Справа №2а- 6864/10/1570
12 листопада 2010 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
секретаря Юзефович Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лео»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До суду 29.06.2010 року звернулось Приватне підприємство «Лео»(далі ПП «Лео») з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси (далі ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 02.04.2010 року №0001732301/0 , за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 160637 гривень (107091грн. за основним платежем, 53546грн. -штрафна (фінансова) санкція), та №0001722301/0,за якими визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 200795 гривень (133863грн. за основним платежем, 66932грн. -штрафна (фінансова) санкція), які прийняті на підставі акту перевірки ДПА в Одеській області №106/23-214/32429007 від 22.03.2010 року.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі акту №106/23-214/32429007 від 22.03.2010 року невиїзної документальної перевірки ПП «Лео» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Шерус” за період з 01.11.2007 року по 31.03.2008 року. У висновку Акту зазначено, що позивачем порушено п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 133863грн.; пп.7,4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на суму 106939 гривень, а також завищено показник по ряд.26 декларації за березень 2008 року на 152грн, що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет (ряд. 27 декларації) на 152 грн. за серпень 2008 року. Проте висновки Акту перевірки про вказані порушення при здійсненні ним господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам по їх складанню. Виходячи зі змісту п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України №334/94-ВР підприємством порушень цих норм не допущено.
ДПІ стверджуючи в Акті перевірки про відображення ПП «Лео»в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів (актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних), складених ТОВ „Шерус”, операцій з придбання товарів, робіт, послуг, не зазначила, в чому саме полягало виявлене порушення вказаних норм законів з боку ПП «Лео», тобто зміст виявленого порушення. В акті перевірки не вказано про порушення ПП «Лео»вимог законодавства щодо складання первинних документів, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції.
Посилання в акті перевірки на нікчемність договорів укладених між ПП «Лео»та ТОВ „Шерус” є безпідставним, оскільки нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, проте ні однієї норми закону при складанні договорів ПП «Лео»не порушувало.
Враховуючи встановлення перевіркою відсутності заборгованості ПП «Лео» перед ТОВ «Шерус», отримання позивачем від цього ТОВ товарів, робіт, послуг за спірний період, за належним чином оформленими первинними документами, вказані операції є здійсненими, виконаними. У зв'язку з вказаними обставинами позивач просить скасувати прийняті на підставі зазначеного Акту перевірки податкові повідомлення-рішення.
22.09.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив, з урахуванням результатів розгляду скарги в адміністративному порядку, визнати протиправними і скасувати з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення №0001722301/0 від 02.04.2010 року, №0001722301/1 від 01.07.2010 року ДПІ, за яким йому визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 200795 гривень (133863 гривень -за основним платежем, 66932 гривень -штрафна (фінансова) санкція); №0001732301/0 від 02.04.2010 року, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 160637гривень (107091грн. за основним платежем, 53546грн. -штрафна (фінансова) санкція);№0007962301/1 від 01.07.2010 року, за яким визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 160408,5 гривень (106939 гривень -за основним платежем, 53469,5 гривень -штрафна (фінансова) санкція) (т.1 а.с.159-161).
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також зазначили, що сама перевірка здійснена відповідачем неправомірно, без встановлених законом підстав, а саме посилання в акті перевірки на п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”, оскільки запит підприємству не надсилався взагалі, а такій підстави як постанова слідчого по кримінальної справи частиною 6 ст.11-1 Закону не передбачено. Крім того, ТОВ „Шерус” був включений до ЄДР як суб'єкт господарювання, а тому для ПП «Лео»відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” ці відомості є достовірними, так як він -позивач не знав та не міг знати про те, що такі відомості є недостовірними. Позивач також зазначив, що безпідставними є посилання в Акті перевірки в обґрунтування зменшення валових витрат позивача з придбання товарів, робіт, послуг на відсутність можливості визначити умови транспортування товару, так як витрати по транспортуванню придбаного товару у вказаних контрагентів взагалі не відображались у складі валових витрат за спірний період, оскільки ці витрати ніс контрагент. Належне ж виконання договорів та отримання товарів від контрагента ТОВ „Шерус” підтверджується подальшим використанням в своїй господарській діяльності отриманого товару, що підтверджується подальшою реалізацією його, що оформлено договорами, накладними, рахунками.
