Категорія №2.11.1
Іменем України
09 листопада 2010 року Справа № 2а-6916/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Борзаниці С.В.
при секретарі: Гапоновій І.В.,
за участю:
представника позивача: Єрмоленка Є.В.,
представника відповідача №1: Борзенко Н.О.,
представника відповідача №2: Мінаєвої І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2010 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення -рішення з податку на додану вартість, в обґрунтування якого послався на наступне.
У травні 2010 року позивачем до Ленінської МДПІ в м. Луганську була подана декларація з податку на додану вартість (далі -ПДВ) за квітень 2010 року, в якій було заявлено до відшкодування ПДВ в розмірі 1463407 грн., після чого Ленінською МДПІ в м. Луганську було проведено перевірку, яка оформлена актом № 613/23-616/35155783 від 19.08.2010. На підставі зазначеного акту першим відповідачем за формою “В1”у відповідності до наказу ДПА України від 21.06.2001 № 253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, згідно з додатком 5 до цього наказу, було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000542360/0 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно якого зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 1463407 грн.
Позивач вважає зазначене податкове повідомлення -рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки, виявлене порушення полягає лише в результатах зустрічних перевірок підприємств, які не здійснювали постачання товарів безпосередньо ТОВ “Принт-Експорт” та у висновках акту зазначено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування неможливо. Однак діючим законодавством не пов'язується здійснення відшкодування ПДВ з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб, які не мають жодного відношення до позивача. Суму бюджетного відшкодування, яка заявлена до відшкодування по декларації за квітень 2010 року, на дату подання цього позову не відшкодовано, дана сума відшкодування виникла у зв'язку зі здійсненням позивачем експортних операцій та усі товари придбано у виробника ТОВ “Поли-Пак”.
Перевіркою не встановлено жодних порушень позивачем формування суми бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2010 року. Усі висновки акту базуються на неможливості перевірити юридичних осіб, які взагалі не мали жодного відношення до основного постачальника ТОВ “Поли-Пак”.
Таким чином, відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування, та таке зменшення пов'язане виключно з неотриманням результатів зустрічної перевірки від юридичних осіб, які не здійснювали таке постачання безпосередньо ТОВ “Принт-Експорт”. Підставою для залучення в якості відповідача ГУ ДКУ в Луганській області є те, що у відповідності до вимог п.1,4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за № 454/12328, територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким згідно із законодавством надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Тому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ленінської МДПІ в м. Луганську № 0000542360/0 від 20.08.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 1463407 грн., стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з ПДВ по декларації за квітень 2010 року у сумі 1463407 грн.; стягнути з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 1703,40 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.
Ленінською МДПІ в м. Луганську було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ “Принт-Експорт” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за березень -червень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з лютого по травень 2010 року та складено акт від 19.08.2010 № 613/23-616/35155783 на підставі п.1, п.4 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, наказу Ленінської МДПІ в м. Луганську від 19.08.2010. При перевірці поданої позивачем податкової декларації за квітень 2010 року та додатку 2 до неї встановлено, що сума заявленого бюджетного відшкодування виникла у попередньому податковому періоді (березень 2010 року). Згідно додатку 5 до декларації за березень 2010 року встановлено, що основним постачальником позивача у березні 2010 року було ТОВ “Поли-Пак”(іпн. 363232712367, м. Луганськ, вул. Звейнека, 2). Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками ТОВ “Поли-Пак”у березні 2010 року були:
- 1 ланка постачання ТОВ «Луганська компанія «Скарн»(код 36409513), стан 10 -запит на встановлення місцезнаходження; сума ПДВ - 400790,33 грн.;
- 2 ланка постачання ПП «ВКФ «Еквілунс» (код 33701475), стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження; сума ПДВ - 5854833,00 грн.;
- 2 ланка постачання ТОВ «ВВФ фірма «Луганськвуглепостачання» (код 36486116), стан 10 -запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ - 5689926,74 грн.
- 2 ланка постачання ТОВ «Луганськекспоенерго» (код 36561617), стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ - 1759270,82 грн.;
- 3 ланка постачання ПП «Торгова фірма «Еталон-Комфорт» (код 36827917), стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ - 47530513,00 грн.
Таким чином, згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства, підприємства -банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням). Неможливо підтвердити факти виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість ”. Бюджетне відшкодування ПДВ без його сплати має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що протирічить самій суті і його основній функції -формування доходів бюджету. Наказом ДПА України “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України про організацію та проведення і перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ” від 18.08.2006 № 350 передбачено, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки підрозділом контрольно-перевірочної роботи складається перелік основних постачальників платника ПДВ у кожному періоді. Пунктом 4.3 вказаного Наказу передбачено проведення зустрічних перевірок по основним постачальникам ПДВ, який перевіряється, придбано товари (роботи, послуги), де сума ПДВ складає 5 і більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у цьому періоді. Вказана інформація щодо постачальників платника ПДВ необхідна для визначення суб'єктів господарювання - постачальників, відносно яких є сумніви щодо їх дієздатності та правоздатності, а також законності здійснених ними фінансово-господарських операцій з перевіряємим платником податків, що в свою чергу є підставою для перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ платником податків, що перевіряється.
