Справа № 128/4592/24
Іменем України
26 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» відносно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його,
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшло вищевказане подання, яке мотивоване тим, що « ОСОБА_4 засуджений вироком Красивлівського районного суду Хмельницької області від 23.02.2023 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 310 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України, до 3 років 10 місяців позбавлення волі. У зв'язку з набранням законної сили 09.08.2024 Законом України №3886-1X від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» адміністрація Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» направляє подання до Вінницького районного суду для вирішення питання відповідно до ст. 5, ст. 74 КК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, відповідно до положень Закону України №3886-1X від 18.07.2024».
В судовому засіданні 26.11.2024 прокурор ОСОБА_3 зазначив, що вироком Красилівського районного суду Хмельницької області вироком від 23.02.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за викрадення майна, вартість якого станом на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому на підставі частини другої статті 74 КК України слід звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 24.08.2019, від 28.08.2019 та від 31.08.2019. Також, враховуючи, що вартість викраденого ОСОБА_4 майна станом на момент вчинення 23.12.2020 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, перевищувала два неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому відсутні підстави для застосування зворотної дії у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом від 23.12.2020. Так само відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області вироком від 03.06.2022 за ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України,оскільки вартість викраденого ОСОБА_4 майна станом на момент вчинення 11.02.2020 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та станом на момент вчинення 12.02.2020 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, перевищувала два неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Представник Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» в судове засідання та засуджений ОСОБА_4 на зв'язок в режимі відеоконференції не з'явилися, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялися судом у встановленому законом порядку.
Попередньо від начальника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_5 та від засудженого ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд подання без їхньої участі, засуджений у своїй заяві також зазначив, що послуг адвоката не потребує.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судовий розгляд 26.11.2024 за відсутності представника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» та засудженого ОСОБА_4 .
Заслухавши думку прокурора, оглянувши матеріали подання та матеріали особової справи ОСОБА_4 , суд дійшов такого висновку.
В пункті 13 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Установлено, що Красилівський районний суд Хмельницької області вироком від 23.02.2023 ухвалив «затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 від 22 лютого 2023 року; визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 389 КК України, призначивши йому узгоджену сторонами міру покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки та 2 місяці; за ч. 2 ст. 310 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та 2 місяці; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та за вироком Старокостянтинівського районного суду від 03 червня 2022 року, ОСОБА_4 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 309 КК України призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 389 КК України призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироками Хмельницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року та Старокостянтинівського районного суду від 03 червня 2022 року призначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців; строк покарання обчислювати з 23 лютого 2023 року, зарахувавши в строк покарання частково відбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 03 червня 2022 року, а саме з 08 листопада 2022 року по 22 лютого 2023 року включно».
Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 23.02.2023 набрав законної сили 26.03.2023.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області вироком від 03.06.2022, покарання за яким враховано у вироку Красилівського районного суду Хмельницької області 23.02.2023, ухвалив « ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1, 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання: за ч. 2 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України - 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити покарання у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за новим вироком часткового приєднати невідбуту частину покарання за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців; строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку виконання».
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною першою статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, у статті 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна. Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у статті 51 КУпАП. Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією статті 51 КУпАП. Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні статті 5 КК України».
В частині шостій статті 3 КК України передбачено, що зміни до КК України можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до статті 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.
Таким чином, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «зміна до статті 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У той же час наголошено, що визначення суми, яка дорівнює два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння».
Згідно з п. 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
В підпункті 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України визначено, що сума податкової соціальної пільги встановлена в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що станом на 01.01.2020 становив 2102 грн.
Установлено, що ОСОБА_4 засуджений Красилівським районним судом Хмельницької області вироком від 23.02.2023, крім іншого, по ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, зокрема: 09.12.2020 на суму 352,38 грн, 23.12.2020 на суму 5000,00 грн, 05.01.2021 на суму 620,12 грн, 07.02.2021 на суму 420,90 грн.