Представник відповідача ДПІ позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорювані рішення-повідомлення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства. Проте представник відповідача не заперечував, що запит відповідно до п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України” ПП «Лео»не надсилався, а перевірка була здійснена відповідно до постанови слідчого.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ПП «Лео» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради, свідоцтво А00 №251230 від 05.05.2003 року ( т.1 а.с.177). На податковий облік взято 15.05.2003 року.
З 09.03.2010 року по 19.03.2010 року головним державним податковим ревізором -інспектором ДПІ Уткіною О.В. проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Лео»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Шерус” за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 року, за результатами якої складений акт № 106/23-214/32429007 від 22.03.2010 року (т.1 а.с.108-134).
На підставі Акту №106/23-214/32429007 від 22.03.2010 року ДПІ 02.04.2010 року прийняла податкові повідомлення-рішення №0001732301/0 , за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 160637 гривень (107091грн. за основним платежем, 53546грн. -штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення пп.7,4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, та №0001722301/0, за якими визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 200795 гривень (133863грн. за основним платежем, 66932грн. -штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України №334/94-ВР (т.1 а.с.39-40).
Позивач оскаржив податкові повідомлення -рішення в адміністративному порядку до ДПІ (а.с.162-166), за результатами розгляду якої ДПІ прийняла рішення №23795/10/25-012 від 09.04.2010 року, яким податкове повідомлення -рішення №0001722301/0 від 02.04.2010 року залишила без змін, а скаргу без задоволення, та скасувала податкове повідомлення -рішення №0001732301/0 від 02.04.2010 року у частині 152 грн. донарахованого ПДВ та 76,5 штрафних санкцій, в інший частині залишила податкове повідомлення -рішення без змін (т.1 а.с.183-192).
На підставі рішення ДПІ №23795/10/25-012 від 09.04.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0007962301/1, за яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 160408,50гривень (106939грн. за основним платежем, 53469,50грн. -штрафна (фінансова) санкція) та №0001722301/1 від 01.07.2010 року ,за якими визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 200795 гривень (133863грн. за основним платежем, 66932грн. -штрафна (фінансова) санкція) (т.1 а.с.180-181).
В висновку Акту вказано, що перевіркою встановлені порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України №334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1-4-й квартали 2007 року на суму 133863,0грн., а також порушення пп.7,4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на суму 106939,0 грн. за вказаний період (т.1 а.с.133).
В Акті зазначено, що перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11” показників за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 року встановлено, що на їх формування мало вплив здійснення операцій, у т.ч. придбання у ТОВ „Шерус” гофрокоробу, мастила вазелінового, спандексу, ниток швацьких, паперу туалетного, ниті поліамідної, найлоколу, ковзної добавки, лаку, кілець викельних.
В порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України №334/94-ВР підприємством віднесено до складу валових витрат операції з придбання товарів, отриманих від ТОВ „Шерус”, які відображені в бухгалтерському обліку проводкою Дт 28 „Товари”, Кт 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” всього у сумі 535455грн.(т.1 а.с.113-114)
Пункт 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначає поняття валових витрат виробництва та обігу, а саме що це сума будь -яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, у тому числі будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що ПП «Лео»з ТОВ „Шерус” укладені договори купівлі -продажу товарів від 26.12.2006року, 09.04.2007р., 27.04.2007року, 01.06.2007року, 23.07.2007 року, 25.07.2007року, 01.10.2007року, 05.11.2007року, 29.11.2007 року .
Перевіряючий в акті не заперечує, що у ПП «Лео»наявні всі документи (розрахунки, платіжні документи, накладні, акти виконаних робіт та інші), які підтверджують віднесення до валових витрат -витрати, які стосуються операцій з ТОВ „Шерус”. В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. При цьому в акті перевірки не спростовується та обставина, що всі первинні документи, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача за спірний період відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-Х1V „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та приписам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, якими визначені вимоги до первинних документів.