Крім того, представник відповідача пояснив, що ознайомлений з первинною документацією, на підставі якої сформовано податковий кредит, порушень при її заповненні та складанні не виявлено, але у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання не підтверджено суму податкового кредиту за квітень 2010 року.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.
Згідно з п.4.1 “Порядку відшкодування податку на додану вартість ”, встановленого спільним наказом ДПА України та ДКУ №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На теперішній час до ГУ ДКУ в Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування ПДВ позивачеві. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Принт-Експорт”, ідентифікаційний код 35155783, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007 за № 1 382 102 0000 013252 (Т.1 а.с.22), перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську і є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100047550 НБ № 010411 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 19.06.2007 (Т.1 а.с. 24).
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Судом встановлено, що позивачем на виконання п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” та Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання ”, до відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 20.05.2010 року була подана з необхідними обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року із зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 1463407 грн. ( Т.1 а.с.9-10), з розрахунками бюджетного відшкодування та коригування сум ПДВ (Т.1 а.с.13), довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.12), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.14), розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.15).
Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами, зокрема мають право:
- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі
- застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до п. 1.2. Наказу № 327 від 10.08.2005, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.
Відповідно до п. 1.3. Наказу № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
В судовому засіданні встановлено, що 19.08.2010 на підставі службового посвідчення серії УЛГ № 007840, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ізваріним Т.Г. на підставі п.1, п.4 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.08.2010 № 981, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за березень -червень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з лютого по травень 2010 року за результатами якої складено акт № 613/23-616/35155783 від 19.08.2010 ( Т.1 а.с.17-21).
Згідно акту перевірки № 613/23-616/35155783 від 19.08.2010, в ході перевірки поданої позивачем податкової декларації за квітень 2010 року та додатку 2 до неї встановлено, що сума заявленого бюджетного відшкодування виникла у попередньому податковому періоді (березень 2010 року). Згідно додатку 5 до декларації за березень 2010 року встановлено, що основним постачальником позивача у березні 2010 року було ТОВ “Поли-Пак”(іпн. 363232712367, м. Луганськ, вул. Звейнека, 2).
Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками ТОВ “Поли-Пак”у березні 2010 року були:
- 1 ланка постачання ТОВ «Луганська компанія «Скарн»(код 36409513), стан 10 -запит на встановлення місцезнаходження; сума ПДВ - 400790,33 грн.;
- 2 ланка постачання ПП «ВКФ «Еквілунс» (код 33701475), стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження; сума ПДВ - 5854833,00 грн.;
- 2 ланка постачання ТОВ «ВВФ фірма «Луганськвуглепостачання» (код 36486116), стан 10 -запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ - 5689926,74 грн.
- 2 ланка постачання ТОВ «Луганськекспоенерго» (код 36561617), стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ - 1759270,82 грн.;
- 3 ланка постачання ПП «Торгова фірма «Еталон-Комфорт» (код 36827917), стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження. Сума ПДВ - 47530513,00 грн.
Згідно акту невиїзної документальної перевірки № 613/23-616/35155783 від 19.08.2010, в ході її проведення встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, неможливо підтвердити ТОВ “Принт-Експорт”заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року на суму 1463407 грн., оскільки враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера.
20.08.2010 на підставі Акту перевірки від 19.08.2010 № 613/23-616/35155783 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення -рішення № 0000542360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 1463407 грн. (а.с.16).
П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за квітень 2010 року. Представник відповідача не заперечує факт, що акти приймання виконаних робіт, вантажно-митні декларації, податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що неможливо провести зустрічні перевірки по всьому ланцюгу постачання.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.
Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.
Судом встановлена відсутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного рішення-повідомлення в частині зменшення бюджетного відшкодування за квітень 2010 року від 20.08.2010 № 0000542360/0 не було, оскільки сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентом позивача, у якого придбавалися товари, не є підставою для висновків про безтоварність відповідних господарських операцій, та про необґрунтоване завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009 року.
Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні - рішенні не наведено.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість - спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Оскільки у даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обов'язок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за квітень 2010 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1463407 грн.
Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно платіжного доручення №851 від 09.09.2010 та платіжного доручення №859 від 09.09.2010 позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн. та 1700,00 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2010 року задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 20.08.2010 № 0000542360/0, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю “Принт -Експорт” в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за квітень 2010 року у розмірі 1463407 грн. (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі чотириста сім гривень).
Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 14010200 “Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Принт -Експорт”(м. Луганськ, вул. Цимлянська, 2, код ЄДРПОУ 35155783, індивідуальний податковий номер 351557812368, р/р 260074731 в ВАТ “ЕРСТЕ БАНК” м. Київ, МФО 380009) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2010 року у сумі 1463407 грн. (один мільйон чотириста шістдесят три тисячі чотириста сім гривень).
Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200 “Державне мито, що віднесене до інших категорій” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Принт -Експорт”(м. Луганськ, вул. Цимлянська, 2, код ЄДРПОУ 35155783, індивідуальний податковий номер 351557812368, р/р 260074731 в ВАТ “ЕРСТЕ БАНК”м. Київ, МФО 380009) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 12 листопада 2010 року.
СуддяС.В. Борзаниця