Враховуючи, що вартість предметів вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодами від 09.12.2020, від 05.01.2021 та від 07.02.2021, станом на момент вчинення кримінальних правопорушень не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 01.01.2020 - 2102 грн, станом на 01.01.2021 - 2270 грн), отже, до таких діянь мають бути застосовані положення статті 5 КК України.
Встановивши, що Красилівський районний суд Хмельницької області вироком від 23.02.2023 ОСОБА_4 визнав винуватим, крім іншого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за викрадення майна, вартість якого станом на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому відповідно до ст. 5 КК України, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 09.12.2020, від 05.01.2021 та від 07.02.2021, у зв'язку із усуненням законом караності діяння.
При цьому, враховуючи, що вартість викраденого ОСОБА_4 майна станом на момент вчинення 23 грудня 2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, перевищувала два неоподаткованих мінімумів доходів громадян, відсутні підстави для застосування зворотної дії у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом від 23.12.2020.
Також установлено, що ОСОБА_4 , крім іншого, засуджений Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області вироком від 03.06.2022, покарання за яким враховано вироком Красилівського районного суду Хмельницької області 23.02.2023, по ч. 1 ст. 185 КК України за вчинення 11 лютого 2020 року таємного викрадення чужого майна (крадіжки) на суму 4000,00 грн, по ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення 12 лютого 2020 року таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, на суму 5000,00 грн.
Оскільки вартість викраденого ОСОБА_4 майна станом на момент вчинення 11 лютого 2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та станом на момент вчинення 12 лютого 2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, перевищувала два неоподаткованих мінімумів доходів громадян, відсутні підстави застосування зворотної дії у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області вироком від 03.06.2022 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене в частині другій статті 74 КК України.
Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях статті 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та статті 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в частині другій статті 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення нею певного діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі частини другої статті 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи, незалежно від того відбуває вона покарання, чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України чи виконання вироку відстрочене статтею 536 КПК України). При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за частиною другою статті 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Таким чином, слід вважати ОСОБА_4 таким, що засуджений Красилівським районним судом Хмельницької області вироком від 23.02.2023 та відбуває покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 2 (два) місяці; за ч. 2 ст. 310 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три); на підставі ч. 1 ст. 70 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 2 (два) місяці;на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 23.02.2023 та за вироком Старокостянтинівського районного суду від 03.06.2022, у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців; за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі строком 2 (два) роки; на підставі ч. 1 ст. 70 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 23.02.2023 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького апеляційного суду від 03.08.2021 та за вироком Старокостянтинівського районного суду від 03.06.2022, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 10 (десять) місяців.
При цьому, застосовуючи зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі частини другої статті 74 КК України ОСОБА_4 слід звільнити в частині покарання, призначеного Красилівським районним судом Хмельницької області вироком від 23.02.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 09.12.2020, від 05.01.2021 та від 07.02.2021, у зв'язку із усуненням законом караності діяння.
Слід зазначити, що на призначення покарання Красилівським районним судом Хмельницької області вироком від 23.02.2023 не впливає звільнення, у зв'язку із усуненням законом караності діяння, ОСОБА_4 в частині покарання, призначеного даним вироком за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 09.12.2020, від 05.01.2021 та від 07.02.2021.
Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд -
Подання Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» відносно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його, - задовольнити.
На підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині покарання, призначеного Красилівським районним судом Хмельницької області вироком від 23.02.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 09.12.2020, від 05.01.2021 та від 07.02.2021, у зв'язку із усуненням законом караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений Красилівським районним судом Хмельницької області вироком від 23.02.2023 та відбуває покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 2 (два) місяці; за ч. 2 ст. 310 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три); на підставі ч. 1 ст. 70 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 2 (два) місяці;на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 23.02.2023 та за вироком Старокостянтинівського районного суду від 03.06.2022, у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців; за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі строком 2 (два) роки; на підставі ч. 1 ст. 70 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 23.02.2023 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького апеляційного суду від 03.08.2021 та за вироком Старокостянтинівського районного суду від 03.06.2022, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 10 (десять) місяців.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.