Суд вважає, що посилання в акті перевірки на те, що зазначені документи не мають юридичної сили і доказовості, оскільки порушують публічний порядок є неспроможним. Жодного доказу в обґрунтування того, що ПП «Лео»за вказаними операціями є вигодо набувачем -особою, на користь якої укладено договір, акт перевірки не містить та не надано відповідачем у судовому засіданні.
При таких обставинах суд вважає посилання перевіряючого на порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР позивачем необґрунтованим, оскільки з боку позивача вимоги вказаних норм Закону виконані в повному обсязі.
Суд не приймає до уваги посилання в Акті перевірки, як на обґрунтування висновків, на відсутність можливості визначити умови транспортування товару: вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням операцій та віддаленості контрагентів один від одного, статус платників податків, за відсутності відповідних договорів, оскільки по договорам підряду та іншим операціям питання витрат по транспортуванню було питанням контрагентів, а ПП «Лео»витрати по транспортуванню придбаного позивачем товару у вказаних контрагентів взагалі не відображалися у складі валових витрат за спірний період.
Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, про порушення якого зазначено в Акті, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
В самому Акті перевірки перевіряючий не спростовує того факту, що у перевіряємий період здійснило господарські операції з ТОВ „Шерус” та суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Таким чином, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР.
Висновки перевіряючого про заниження податку на прибуток на суму 86 701,0 гривень та заниження податку на додану вартість на суму 69361,0 грн. за перевіряємий період фактично ґрунтується на матеріалах кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та інших, в яких наявні пояснення засновника ТОВ „Шерус” про те, що він фінансово-господарською діяльністю підприємства, яке було відкрите на його ім'я не займався, не складав та не підписував документів, рахунків, накладних, декларацій, грошові кошти в банку не знімав.
Між тим, в самому Акті перевірки зазначено, що ТОВ „Шерус” зареєстроване в ЄДР, знаходиться на податкову обліку та звітувало в ДПІ в спірний період -з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року. Не надає податкову звітність ТОВ „Шерус” - до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з 03.02.2009 року (т.1 а.с.125).
Жодна норма Закону України №168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
Крім того, відповідно ж до ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Жодного доказу про те, що позивач знав про недостовірність відомостей, які внесені в ЄДР про ТОВ „Шерус” відповідач суду не надав.
Судом встановлено, що договори, укладені позивачем з контрагентами відповідали вимогам ст.180 ГК та були виконані обома сторонами. Твердження відповідача про нікчемність укладених договорів з посиланням на укладення їх з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд не приймає до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства з боку інших суб'єктів господарювання та їх посадових осіб. У відношенні посадових осіб ПП «Лео»кримінальна справа не порушувалась. Крім того, жодного доказу того, що роботи не були здійснені, що зміст наявних актів виконаних робіт не відповідають дійсності, перевіряючим не зазначено в акті перевірки та представником відповідачів не надано в судовому засіданні.
Також не надано жодного доказу тих обставин, що ПП «Лео» реально не придбала у ТОВ „Шерус” товари по здійсненим господарським операціям. В той же час представником позивача у судовому засіданні надані документи, які підтверджують використання в повному обсязі всіх придбаних у зазначених контрагентів товарів у господарської діяльності позивача ( т.2 а.с.1-49)
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності здійснення позапланової перевірки на підставі ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”, результати якої сталі підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Преамбулою Закону „Про державну податкову службу України” встановлено, що Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та основи діяльності.
В акті перевірки у п.1 зазначено, що перевірка проведена на підставі посвідчення головним державним податковим ревізором -інспектором ДПІ Уткіною О.В. згідно п.1 ст.11, п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України №509-ХП та відповідно до постанови від 27.01.2010 року по кримінальній справі ст.слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Балахтіна І.М. про призначення перевірки ПП «Лео»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово -господарських операцій з ТОВ „Шерус”, а для проведення перевірки використані протоколи допиту у межах кримінальної справи, первинна документація, яка надана підприємством та яка вилучена за постановою слідчого (т.1 а.с.108,111,138).
