'язок сплачувати аліменти, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених судовим рішенням коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи дане рішення та ухиляючись від його виконання, будучи фізично здоровим, при цьому упродовж тривалого часу не вживаючи офіційних заходів щодо працевлаштування, умисно, протиправно порушуючи обов'язки батька передбачені ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 180-183 СК України, всупереч вимогам ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 21.11.1989, відповідно до положень яких батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, не сплачував встановлені судом кошти (аліменти) на утримання дитини.
Заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав та матеріальної допомоги своїй дитині не надавав незважаючи на те, що мав під час вказаного періоду тимчасові заробітки.
У зв'язку з ухиленням від виплати аліментів обвинувачений ОСОБА_3 , попереджався державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, однак, попередження ігнорував та продовжував ухилятись від виплати коштів на утримання дитини, в результаті чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 31.10.2024 року становить 108 тисяч 783 гривні 57 копійок, що сукупно перевищує суму за 3 місяці відповідних платежів.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
21 листопада 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у відношенні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України у якому міститься клопотанням прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 від 21 листопада 2024 року , складена в присутності захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- заяву законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про відсутність заперечень відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 302 КПК України, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному порядку за обвинуваченням ОСОБА_3 .
- матеріали досудового розслідування.
Як вбачається з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.
Ураховуючи зазначене, суд уважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Відповідно до частин 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про судоустрій та статус суддів суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 17, статей 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не неоспорюються учасниками судового провадження.
Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням було встановлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року обвинувачений ОСОБА_3 , зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання спільної дитини - сина ОСОБА_7 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.11.2016 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 20.08.2032 року.
Однак, обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи про встановлений судом обов'язок сплачувати аліменти, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених судовим рішенням коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи дане рішення та ухиляючись від його виконання, будучи фізично здоровим, при цьому упродовж тривалого часу не вживаючи офіційних заходів щодо працевлаштування, умисно, протиправно порушуючи обов'язки батька передбачені ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 180-183 СК України, всупереч вимогам ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 21.11.1989, відповідно до положень яких батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, не сплачував встановлені судом кошти (аліменти) на утримання дитини.
Заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав та матеріальної допомоги своїй дитині не надавав незважаючи на те, що мав під час вказаного періоду тимчасові заробітки.
У зв'язку з ухиленням від виплати аліментів обвинувачений ОСОБА_3 , попереджався державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, однак, попередження ігнорував та продовжував ухилятись від виплати коштів на утримання дитини, в результаті чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 31.10.2024 року становить 108 тисяч 783 гривні 57 копійок, що сукупно перевищує суму за 3 місяці відповідних платежів.
Установлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений ОСОБА_3 з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме : злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості обвинуваченого ОСОБА_3 установлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття, та відсутності обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.
Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_3 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про обставин вчинення кримінального правопорушення, а також надав дозвіл на спрощений розгляд кримінального провадження.
Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_3 як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального проступку та осуд своєї поведінки), а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом'якшує покарання. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_4 уважає наявність такої обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття, та вказана в обвинувальному акті.
4. Мотиви призначення покарання.
Суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням викладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, який не працює, тяжкості вчиненого кримінального проступку, фактично відсутності завданої шкоди, вартості та виду майна, яким заволодів обвинувачений, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
На думку суду, залучення до такого виду призначеного виду покарання створить процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Крім того, такий вид покарання застосується через органи пробації, якими передбачено проходження пробаційних програм, які передбачені для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, і що наддасть можливість змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 376, 381, 382, 395 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін у 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання ,роботи або навчання,
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 доручити Білгород-Дністровському районному відділу філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1