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачені ст.11-1 Закону „Про державну податкову службу України”. Однією з таких підстав є виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу держаної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п.5 ч.6 ст.11-1). В акті зазначено, що саме на цієї підставі була здійснена позапланова перевірка позивача.
Проте судом встановлено, що письмовий запит органом держаної податкової служби щодо відносин з ТОВ «Шерус»позивачу не направлявся, що свідчить про відсутність підстав для проведення позапланової перевірки, передбаченої п.5 ч.6 ст.11-1 Закону. Проте з 09.03.2010 року по 19.03.2010 року працівник ДПІ на підставі посвідчення здійснив позапланову перевірку позивача, але як зазначено в акті від 22.03.2010 року документальну невиїзну перевірку, в той час як статтею11-1 Закону регулюються підстави та порядок проведення виїзних перевірок.
Таким чином, перевірка була здійснена на підставі постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Балахтіна І.М. від 27.01.2010 року, винесеної по кримінальній справі, якою співробітникам ДПІ доручено проведення позапланової документальної перевірки (ревізії) фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам позивача з ТОВ „Шерус” ( т.1 а.с.138-139)
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.05.2001 року №6-рп/2001 діяльність суб'єктів владних повноважень - органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів врегульована нормами Кримінально -процесуального кодексу України.
При таких обставинах посилання відповідача про здійснення перевірки позивача на підставах як ст.11-1 Закону „Про державну податкову службу України”, так і на підставі постанови слідчого відповідно до ст.66 КПК України, є неспроможним, оскільки повноваження ДПІ щодо здійснення такої перевірки та її наслідків врегульовані різними процесуальними законами.
Відповідно до ст.66 КПК України особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд у справах, які перебувають в їхньому провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь - яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для надання висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Вказана норма КПК України передбачає залучення до процесуальних дій експертів та спеціалістів - осіб, які володіють спеціальними знаннями та не зацікавлені в результатах справи, та є методом збирання доказів по кримінальної справі або проведення дослідчої перевірки, що вимагає відповідно залучення результатів ревізії (перевірки) до кримінальної справи або матеріалів дослідчої перевірки для подальшого прийняття рішення особою, яка проводить дізнання, слідчім, прокурором або судом відповідно до норм КПК України.
Таким чином, при проведенні відповідачем -ДПІ перевірки позивача на підставі постанови від 27.01.2010 року по кримінальній справі ст. слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Балахтіна І.М., у відповідача не було передбачених законом повноважень на прийняття за результатами перевірки повідомлення -рішення.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування своїх позовних вимог і вони підлягають частковому задоволенню шляхом визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0001722301/0 від 02.04.2010 року, №0001722301/1 від 01.07.2010 року, №0007962301/1 від 01.07.2010 року. Вимоги в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007962301/0 від 02.04.2010 року є зайвими і не підлягають задоволенню, оскільки виходячи із положень пункту «б»п.п.6.4.1 п.6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»раніше надіслані податкові повідомлення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує чи змінює раніше прийняте рішення про нарахування податкових зобов'язань за результатами розгляду скарги в адміністративному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Лео»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001722301/0 від 02.04.2010 року, №0001722301/1 від 01.07.2010 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, за яким Приватному підприємству „Лео” визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 200795 гривень (133863 гривень -за основним платежем, 66932 гривень -штрафна (фінансова) санкція).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007962301/1 від 01.07.2010 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, за яким Приватному підприємству „Лео” визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 160408,5 гривень (106939 гривень -за основним платежем, 53469,5 гривень -штрафна (фінансова) санкція).
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001722301/0 від 02.04.2010 року, №0001722301/1 від 01.07.2010 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, за яким Приватному підприємству „Лео” визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 200795 гривень (133863 гривень -за основним платежем, 66932 гривень -штрафна (фінансова) санкція).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007962301/1 від 01.07.2010 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, за яким Приватному підприємству „Лео” визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 160408,5 гривень (106939 гривень -за основним платежем, 53469,5 гривень -штрафна (фінансова) санкція).
17 листопада 2010 року